Взагалі у мене були важкі стосунки з книгами. Не знаю як у кого, але школа відбила усе бажання читати «трагічними творами» які пропонувала шкільна програма.
Пройшов час, почалося навчання в інституті. Але не всі пари виявилися цікавими й дуже корисними. Настали пошуки речей які можуть зайняти тебе на півтори години.
Малювання відпало десь після третьої пари, бо ти або вмієш малювати, або просто виводиш якісь каракулі у зошиті, що дуже швидко набридає. На заміну прийшли настільні ігри, але і тут виникли проблеми, бо для цього заняття потрібна компанія яка не завжди є, а також не всі викладачі були в захваті від цієї ідеї. Пошуки продовжувалися.
Якось в житті мені потрапив огляд перекладу книг поттеріани від різних видавництв і чомусь мені захотілося перевірити чи все так, як розповідають. Але я студент у якого є лише стипендія і домашня бібліотека, яку збирали батьки. У цей час в житті з’являються електронні книги й перша іскра між мною і читанням.
Саме під час навчання в інституті, я дізналася що являюсь поттероманкою і великою фанаткою фентезі (прошу не плутати з фантастикою). Окрім Джоан Роулінг у мене в телефоні живуть книжки Макса Фрая, Ніла Геймана, Лемоні Снікіта, деякі книги Кінга та Террі Пратчетта.
У той час я ще не розуміла як можна обрати друковані книги, якщо у тебе є телефон в якому ти можеш зберігати цілу бібліотеку і читати будь-що і будь-коли.
Йшов час у тік-тоці з’явився букток, де люди почали ділитися книгами й показувати свої домашні бібліотеки, але і це не справило на мене враження, щоб я прям захотіла купити книгу.
Настав 2023 рік, дивитись одні новини вже їде дах і на допомогу приходить розважальний контент. І тут я бачу огляд на ілюстроване видання Гаррі Поттера. Пройшло декілька місяців, всі знали що мені це хочеться, але неоднозначна обставини у місті зупиняла від цієї покупки.
8 березня батьки дарують мені мою першу паперову книгу «Гаррі Поттер і філософський камінь». Велике ілюстроване видання. Проходить три дні й вже брат на день народження дарує другу частину цієї франшизи. Це і стало початком зародження почуттів до книг, які можна потримати в руці.
Нічого не передвіщало біди, але я поїхала до Києва, де дуже багато книгарень та видавництв. Все почалося з Якабу, потім було Світло Книг і наостанок було книгарня Старого Лева.
І тут я зрозуміла всю суть звуку з тік-тока «і тут бац, бац, бац, бац», бо одним візитом ми не обмежилися. Це ідеальне місце в Києві для любителів Террі Пратчетта та Дискосвіту. Персонал ні на що не натякає, але розкаже що можна придбати 26 з 27 перекладених книг циклу, про ексклюзивне видання «Добрих передвісників» з трьома обкладинками в одній книзі, запропонують зареєструватися на сайті, щоб отримати бонуси й це місце де просто можна випити кави суспільстві книг і гарних людей.
І вся ця чудова історія ля мене закінчується купівлею 8 книг Террі Пратчетта в неймовірному перекладі з чудовою адаптацією.
Цікаво як у вас почалася любов до книг та дізнатися чи було б вам цікаво прочитати більше про Дискосвіт і його населення?
