
Сьогодні мовчить саме небо. Мовчить і тремтить, дивлячись, як Людина, яка є Бог, зносить біль, зраду і смерть заради нас. Страсна Пʼятниця — це не просто сторінка з Євангелія, це розлам світу, це момент, коли Істина розіпʼята між двома злочинцями, а ми стоїмо в натовпі — або з Матірʼю, або з фарисеями. Третього не дано.
У цей день не годиться ні галасувати, ні сміятися, ні танцювати. У цей день серце християнина згортається в попіл — у ньому оселяється скорбота, що несе очищення.
Але ось уже кілька років ми спостерігаємо, як у цю саму Страсну Пʼятницю — день, коли Христос помирає на Голгофі — свої шабаші проводять содоміти. Сьогодні вони збираються в центрі столиці на черговий "фестиваль", як завжди вибираючи найбільш святі дні, щоби плюнути в лице Христу. Так було на Пасху. Так тепер і у Пʼятницю Його смерті. Це не випадковість. Це ритуал. Це демонстративне святотатство, яке підносять як "мистецтво".
Ми підтримуємо тих, хто сьогодні вийде на вулиці не заради насилля, не заради політики, а з єдиним мотивом — не мовчати, коли плюють в обличчя Розпʼятому. Але при цьому памʼятаймо: справжній фронт — в тиші храму, перед Плащаницею. Саме там виборюється перемога, саме там освячується майбутнє. Бо немає сильнішої зброї, ніж молитва, пролита в день, коли стікає кров самого Бога.
Скорботного дня всім. Тримаймо стрій духу. І не забуваймо: Воскресіння вже близько.