Текст було взято із ворожих ресурсів, тому чекати автентичності не потрібно. Переклад та приклади від мене, як “примітка редакції” та рівним шрифтом, запозичення із ресурсів противника курсивом. Створено на основі тексту десятилітної давності російсько-ізраїльського журналіста, засновника газети “Коммерсантъ” і автора терміну “Global Russians” Володимира Яковлєва.
Я навчався на журфаці МДУ (МГУ — Московский государственный университет — примітка редакції), ми мали військову кафедру. В обстановці секретності нас вчили бойовій спецпропаганді — мистецтву сіяти розбрат у лавах супротивника за допомогою дезінформації та маніпуляції свідомістю. Страшна, доповім вам, справа. Без жартів. Бойова, чи «чорна», пропаганда припускає будь-яке спотворення реальних фактів заради виконання пропагандистських завдань. Це ефективна зброя, що використовується з єдиною метою — вибивання мозку противника. Метод «гнилого оселедця». Метод "перевернутої піраміди". Метод "великої брехні". Принцип "40 на 60". Метод "абсолютної очевидності". Всі ці методи та техніки ви теж знаєте. Просто не усвідомлюєте цього. Як вам і належить. Нас вчили використовувати техніку бойової спецпропаганди проти солдатів армії противника. Сьогодні вони використовуються проти мирного населення нашої країни (Росії — примітка редакції). Вже два роки, читаючи російські газети або переглядаючи телевізійні шоу, я з цікавістю наголошую, що люди, які координують у Росії вкидання та інтерпретацію новин, явно навчалися за тим самим підручником, у того ж бадьорого полковника чи його колег.
Метод «гнилий оселедець». Працює так. Підбирається хибне звинувачення. Важливо, щоб воно було максимально брудним та скандальним. Добре працює, наприклад, дрібна крадіжка, або, скажімо, розбещення дітей, або вбивство, бажано з жадібності. Мета «гнилих оселедців» зовсім не в тому, щоб звинувачення довести. А в тому, щоби викликати широке, публічне обговорення його… Несправедливості та невиправданості. Людська психіка влаштована так, що, як тільки звинувачення стає предметом публічного обговорення, неминуче виникають його «прихильники» та «противники», «знавці» та «експерти», шалені «звинувачі» та затяті «захисники» обвинуваченого. Але незалежно від своїх поглядів всі учасники дискусії знову і знову вимовляють ім'я обвинуваченого у зв'язці з брудним і скандальним звинуваченням, втираючи таким чином все більше «гнилих оселедців» у його «одяг», поки нарешті цей «запах» не починає слідувати за ним скрізь. А питання «вбив-украв-розбестив чи все-таки ні» стає головним при згадці його імені.
В укранському медіапросторі є приклад Олега Валерійовича Ляшко та відео кінця 90-х, початку 00-х. Де точно не вказується чи він надавав сексуальні послуги, проте при кожній передвиборчій кампанії згадується даний випадок, маніпулюючи консерватизмом українців — примітка редакції.
Метод «40 на 60», вигаданий ще Геббельсом. Він полягає у створенні ЗМІ, які 60 відсотків своєї інформації дають на користь противника. Натомість, заробивши таким чином його довіру, 40 відсотків, що залишилися, використовують для надзвичайно ефективної, завдяки цій довірі, дезінформації. Під час Другої світової війни існувала радіостанція, яку слухав антифашистський світ. Вважалося, що вона англійська. І лише після війни з'ясувалося, що насправді це була радіостанція Геббельса, яка працювала за розробленим ним принципом «40 на 60».
Дуже ефективний метод «великої брехні», який трохи схожий на «гнилий оселедець», але насправді працює інакше. Його суть полягає в тому, щоб з максимальним ступенем впевненості запропонувати аудиторії настільки глобальну та жахливу брехню, що практично неможливо повірити, що можна брехати про таке. Трюк тут у тому, що правильно скомпонована і добре вигадана «велика брехня» викликає у слухача чи глядача глибоку емоційну травму, яка потім надовго визначає його погляди всупереч будь-яким доводам логіки та розуму. Особливо добре працюють у цьому сенсі хибні описи жорстоких знущань з дітей чи жінок. Припустимо, повідомлення про розп'яту дитину за рахунок глибокої емоційної травми, яку вона викликає, надовго визначить погляди людини, яка отримала цю інформацію, скільки б її потім не намагалися переконати, використовуючи звичайні логічні докази.
Я б сюди відніс “мальчіка в трусіках в Слов’янську”, якого “розіп’яли, прибили на танк та проїжджали по центральній площі перед людьми, щоб залякати місцевих” та “спалених вагітних жінок в будинку Профспілок Одеси 2 травня 2014 року” саме ці приклади наводили “добровольці” з Росії для пояснення мотивації своєї участі в бандформуваннях ЛДНР — примітка редакції.
