Будь-яка система, що претендує на стабільність і легітимність, питання джерела влади, завжди стоїть на передньому плані. Монархія, як система правління, що будується на сакральних засадах, та природній упорядкованості, відкидаючи систему лівих.

Держава гієрархічна, а себто єдиновірна за першопочатковою метафізикою державної сутности, закладеної у чітковизначеній теоретиці ще за Платона, може виявлятися повномірно лише за февдального устрою.

У глибинах існування політичних систем виникає питання: що дозволяє державі зберігати мобільність і здатність до змін, коли все навколо схиляється до застою?

Уривок з недовершеної брошури «Онтологія Абсолютизму». Скоро на Ваших полицях.

Відчалюючи в океан майбутнього, чумні пацюки проникли у трюм Ковчегу. Вони, мов тарантули, покусали всіх його мешканців, викликаючи у душах лише відчуття несправедливості та жагу до помсти. Ці лиходії носили імена «Плебсократія» та «Клас».

Вибух накопиченої енергії ідей та смислів, що консервувався після французької революції в Європі обіцяв нащадкам гібридний спадок, бо вкомпонуванням цих наслідків зайнялася дуальна постать Бонапарта, як прихильника повалення корони, й абсолютного монарха.

Англійська корона виникла як тиха, але стійка сила, глибоко вкорінена в традиції та керована мудрістю століть. Як Альфред Великий, британський консерватизм завжди стояв на варті герметичної спадщини.

Частина 2

Архетип лицаря є трансцедентним механізмом поєднання багатьох сенсів життя в інтеґральний кодекс чести, який карбується в кожній новій кампанії, роблячи її квінтесенцією процесу, особливо в контексті політизованого світу.

автор: Освальд Шпенґлер. Перекладач: Василь Рубан. Початок XX століття.