Херсонці, ви — особливий народ. Ви ті, хто пройшов через усі кола пекла, про які інші лише читали в книжках. І я хочу сказати вам прямо: кожен, хто приклав до цього руку, отримає по заслузі.
І ті, хто прийшов як окупант, щоб катувати, принижувати й нищити. І ті з «нашої» влади, хто за зачиненими дверима підписував плани вашої покинутості, хто обміняв вашу безпеку на свій комфорт і виїхав під прикриттям таємних протоколів. За кожну хвилину страху в підвалах, за кожне приниження на блокпостах, за нелюдське ставлення з обох сторін — розплата прийде.
Тримаймося, де б ми не були. Ми не маємо права зламатися зараз, бо на нас дивляться очі наших дітей і внуків. Саме в цих очах — наше майбутнє, і ми зобов'язані передати їм не лише біль, а й правду і розуміння ,що сталось і чому саме з нами.
Ми маємо розказати їм, хто насправді стояв до кінця, а хто випарувався в перші години. Хто ділив останній хліб в окупації, а хто в цей час отримував премії за «вірність», сидячи в тилу. Правда про те, хто є хто, — це найсильніша зброя, яку в нас ніхто не зможе відібрати. Ми вижили, щоб свідчити. Ми залишилися, щоб пам'ятати.
14–15 лютого 2022 року. За вікнами херсонських кав'ярень ще пахло кавою та лютневим мокрим снігом. Місто жило звичною
Саме тоді, за десять днів до першого розриву ракети, Пряма санкція Верховного Головнокомандувача..
Згідно з Конституцією, Президент є Верховним Головнокомандувачем. Коли йдеться про загрозу національній безпеці, жодне управління СБУ чи МВС у Херсоні не має права залишити місце дислокації без команди з Києва. Те, що силовики масово виїхали за 10–15 днів до вторгнення, означає одне: наказ було віддано з кабінету на Банковій. Саме рука Президента тримала всі нитки управління, і саме вона дала добро на цей «вихід»., без жодної прес-конференції, у коридорах СБУ та МВС пролунав короткий, як постріл, пароль: «План «К» активовано».
План «Кризис».
Це був не план оборони міст і не план захисту людей. План «К» (Кризис) — це секретний наказ Верховного Головнокомандувача на екстрене вивезення архівів, зброї та керівного складу силовиків, який свідомо залишив цивільне населення в інформаційній ізоляції та окупації заради порожніх доріг для спецколон.
До Плану «К» та загальної системи виведення були включені такі структури:
СБУ (Служба безпеки України);
МВС (Міністерство внутрішніх справ — поліція та Нацгвардія);
Прокуратура (регіональні та міські ланки);
ДБР (Державне бюро розслідувань);
ДПСУ (Державна прикордонна служба);
ДСНС (Державна служба з надзвичайних ситуацій).Секретний механізм самозбереження системи, де людина — лише перешкода на дорозі.
З цієї миті реальність розкололася навпіл.
Для «своїх» План «К» означав гарячкове знищення паперів: у дворах управлінь Генічеська, Скадовська та Олешок над нічними багаттями піднімався попіл від секретних справ. У вантажівки спішно закидали сервери, шифрувальні машини та сейфи з готівкою. Офіцери, ховаючи очі від сусідів, пакували речі своїх дружин. Для них війна вже почалася — вона пахла бензином заправлених під зав'язку службових авто та квитком у безпечний тил Закарпаття.
«своїм» (Постанова №168)
Буквально через 4 дні після початку вторгнення, поки херсонці сиділи в підвалах без жодної копійки допомоги, уряд прийняв Постанову КМУ №168 від 28.02.2022.
Суми: Усім силовикам (включаючи тих, хто виїхав із Херсона в тил) встановили додаткові виплати — 30 000 грн щомісяця, а тим, хто на передовій — 100 000 грн.
