Виробництво та очікування: Клінт проти власного іміджу
Студія: Warner Bros. (виробництво The Malpaso Company).
Очікування:
Студія очікувала черговий суперхіт.
Фактор Іствуда: У 1980 році Клінт Іствуд був "золотою антилопою". Будь-який фільм з його обличчям на постері автоматично приносив гроші. Попередні стрічки («Втеча з Алькатраса», «Як не крути — програєш») були блокбастерами.
Інфографіка касових зборів фільму Як не крути — програєш - ТОП 4 в прокаті США 1978 року Жанрова пастка: Студія і глядачі, побачивши Іствуда у ковбойському капелюсі зі зброєю, очікували вестерн або бойовик. Насправді ж Іствуд зняв ніжну, сентиментальну казку (у стилі Френка Капри) про невдах, які створюють нову сім'ю.
Бюджет:
1980 рік: Близько $5,5 - 6 мільйонів. Це був скромний бюджет, оскільки Іствуд відомий своєю економністю та швидкістю зйомок (фільм зняли за 6 тижнів).
Сьогодні (еквівалент): ~$22 мільйони.
Касові збори (з перерахунком на сьогодні)
Це один з рідкісних випадків у кар'єрі Іствуда того періоду, коли фільм вважався фінансовим розчаруванням, хоча технічно він не був збитковим.
Касові збори (Домашній прокат США):
1980 рік: $24,265,659.
Сьогодні (еквівалент): ~$95 мільйонів.
Чи виправдались очікування?
Ні.
Для порівняння: інший фільм Іствуда, що вийшов у грудні того ж 1980 року («Як тільки зможеш»), зібрав $70 млн. «Бронко Біллі» зібрав утричі менше.
Глядачі почувалися ошуканими: вони прийшли подивитися, як Клінт стріляє у поганих хлопців, а побачили, як він керує занепадаючим цирком і лагодить намети.
Реліз та Конкуренція: Ковбой проти Ковбоя
Дата релізу: 11 червня 1980 року.
Фільм вийшов у "м'ясорубку" літнього сезону і зіткнувся з конкуренцією, яку неможливо було передбачити.
Головні конкуренти:
«Міський ковбой» (Urban Cowboy): Вийшов майже одночасно (6 червня).
Контекст: Це було фатальне співпадіння. Фільм з Траволтою зробив образ ковбоя сучасним, сексуальним і модним. На його тлі "старомодний" цирковий ковбой Бронко Біллі виглядав архаїчно і нецікаво для молоді.
«Зоряні війни: Імперія завдає удару у відповідь»: Домінувала в усіх кінотеатрах.
«Сяйво» (The Shining): Забирало дорослу аудиторію.
Головні особи та їхній статус
1. Клінт Іствуд (Бронко Біллі / Режисер):
Статус: Ікона маскулінності.
Ризик: Він свідомо деконструював свій міф. Його герой тут — не крутий стрілець, а колишній продавець взуття з Нью-Джерсі, який грає роль ковбоя, бо це його мрія. Це була роль про вразливість.
Наслідки: Хоча каса була слабкою, критики (які зазвичай ігнорували бойовики Іствуда) раптово похвалили його за глибину і режисуру. Це був крок до його майбутніх оскароносних драм.
2. Сондра Локк (Антуанетта Лілі):
Статус: Партнерка Іствуда.
Роль: Зазвичай вона грала жертв або пасивних подруг. Тут їй дісталася роль розбещеної, цинічної спадкоємиці, яка потрапляє до цирку. Багато критиків вважають це її найкращою акторською роботою, де вона показала справжній комедійний талант.
3. Скетмен Кротерс (Док):
Цікавий факт: У червні 1980 року Скетмен Кротерс був скрізь. Він грав у «Сяйві» (де його вбивають сокирою) і в «Бронко Біллі» (де він добрий конферансьє). Це підкреслювало його діапазон як характерного актора.
Контекст, Факти та Вплив на індустрію
1. Маркетингова помилка:
Студія Warner Bros. не знала, як продавати цей фільм. Постери були намальовані в стилі класичних вестернів, обіцяючи екшн.
Іствуд пізніше визнавав: "Це була старомодна тема. Якщо ви, як режисер, випереджаєте час — це нормально. Якщо ви відстаєте від часу — у вас проблеми".
2. Улюблений фільм автора:
Незважаючи на низькі збори, Клінт Іствуд неодноразово називав «Бронко Біллі» одним із найулюбленіших своїх фільмів. Він відображає його життєву філософію: "Ти можеш бути тим, ким захочеш". У фільмі немає реальних ковбоїв — всі персонажі це дезертири, злочинці чи невдахи, які вигадали собі нові імена і біографії, щоб стати щасливими.
3. Вплив на кар'єру:
Провал «Бронко Біллі» дав Іствуду чіткий бізнес-урок: "Один для них, один для себе".
Щоб компенсувати студії втрати і відновити своє комерційне реноме, він терміново погодився знятися в сиквелі «Як тільки зможеш» (Any Which Way You Can), який вийшов у грудні того ж року і заробив купу грошей. Ця стратегія (чергування комерційних хітів і особистих драм) дозволила йому залишатися на плаву наступні 40 років.
4. Культурний слід:
Фільм не залишив великого сліду в поп-культурі 80-х, як «Імперія» чи «Сяйво». Однак він став культовим серед кінознаців як приклад "м'якого Іствуда". Він проклав шлях для пізніших, більш сентиментальних робіт режисера, таких як «Співаючі в тернині» (Honkytonk Man) та «Мости округу Медісон».
«Бронко Біллі» — це "допустима похибка". При низькому бюджеті він все ж таки приніс невеликий прибуток і згодом добре продавався на телебаченні. Але для Іствуда це була важлива інвестиція в репутацію серйозного режисера, яка окупилася через десятиліття, коли він почав отримувати "Оскари".
