Деякі думки про різницю в мотивації нашої піхоти і підарської. (Не претендую на об'єктивність, так як висновки зроблені зі спостережень у нашій бригаді. Ситуація по підрозділам різна. Але за моєю суб'єктивною думкою, наша бригада - це десь середній рівень по палаті)
Мотивація у нас різна, як по своїй суті, так і по результату на полі бою.
Я зараз говорю більшою мірою про піхоту і саме про поточний період, так як ситуація з мотивацією за ці два роки змінилась з обох сторін.
Так а шо у нас?
А у нас з мотивацією бійців дєла так собі.
Патріотична мотивація - це штука досить таки вичерпна. Більшість тих, хто мав великий її запас на початку війни, вже так чи інакше залишив поле бою. А ті, хто залишились вже давно вичерпали її запас. Важко підтримувати її на нормальному рівні, коли реальність сильно відрізняється від телемарафону, демобілізації не видно, ротацій немає, в тилу всі героїчно тримають економічний фронт, а головнокомандувача, якому хоч якось довіряють військові, міняє президент, якому військові не довіряють.
Гроші - для нас це не мотивація. Ми з багатої сім'ї. Як не дивно, я не зустрічав тут людей, які були б тут за бабки. Звісно, бабки - то добре, але кожен ладен їх віддати, щоб не бути тут. Тут зібрались ті, хто або йшов сам, не думаючи про гроші, або ті, кого мобілізували і він не особливо сюди хотів. Тобто високі зп військових то ок, бо дозволяє тим, хто не аватарить і не грає в онлайн казино, ремонтувати машини і допомагати родинам. Але вони не створюють мотивацію йти штурмувати посадки.
Страх покарання за невиконання наказу чи СЗЧ досі не працює. Нажаль. Чув, що СЗЧшників десь почали саджати, але на практиці цього досить ніхто не боїться, бо є купа кейсів, коли з гарним адвокатом відказник в суді посилає нахер ЗСУ і все в нього добре. Так не має бути. Звісно в цьому питанні існує інша сторона з відсутністю відповідальності командирів за пиздоваті накази, але ми зараз не про це. Хоча ні, як раз про це. Нормальна військова юстиція відсутня як явище. Тому "страх покарання" як мотиватор не працює. Всім похер. СЗЧ так СЗЧ. Буває, цілими підрозділами йдуть.
Розуміння, що якщо проїбем, то буде пизда, - цей мотиватор єдиний, який ще хоч якось працює, і в купі з слабеньким ефектом від трьох попередніх тримає людей на фронті. Цього достатньо, щоб поки що якось тримати оборону. Не більше.
А шо у підарів?
Тут мені трохи важче аналізувати, бо я на щастя не бачу ситуації зсередини, але можу робити висновки з того, що бачу і побачив за ці два роки, а також з тих полонених, що попадали до нас.
Патріотична мотивація - напевно, є там упороті, що свято вірять в вєлікую рускую ідєю, та я їх не бачив. Але у них присутня мотивація завойовників. Слабенька, але є. Сильно ні на що не впливає, бо зникає, коли вони вигрібають люлєй.
Гроші - от це у них дійсно працює досить ефективно. При відносно співставних з нашими бойовими, у них грошима мотивують на етапі вербовки. Там платять доволі високі разові виплати при заключенні контракту. Таким чином вони створюють такий-сякий потік людей які свідомо самі своїми ногами прийшли і підписали той контракт і поїхали воювати. Бо ситуація з грошима на болотах доволі паршива. Як не крути, але коли ти сам свідомо підписався на все це, навіть і за гроші, то це буде тебе тримати в тонусі. Ну і в тандемі з цим мотиватором іде наступний:
Страх покарання за невиконання наказу чи СЗЧ - якщо ти вже сам прийшов і продав росармії свою тушку за бабки, то та армія скористається тим по повній. Там ніхто не соромиться ніяких видів покарань. Тому вибору у чувака, який сам підписав папірець, згідно з яким його можуть посадити на пляшку, якщо він відмовиться іти в лобову атаку - не багато. Чувак це розуміє і бодро біжить у м'ясний штурм.
Розуміння, що буде якщо вони проїбуть - відсутнє. Хоча для них, як і для нас - це екзистенційна війна, вони цього не усвідомлюють. Я схиляюсь до філософського пояснення цього явища, яке заключається в тому, що на рівні колективної підсвідомості вони вже настільки втомились від свого мордора, що їм похуй буде він існувати чи ні.Але по дорозі вони націлені наробити якомога більше біди. На то вони і орки.
У підарів є ще один інструмент, яким вони посилюють ефект від двох робочих факторів мотивації на полі бою - фармацевтичний. З того, що я особисто бачив і чув від полонених, у мене не має сумнівів, що на штурми вони йдуть накачані препаратами, що значно притуплюють чутливість і відчуття страху.
Що ж ми маємо в результаті?
А маєм те, що авторитарний режим створив конвеєр гарматного м'яса, якому вистачає мотивації іти і штурмувати наші позиції в лоб, як у другій світовій.
А з іншого боку вільні і демократичні українці, у яких ледве вистачає мотивації на оборону.
А як же "козацькому роду - нема переводу" і "ця земля воїнів вродить"? - спитаєте ви. Де ж наші славні і хоробрі козаки?
Вони є. Їх небагато, як і завжди було з хоробрими людьми, готовими до самопожертви. Є окремі підрозділи, які підбирають, вербують і готують саме таких людей. В тих підрозділах інші підходи всередині, за рахунок чого вони продовжують підтримувати здоровий рівень мотивації бійців. Але ті підрозділи підпорядковані тим самим вищим командирам, що і інші. Командирам які приймають піздоваті рішення без будь-якої відповідальності при відсутності військової юстиції. Тому навіть в тих осередках хоробрих козаків існують немалі ризики стосовно мотивації.
Ще частина тих козаків розкидана по решті підрозділів ЗСУ, де вони поступово ламаються об бюрократичну систему, демотивованих побратимів і некомпетентних командирів.
Загально-армійська система, що ми успадкували від совка не заточена під виховання та мотивування воїнів. Вони в ній з'являються всупереч системі. Їй це ніколи не було потрібно. Їй достатньо було комбінації з промивки мізків і страху покарання для швидкого отримання слухняного солдата. Спадкоємиця совка частково замінила промивку мізків грошима. І ця система в них працює. А у нас вже не працює. А нову ми ще не напрацювали.
Що з тим робити?
Глобально:
Впроваджувати стандарти НАТО в області оцінки ефективності командного складу.
Створювати незалежну військову юстицію.
Підтримувати позитивну селекцію командного складу.
Впроваджувати механізми притягнення до відповідальності командирів.
Вирівнювати ситуацію з справедливою мобілізацією.
Створювати оперативний резерв. Робити ротації.
По можливості, встановити термін служби по мобілізації.
Закрити телемарафон. Перезавантажити державну комунікацію з громадянами.
Індивідуально:
Оновити дані в ТЦК та СП.
Якщо у вас є управлінський досвід і вища освіта, після отримання бойового досвіду, іти вчитись на офіцера.
Ставити питання владі по виконанню глобальних пунктів.
Не мовчати. Не ховатись.
Ми вже не можемо скористатись сильними сторонами тоталітаризму, бо вже, на щастя, занадто далекі від нього. Тож нам потрібно якнайшвидше вчитись використовувати сильні сторони країни вільних людей.
Молодший сержант Тайлер.
(Зображення взято із сайту https://kartiny-po-nomeram.in.ua/ua/p1651353726-kartina-nomeram-origami.html)
