Писати відгуки на твори сера Террі Пратчетта для мене найважче. Бо це наче намагатися описати словами перлину. Можна знайти десятки гарних прикметників, які розкажуть про те, як сонце виграє на її молочно-білому боці, чи як вона таємничо блищить, проте, як сказано у славнозвісній приказці: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Так от книги пана Пратчетта саме з цієї серії.
Це довершена суміш фентезі, пригод і гумору. Думаю, якби за цю саму історію взявся будь-який інший письменник, це була би геть інша історія (як і з будь-якою іншою історією, скажете ви і будете праві; проте я зараз намагаюся описати унікальність та впізнаваність стилю пана Пратчетта, хоча виходить так собі. Я ж казала, це наче описувати перлину).
Так от, трапився мені нещодавно «Ерік» – 9-тий роман Дискосвіту, 4-й у циклі про чарівника Ринсвінда і наразі найкоротша історія, яку я читала з цієї серії. Проте навіть у тексті такого малого обсягу пан Пратчетт мав достатньо місця для своїх жартів та дотепів. Можливо, навіть через меншу кількість знаків історія стала більш концентрованою. Я сміялася майже на кожній сторінці і зачитувала вголос окремі абзаци всім, хто мав необережність в цей час знаходитися поруч зі мною.
Сюжет – нескладний (як і в усіх частинах Дискосвіту, проте з цих простеньких, навіть подекуди заїжджених зав’язок, потім народжується дещо прекрасне та унікальне). Маємо Еріка – юного демонолога-початківця, який замість справжнього демона випадково прикликає Ринсвінда. Серед його бажань – дрібнички на кшталт світового панування, найвродливішої жінки на світі та вічного життя. І якимось дивом Ринсвінд, який не вміє чаклувати, примудриться все це йому забезпечити. А крім цих двох у головних ролях також: папуга з обмеженим цим самим (словниковим запасом), Астфґл, король пекла і за сумісництвом менеджер найвищого класу, Лавеолус «доберешся нормально» і Багаж (якщо ви не знаєте хто це, нам немає про що говорити). Усе це приправлено доволі прозорими відсилками до історії та неочікуваними вивертами сюжету.
Під кінець, мабуть, було би доцільно вставити кілька цитат, проте книги Террі Пратчетта саме того типу, які хочеться розбирати на цитати повністю – від корінця до корінця. Тож, беріть до рук історії про Дискосвіт (і про «Еріка» не забудьте) і шукайте цитати самі.