Але особливо почитав наш бадьорий полковник метод «абсолютної очевидності», що дає хоч і не швидкий, зате надійний результат. Замість того, щоб щось доводити, ви подаєте те, в чому хочете переконати аудиторію, як щось очевидне, що само собою зрозуміле і тому безумовно підтримується переважною більшістю населення. Незважаючи на свою зовнішню простоту, цей метод неймовірно ефективний, оскільки людська психіка автоматично реагує на думку більшості, прагнучи приєднатися до неї. Важливо лише пам'ятати, що більшість обов'язково має бути переважним, а його підтримка абсолютною та безумовною — інакше ефекту приєднання не виникає. Однак якщо ці умови дотримуються, то кількість прихильників «позиції більшості» починає поступово, але вірно зростати, а з часом збільшується вже в геометричній прогресії — в основному за рахунок представників низьких соціальних верств, які найбільше піддаються «ефекту приєднання». Одним із класичних способів підтримки методу «абсолютної очевидності» є, наприклад, публікація результатів різноманітних соціологічних опитувань, що демонструють абсолютну суспільну єдність з того чи іншого питання.
Публікувати приклади не буду, при великому бажанні можете їх знайти. Порівняйте соціологічні опитування різних джерел, як то “Центр Разумкова” чи “Страна”. Не здивуюсь, що Арестович, під час передвиборчої кампанії, буде вкидати результати опитування, де він буде здобувати 30-40% голосів респондентів, що в свою чергу дасть йому реальних 5% голосів на виборах — примітка редакції.
Методики «чорної» пропаганди, звичайно, не вимагають, щоб ці звіти мали хоч якесь відношення до реальності. Я можу продовжувати. Вчили нас взагалі цілий рік, і список методів досить великий. Важливо, проте, не це. А ось що. Методи «чорної» пропаганди діють на аудиторію лише на рівні глибоких психологічних механізмів в такий спосіб, що наслідки цього впливу неможливо зняти звичайними логічними аргументами. "Велика брехня" досягає цього ефекту за допомогою емоційної травми. Метод очевидності через «ефект приєднання». «Гнилий оселедець» — за рахунок впровадження у свідомість аудиторії прямої асоціації між об'єктом атаки та брудним, скандальним звинуваченням. Простіше кажучи, бойова спецпропаганда перетворює людину на зомбі, яка не тільки активно підтримує впроваджені в її свідомість установки, а й агресивно протистоїть тим, хто дотримується інших поглядів або намагається переконати його, користуючись логічними доводами. Інакше, власне, і не може бути. Усі методи бойової спецпропаганди поєднує єдина мета. Вона полягає в тому, щоб послабити армію противника за рахунок внесення до її лав внутрішньої ворожнечі, взаємної ненависті та недовіри один одному. І сьогодні ці методи застосовуються проти нас самих. І результат, до якого вони приводять, той, для досягнення якого вони і були створені. Тільки взаємна ненависть і внутрішня ворожнеча виникають не тільки в армії противника, але й в наших будинках і сім'ях. Просто вийдіть на вулицю та подивіться, як змінилася країна (Росія — примітка редакції) за останні три роки (час написання автором 2014 рік — примітка редакції). Мені здається, проти власного населення бойова спецпропаганда працює навіть ефективніше, ніж проти вояків. Напевно тому, що на відміну від ворогів противника мирне населення не може себе захистити.
Тепер допис іншого блогера українського походження, який в 2014 зрадив Україну та переїхав на Росію — примітка редакції.
Від себе додам інші способи пропаганди з цих книжок. Згаданий автором метод перевернутої піраміди — це коли висновок дають раніше за факти. Ви часто бачите це у текстах новин. Спочатку в заголовку теза: гучна, часто зі звинуваченням. Потім ідуть ретельно підібрані докази. Люди читають зазвичай лише заголовок, а там задається сенс. Ви ніби звільняєте людей від необхідності аналізувати факти самим. Теза передається з новини в новину і перестає сприйматися як думка — стає нормою.
Метод «збитої ракети». Вкидається гучний «витік» — документи, фото, хтось зізнався, що вони самі підірвали. інформація подається максимально впевнено. Навіть якщо завтра це спростовано, потрібний ефект уже стався.
Метод «краплинного підриву». Жодних звинувачень, лише натяки: «А джерела перевірені?», «Чи не провокація?», «А де список прізвищ загиблих?». Через день людина вже не знає, чому вірити. За місяць не хоче згадувати.
Метод «фальшивого балансу». «З одного боку, кажуть так. З іншого боку — інакше. Є різні погляди». Реальність і фальшивка ставляться поруч, начебто вони рівні. Правду перетворюють на версію. Брехня - в один із варіантів. Метод «позаграничної цинічності». Говориться таке, що в людини просто опускаються руки. «Ну й що, що катували? Натомість усе сказав», «Війна є війна», «Вони теж так роблять». Мета – не переконати. Мета - вимкнути мораль. Вимкнути співчуття. Зробити жорстокість нормою.
В метод “Фальшивого балансу” хочу навести приклад із збиттям малазійського Боїнга сепаратистами (кадровими військовими ЗС РФ, бо шахтар не розбереться в ЗРК “БУК”) із ДНР. Тоді по російським ЗМІ формувалось декілька версій, до прикладу: збиття українським СУ-25, погодні умови, збиття українським ЗРК “С-125”, збиття сепаратистами із ЗРК “БУК”. Де версія про сепаратиський “БУК” звучала, проте як другорядна, а першочергова була “збиття українським СУ-25”. Саме цей метод націлений на тих, хто шукає різні версії та старається власноруч провести аналіз — примітка редакції.
Дякую за прочитання!
Інші статті по темі “ІпСО” по лінку в тгк https://t.me/ad_honores65/813
