Бачення НМТЮ для України. Стандарти

[НМТЮ - національна модель транзитивної юстиції;

ТЮ - транзитивна юстиція]

Назагал, до концепту ТЮ можемо віднести такі 4 елементи (з урахуванням можливості інтегрувати в кожен із них 5-й елемент, національні консультації):

1) встановлення істини (правди) – неупереджене документальне відтворення подій; створення єдиного архіву з відео- і фотоматеріалами про події конфлікту; розсекречення наявних архівних даних; пошук зниклих безвісти осіб тощо;

2) притягнення до відповідальності – ефективне переслідування винних у міжнародних злочинах і супутніх їм злочинах за національним законодавством, серйозних порушеннях прав людини; правовий захист жертв збройного конфлікту; вдосконалення законодавства, зокрема, щодо діяльності судів і органів слідства тощо;

3) відшкодування збитків – створення механізмів реєстру і відшкодування збитків жертвам конфлікту; виплати компенсацій за фізичну, матеріальну, майнову шкоду; відновлення порушених прав; надання медичної і психологічної допомоги, соціальних і юридичних послуг жертвам конфлікту тощо;

4) інституційні реформи – перевірка державних службовців і кандидатів на владні посади з метою з’ясування, чи були вони залучені до порушень прав людини, скоєння інших злочинів під час конфлікту; реформування органів безпекового сектору, правоохоронних органів, судової системи, освітнього сектору, медіа тощо.

Слід зазначити, що збройний конфлікт, що триває, може створювати такі виклики для впровадження і функціонування механізмів ТЮ:

а) невизначеність безпекового й політичного середовища

б) недосконалість інституцій

в) брак ресурсів

г) упередженість механізмів або сприйняття їх як упереджених

ґ) страх або брак можливостей потерпілих, свідків і винуватців для участі у процесах.

Тим не менш, процеси ТЮ можуть і мусять починатись іще до завершення збройного конфлікту. Насправді, у світовій історії поширеними були випадки застосування різних інструментів транзитивної політики під час збройного конфлікту.

Узагалі, згідно з визначенням дослідників із Public International Law and Policy Group, процес розробки механізмів НМТЮ може мати таку структуру в умовах збройного конфлікту, що триває:

1) підготовка і планування

2) адвокатування

3) отримання зворотного зв’язку від суспільства

4) усвідомлене і проінформоване прийняття рішень.

Як бачимо, вищим органам влади спочатку варто донести свої наміри й ідеї до населення, отримати відгук від різних суспільних груп шляхом проведення діалогів та, відкоригувавши свої попередні напрацювання або ж розробивши якісно нові кроки на основі висловлених суспільством зауважень і рекомендацій, поступово ухвалювати конкретні рішення у сфері ТЮ.

Важливо, що свого часу транзитивна політика або окремі її механізми були запроваджені в багатьох державах. Можемо навести низку прикладів застосування, розглянувши кожен елемент ТЮ окремо.

Встановлення істини

Офіційні комісії правди працювали в багатьох державах, включаючи ПАР, Перу, Східний Тимор, Ліберію, Соломонові острови, Латвію, Литву, Естонію та Південну Корею. Нещодавно комісії правди почали впроваджуватись у таких державах, як Канада і Німеччина.

Притягнення до відповідальності

Випадки кримінального переслідування осіб у постконфліктний період беруть свій початок у Нюрнберзькому процесі. Відносно нещодавні приклади включають Міжнародний кримінальний трибунал щодо Руанди та Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії; гібридні суди, такі як Спеціальний суд щодо Сьєрра-Леоне, Спеціальні колегії окружного суду Ділі, Надзвичайні палати в судах Камбоджі, Суд Боснії і Герцеговини, Спеціальна юрисдикція заради миру в Колумбії; а також Міжнародний кримінальний суд.

Відшкодування збитків

Уряд Канади у “Заяві про примирення” символічно вибачився перед представниками корінного населення країни, визнавши, що впродовж ХІХ-ХХ століть держава забирала індіанських дітей до церковних шкіл-інтернатів за принципом расової дискримінації й асиміляції. Папа Римський Бенедикт XVI також вибачився від імені католицьких діячів, що були залучені до цієї практики. Також канадський уряд виділив 350 мільйонів доларів на допомогу тим, хто постраждав від цих шкіл. У 2006 році уряд підписав угоду, за якою зобов’язався відшкодувати шкоду жертвам, які вижили. Сума відшкодувань становить кілька мільярдів доларів і має покривати фінансову компенсацію, створення комісії правди й допоміжні послуги.

У 2017 році прем’єр-міністр Канади вибачився перед ЛГБТ-спільнотою та оголосив про відшкодування збитків громадянам, які постраждали від конкретних дій держави.

У Чилі в 1990 році було створено комісію правди для розслідування порушень прав людини режимом А. Піночета. Комісія рекомендувала відшкодувати збитки жертвам: щомісячні виплати, пільги на освіту для дітей, чиї батьки зникли безвісти, звільнення від військової служби та пріоритетний доступ до медичних послуг.

У Марокко в 1999 році було створено комісію для виплати компенсацій жертвам насильницьких зникнень і свавільних затримань, які мали місце в 1960-х - 1990-х роках. Комісія постановила виплатити компенсації на суму 100 мільйонів доларів. Утім, суспільні скарги через непрозорість процедури і необхідність встановлення істини призвели до створення у 2004 році першої в арабському світі комісії правди. Вона розробила політику відшкодування збитків, яка призвела до виплати 85 мільйонів доларів тисячам осіб. Також комісія правди рекомендувала надати медичну допомогу та відновити громадянські права для жертв. Рекомендації комісії також призвели до створення програми колективних відшкодувань, що поєднувала символічне визнання порушень прав людини з компонентом розвитку у постраждалих регіонах держави.

Інші програми відшкодування були запропоновані та/або впроваджені в Аргентині, Бразилії, Гаїті, Гані, Гватемалі, Демократичній Республіці Конго, Іраці, Камбоджі, Кенії, Колумбії, Ліберії, Малаві, Німеччині, ПАР, Сальвадорі, Східному Тиморі, США та інших.

Інституційні реформи

У різних державах реформи включали такі заходи, як перевірка владних службовців, їх люстрація, а також заходи із роззброєння, демобілізації й реінтеграції військових.

Перевірка кандидатів на посади президента і членів місцевих органів влади мала місце в Афганістані під час виборів 2009 і 2010 років. Заходи люстрації (“очищення”) органів влади відбувались у деяких посткомуністичних державах Центральної і Східної Європи у 1980-х - 1990-х роках.

Окрім цього, у книзі “Transitional Justice in Aparadigmatic Contexts: Accountability, Recognition, and Disruption” (за ред. Т. Деструпер) авторами наведено представлену нижче таблицю з прикладами застосування механізмів ТЮ в різних типах держав.

tbc.