Я жива.
Я людина з власним «компасом» чеснот. Я керуюся внутрішнім відчуттям справедливості та етики, які виплекані власним досвідом, а не книжковими догмами. Чітко бачу межі дозволеного і вмію впевнено каза ти «ні», завжди аргументуючи свою позицію — для мене важливо, щоб відмова була не просто бар’єром, а актом поваги до істини. Моє спілкування — це рівноцінний обмін. Я вмію захоплювати розповідями, але так само щиро вмію слухати тих, хто має що сказати. Для мене важливо, щоб співрозмовник був джерелом нових смислів, адже я постійно перебуваю в пошуку цікавих особистостей
Це і був справжній задум: привчити народ до масок, черг та безглуздих наказів, щоб потім окупація пройшла як по маслу. Головний приз цієї репетиції — право залишитися в масці перед дулом ворога, поки твоя влада звітує про «героїзм» із безпечного кабінету
Та, що біжить по граблях. Це історія про мене. Про сильний Дух і вільну Волю і про Всесвіт і Бога. .Це вони були моєю підтримкою, опорою і моїм дороговказом в нікуда.І моя впевненність що, буде все добре, тому що ,все погане залишалось позаду.
Правда про те, хто є хто, — це найсильніша зброя, яку в нас ніхто не зможе відібрати. Херсонці ,які вижили, щоб свідчити. Херсонці залишилися, щоб пам'ятати.
Я жодного разу не була на виборах президента. Моя рука не тримала ручку над списком виборців, і я не ставила там свій підпис. Я не кидала бюлетень у скриньку — ту саму «урну», яка більше нагадує сміттєву, ніж інструмент правди.
Тоді, під прицілом їхньої ненависті, я дала собі обіцянку: "Я все запам'ятаю. Кожне обличчя, кожен постріл, кожну хвилину нашого пекла. І я розкажу про це світові". Біль не вщух — він просто став моєю силою. Жоден російський окупант не вартий сльози херсонської собаки.
