107-річчя Гетьманської Реставрації

Що означає створити епоху, цивілізацію, епос? Напевно, це більше, ніж будь-хто в сучасну добу може уявити. Такі смисли не витворює одна людина — навіть якщо вона їх започатковує. Це справа пасіонарних поколінь, літрів крові й тонн поту. Тисячі козацьких синів, невимовні одиниці слави праведних Гетьманів... Та слава — та сама, про яку співають, що вона кров’ю полита й січена мечами, — висмоктала з України покоління войовничих інтелектуалів, дарувавши їй невмирущу велич.

Але що означає її реставрувати?

Підняти з мертвих силою однієї Богопомазаної Людини — не церемоніяльно, не «заради традиції» на податки громадян, а насправді: тут і тепер, — піднести над собою вагу всіх устроєвих механізмів. Не номінальних, а модернізованих, відновлених у дусі традиції. Підняти всю тяжкість козацького спадку й покласти її на омертвілий, зросійщений народ — це український Плач Єремії, що став можливим завдяки Людині, ім’я якої сформувало новітній Гетьманський Рух.

Ми — сини Його України. Ucraina Militans. України вільного козацтва, гетьманських родів, озброєної молоді, що гасає столицею. України переворотів і війська в поході, де «на чолі, під стягом, сам Гетьман — й зоря здіймається на Сході».

Ганьба тим, хто досі не вивів героїку реставрації козацької традиції з призми академічної мертвоти, затхлих кабінетів, чисел і дат!

Сили та наснаги — тим, хто несе стяг Гетьманської слави в майбутнє з абсурдною палкістю в серці.

Будучи синами України Пана Гетьмана, ми є водночас і всиновлені модерною епохою. Вона кидає нові виклики — і вимагає нових рішень.

Із Вірою в серці, на річницю зчинення неможливого — йдімо вперед до неосяжного, озброївшись до нині нечуваним!

Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ | Ꮻнᴛᴏᴧᴏᴦія Ꭺбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу | Зʙ'яɜок