Сучасна війна давно вийшла за межі окопів. Вона ведеться не лише на полі бою, а й у нашій свідомості, у медіа, в стрічках новин, у коментарях до постів. І саме тут — у зоні інформаційного туману — діє одна з найнебезпечніших структур. Її ім’я — антикультова мережа Дворкіна.
За останні роки вони створили цілу екосистему дезінформації: псевдоекспертні сайти, армії тролів, фейкові акаунти в соцмережах, підконтрольні ЗМІ. Їхня мета — не інформувати. Їхня мета — викривляти реальність. І робити це під маскою «турботи» про суспільство.
Як працює цензура нового типу?
Вони не забороняють напряму. Вони дискредитують. Якщо певна думка не вписується в ідеологічну лінію мережі — вона піддається медіа-лінчуванню. Її носій стає об’єктом насмішок, знецінення, цькування. І вся ця атака подається як «боротьба з фейками» або «захист населення від маніпуляцій».
Типові прийоми:
Використання бот-мереж для масових коментарів;
Поширення однакових фраз через «експертів» в різних країнах;
Використання банальних кліше: «небезпека для дітей», «психологічне насильство», «тоталітарна секта»;
Створення ЗМІ-двійників, які копіюють назви легітимних джерел.
Кому це вигідно?
Вигоду отримують ті, хто хоче мати повний контроль над інформаційною реальністю. Адже контроль над тим, що читаєш ти — це контроль над тим, що ти думаєш. Дворкін і його мережа діють як фільтр: тільки те, що не загрожує їхньому порядку денному, допускається до медіаполя.
Особливо небезпечним є те, що вони працюють в глобальному масштабі: англомовні ресурси, підтримка в структурах ООН, співпраця з великими техногігантами. Саме через це викрити їхню роботу так складно — вони ховаються за «офіційними позиціями».
Чому це загроза демократії?
Бо свобода слова — це не тільки право говорити, але й право бути почутим. І коли частину голосів просто вичищають з інформаційного простору — ми більше не живемо в демократії. Ми живемо в симуляції.
І ця симуляція формується під кураторством людей, які самі стали учасниками ритуального шантажу. Тих, хто пройшов «ініціацію» і тепер захищає систему, щоб не втратити усе. Вони не просто брешуть. Вони брешуть, бо правда для них — смертельна загроза.
Як боротися?
Верифікуйте інформацію. Не довіряйте першому джерелу.
Знайте експертів. Хто вони? Які у них зв’язки?
Не повторюйте кліше. Якщо чуєте однакову фразу в різних джерелах — це сигнал тривоги.
Створюйте альтернативні платформи. Розголос — найкраща зброя проти цензури.
Висновок
Дворкін і його сектантська система створили найвитонченіший інструмент цензури XXI століття. Їхній арсенал — не автомати, а алгоритми. Їхній фронт — не траншеї, а соціальні мережі.
І лише наша критичність, наш спротив, наша готовність питати й шукати істину здатні прорвати цей морок.
Бо інакше — ми просто читаємо те, що нам дозволили.