Загальний бюджет: Тільки за перший місяць війни на ці спецвиплати з резервного фонду було виділено понад 40 мільярдів гривень. Ці гроші пішли на утримання держапарату та силовиків, тоді як на евакуацію цивільних із Херсона не було виділено жодного цільового гранту чи спецпотяга до моменту окупації.
Доказ: Постанова КМУ №168
2. Фінансування «тилового забезпечення»
Силовики Херсона передислокувалися на об'єкти, утримання яких повністю лягло на бюджет.
Об'єкти: Санаторії МВС (наприклад, у Трускавці та Миргороді) та бази відпочинку СБУ в Карпатах.
Витрати: Витрати на комунальні послуги, харчування та охорону цих об'єктів у березні 2022 року зросли в десятки разів. Це мільйони гривень, які були «заброньовані» у бюджеті відомств на випадок війни (План «К»), тоді як для жителів Херсона не було підготовлено жодного тимчасового шелтера за межами області.
3. Порушений закон (Постанова №841)
Це головний юридичний документ, який влада проігнорувала щодо нас херсонців .
Суть порушення: Постанова КМУ №841 чітко прописує порядок обов'язкової евакуації. Пункт 11 зобов'язує органи влади оголосити її при загрозі збройного конфлікту.
Злочин: Влада Херсонської області (Лагута) та уряд (Шмигаль) офіційно не ввели цю постанову в дію для Херсона до моменту його повної блокади.
Доказ: Постанова КМУ №841:
«Херсон: Списані з рахунків»
Секретний вихід: За тиждень до вибухів силова вертикаль (СБУ, МВС) отримала команду закритими каналами зв'язку. На заправку їхніх колон, вивезення архівів та сімей співробітників були витрачені бюджетні резерви палива та мільйони на «відрядні». На них чекали заздалегідь оплачені номери у відомчих санаторіях Заходу України.
Заборона на порятунок: У цей же час президент і Кабінет Міністрів свідомо порушили Закон №841, не оголосивши евакуацію населення. Мета була цинічною: залишити людей у містах, щоб «не заважати руху військ» і не втрачати доходи бюджету. Мільйони цивільних (включаючи 5-місячну дитину в херсонському підвалі) стали «живим щитом» за замовчуванням.
Гроші проти людей: Через 4 дні після початку пекла, система виділила 40 мільярдів гривень (Постанова №168) на доплаты силовикам, які вже були в безпеці. У Херсоні в цей час люди ділили останній буханець хліба під дулами танків.
Коли пил від коліс останніх спецколон силовиків улігся, а Херсон накрила липка та німа тиша окупації, у далекому київському кабінеті знову запрацювали камери. Людина, чий підпис під Планом «К» засудив мільйон людей до підвалів, знову вийшла в ефір.
Він знав усе і знає досі.. Йому доповідали про порожні коридори херсонського СБУ, де на підлозі валявся попіл від спалених справ. Він знав про заблоковані мости й про те, що Постанова №841 так і залишилася шматком паперу, не врятувавши жодної дитини. Він знав, що залишив людей напризволяще, обмінявши їх на «чисті дороги» для своїх генералів.
І тоді він зробив те, що політики вміють найкраще — він перетворив зраду на культ.
«Херсон — Місто-герой», — вимовив він у об'єктив, і це звання впало на заблоковане місто, як важка бетонна плита.
Це був акт найвищого цинізму. Дати звання «героя» людям, яких ти сам позбавив захисту — це все одно що вручити медаль за мужність людині, яку ти особисто штовхнув у клітку з левами, попередньо забравши в неї зброю.
Ця «зірка героя» була потрібна не херсонцям. Вона була потрібна йому. Щоб засліпити очі світу блиском металу. Щоб назвати колективне страждання покинутого народу «свідомим подвигом», а не результатом державної втечі. Це була спроба легалізувати жах: мовляв, ми не кинули вас напризволяще, ми просто дали вам шанс стати героями. Мертвими чи живими — системі було байдуже.
