Вітаю, панове. Сьогодні пропоную до вашої уваги другу частину оповіді про анатомію ножа. Почнемо з того, що я не згадав в минулій частині - особливості осьового гвинта.
👉Конструкція самого вузла має дві класичні схеми: гвинт-втулка та дистанційна втулка.
🔵Схема гвинт-втулка – вісь, по якій ходить клинок, формується за допомогою втулкою з різьбою в яку з іншої сторони вгвинчується гвинт, який з’єднує всю конструкцію.
✅Переваги:
- тонке регулювання плавності ходу клина
- відносна простота виробництва
🆘Недоліки:
- в деяких випадках, складно розібрати вузол. Виробники часто забувають про “проворот” шапки втулки в посадковому місці
- центрування клинка потребує деяких навичок та розуміння
🔵Схема дистанційна втулка – вісь формується за допомогою втулки з двома зовнішніми сходинками з різних боків, які служать посадковими місцями для лайнерів (фреймів). Лайнери з накладками фіксуються гвинтами з двох сторін руків’я.
✅Переваги:
- клинок дуже легко центрується
- вузол дуже просто розбирається
🆘Недоліки:
- відсутність тонкого регулювання плавності ходу клинка
- виробництво вимагає додаткових кроків для проточування сходинок
🤔Цікавий факт: на дистанційних втулках часто роблять на одній із сходинок, пласку проточку, яка відповідає вирізу в лайнері ножа. Це необхідно, щоб втулка не прокручувалась при розбиранні механізму.
👉Тепер перейдемо до шайб та вальниць (підшипник).
Клинок затиснутий з обох боків на вісі, має поверхні тертя, для того, щоб це тертя мінімізувати, з метою уникнення механічних пошкоджень двох металевих частин, а також зробити хід більш плавним, інженери придумали шайби та вальниці.
🔵Шайби виготовляються з матеріалів:
- Нейлону
- Тефлону (фторопласту)
- Фосфорної бронзи
✅В залежності від умов і середовища в якому може знаходитись ніж, і тефлон і фосфо бронза можуть проявити себе якнайкраще.
🆘Щодо нейлону – це найдешевші найменш приємні в користуванні шайби, які призначені для захисту металевих частин від тертя.
Як пишуть Knafs: краще бюджетні шайби, ніж взагалі ніяких
“A budget washer is better than no washers at all.”
👉Вальниці. Тут все значно цікавіше.
Тип вальниць, який застосовується в ножах – вальниці кочення упорні (упирання)
🔵Окремо є два ножових підвиди:
- Класичні (caged bearings), де є кільце й у кожної кульки є посадкове місце на цьому кільці.
- Канальні (Uncaged (channel) bearings) так звані IKBS (Ikoma Korth Bearing System) винайдені Flavio Ikoma, бразильським ножовим дизайнером.
🤔Першочерговий задум IKBS в тому, що в деталі, яка буде мати поверхню тертя вирізається канал навколо осьового отвору або сходинка, яка є вмістилищем для кульок. Тобто в цій системі кульки не мають конкретних посадкових місць.
😁Іронічно, що пізніше Ikoma, все-таки повернувся до моделі з класичними вальницями, які мають посадкові місця для кульок та додатковою деталлю у вигляді увігнутої шайби, яка впирається в поверхню тертя замість кульок. Іронія в тому, що компанія CRKT була зацікавлена в IKBS через дешевизну виробництва такого методу, а згодом найфмейкер не просто повернувся до більш класичної схеми, а й зробив її ще коштовнішою, відносно класичної вальниці.
🔵Проте розташуванням кульок все не обмежується. Існують різні патенти, як, наприклад KVT (Kershaw Velocity Technology).
Компанія Kershaw одна з перших застосувала вальницю з сталевими кульками та сепаратором. Крім того, існують види з керамічними кульками. Кераміка надає ще більшої плавності руху клинка та неповторного звуку, що високо цінується серед ентузіастів.
Так само як з шайбами, не можна виділити явних недоліків застосування вальниць. Окрім, хіба, системи IKBS, де дуже легко загубити кульки під час розбирання для обслуговування ножа. Також варто зазначити, що осьовий на підшипниках потребує дещо частішого та ретельнішого догляду, через схильність до забруднення.
Далі буде.
👉Більше контенту тут ▶Telegram◀👈
Дякую за увагу. Дякую за увагу. Вдало підібраного EDC та гострих думок!
