Навколо все здригалося. Небо розривалося від обстрілів, земля стогнала від вибухів, а люди в підвалах рахували кожен вдих. У цьому вогняному пеклі все вже забрали.
А що ж «щит»? Вакцинована система влади — поважна поліція, суворі суди, СБУ та прикордонна служба — під акомпанемент канонади раптом почала діяти. Але рятували вони не людей. Вони пакували папери, сертифікати та… сам Ковід. Здавалося, система вивезла вірус разом із собою в безпечні тилові кабінети, бо в місті під обстрілами він раптово «розвіявся». Чи то злякався справжнього заліза, чи то поїхав у кортежах тих, хто обіцяв захист.
Вони залишили вакцинованих людей в окупації, кинувши їх прямо під розпечені дула вакцинованих російських солдатів. Поки стіни рушилися, система «дистанціювалася» на сотні кілометрів.
І ось, коли пил трохи осів, з’явився невакцинований президент. Під звуки дальніх залпів він почав роздавати «милість».
— Ви тепер «місто-герой»! — вигукнув він, простягаючи алюмінієву медальку. — Ви — «вакциновані герої»!
На розвалинах, де ще диміли вирви, зійшлися троє.
Окупований херсонець,вакцинований (дивлячись на медаль):
— Де ви були? Де наша Конституція, де закон? Де, врешті-решт, той страшний вірус, яким ви нас лякали, поки самі не втекли? Ви вивезли його в багажниках разом зі своїми печатками?
Вакцинований окупант (поправляючи маску-балаклаву):
— Твоя влада вакцинувала тебе страхом перед хворобою, а нас — дозволом на вбивство. Тепер вірусу тут немає, тепер тут є тільки мій автомат і твоя медаль. Дивись у мою маску — це і є твій новий «карантин».
Тінь системи (що гукає з безпечного bunker-а):
— Я нагородив тебе! Ми не могли бути поруч через «протокол безпеки», але ми дали тобі статус! Вірус ми евакуювали, щоб він не дістався ворогу, а вас залишили… для історії.
Мешканець подивився на медаль, яка на сонці здавалася дешевшою за гільзу під ногами.
— Ваші медалі легші за попіл від моєї хати, — сказав він. — Ви забрали з собою свій ковід і свою безпеку, а нам залишили алюмінієвий блиск і приціл на лобі.
Мораль: Коли система тікає, вона забирає з собою навіть ті страхи, якими тримала народ у покорі. А натомість залишає реальних окупантів у масках і шматок алюмінію, щоб виправдати свою зраду.