Поки в Херсоні люди ділили останній хліб, президентська рука, що в лютому підписала наказ про виведення військ, тепер підписувала указ про нагороду. Звання «Міста-героя» стало ідеальним саваном для правди про План «Кризис». Місто нагородили за те, що воно вижило всупереч волі своєї держави.Це був акт найвищого цинізму: Президент, чий підпис під Планом «К» позбавив Херсонщину захисту, присвоїв місту звання «Міста-героя», щоб замаскувати державну зраду під колективний подвиг.
Дати нагороду людям, яких ти свідомо залишив у пастці без евакуації та засобів до існування, — це спроба перетворити кинуте напризволяще населення на «живий щит» з офіційним статусом. Звання «героя» стало цинічним способом легалізувати страждання мільйона людей, поки силовики, що їх покинули, отримували нагороди та виплати в безпечному тилу.Списані з рахунків: Один на один з безоднею
Коли остання колона СБУ та поліції зникла за обрієм, забравши із собою зброю, спецзв’язок і надію на захист, над Херсонщиною зависла мертва тиша. Один мільйон людей. Мільйон живих душ — від немовлят у пологових будинках до старих, що пам’ятали ще ту, минулу війну — опинилися в абсолютній порожнечі.
Це був фінал дії Плану «К». Система, яка роками годувалася з податків цих людей, обіцяючи безпеку, просто вимкнула світло і вийшла через чорний хід.
Мільйон херсонців залишилися один на один із армадою, що сунула з Криму. Без жодної одиниці важкої техніки під вікнами, без роз’яснень, без евакуаційних потягів. Президентська вертикаль залишила людей : солдатам і силовикам дозволили крок назад, а цивільним — закрили очі й зачинили двері в пастці.
Це не була битва двох армій. Це була зустріч беззбройного народу з озброєним до зубів звіром. Поки в Києві готували укази про нагороди, тут, на Півдні, звичайна вчителька, пенсіонер і молода мати з візком стали єдиним щитом країни. Мільйон покинутих людей, яких власна держава виставила на торги, сподіваючись, що їхні тіла та їхній опір хоч трохи затримають ворога на шляху до столиці.
Вони стояли на площах проти танків не тому, що їх так готувала влада, а тому, що більше нікого не залишилося. Держава поїхала в санаторії, залишивши свій народ наодинці з окупантом — як розмінну монету в кривавій грі виживання.
Щоб пам’ятали.
Я пишу ці рядки й збираю ці докази не для судів чи архівів — я пишу їх для вас, мої діти та внуки. Щоб одного разу, коли вам скажуть, що все було «планово» і «під контролем», ви відкрили цю книгу і знали: це була брехня.
Я хочу, щоб ви знали правду про пекло, в якому ми залишилися.
Щоб ви знали, що ми були не просто «героями» з телевізора, а людьми, яких власна держава залишила один на один із ворогом.
Щоб ви розуміли ціну кожного дня в окупації, де за українське слово чи погляд можна було зникнути назавжди.
Щоб ви пам'ятали: затишок кабінетів у Києві був оплачений нашим страхом і нашою кров'ю на Півдні.
Ці докази — посилання на накази, інтерв'ю та постанови — це ваша страховка від забуття. Коли час почне стирати деталі, нехай ці факти нагадують вам, хто є хто. Хто рятував папери, а хто рятував людей. Хто втік за Планом «К», а хто ділив з вами останню краплю води під обстрілами.
Ми пройшли через це пекло, щоб ви жили у світі, де правда має значення. Нехай ця книга буде для вас компасом: навчіться розрізняти справжню вірність від фальшивих медалей. Пам’ятайте про Херсон не як про «картинку» з новин, а як про місце, де мільйон сердець вистояли всупереч усьому.
Це мій спадок вам. Бережіть правду, бо лише вона робить нас вільними.
