Червона книга України

Від минулого до майбутнього: шлях становлення та еволюція Червоної книги України у збереженні рідкісних видів флори та фауни

Червона книга України – це важливий офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних, вразливих і зникаючих видів тваринного і рослинного світу на території України. Також вона містить в собі загальну інформацію про сучасний стан відповідних видів, а також про заходи, які вживаються задля їхнього збереження.

Історія Червоної книги

Червона книга України була створена ще в часи СРСР. Після заклику Міжнародного союзу охорони природу започаткувати червоні книги, у 1974 році була створена Червона книга СРСР. А через 6 років, у 1980 році, була започаткована Червона книга УРСР. До першої редакції увійшло 85 видів тварин, зокрема 29 видів ссавців, 28 видів птахів, 18 видів комах, а також 6 видів плазунів і 4 види земноводних.  Червона книга України є спадкоємницею Червоної книги УРСР. 29 жовтня 1992 року було засновано Національну комісію з питань Червоної книги України.

Функціонування Червоної книги України регулюється законом «Про Червону книгу України». Відповідно до цього закону, регулювання та контроль над збереженням видів рослин і тварин, що були занесені до Червоної книги України, здійснює Кабінет Міністрів, а також інші органи виконавчої влади.

Відповідно до законодавства України,  нове видання Червоної книги України має виходити кожні 10 років. Саме нові видання вносять ключові зміни до списку Червоної книги, адже у проміжках між ними види заносяться до переліку окремими указами Міністерства екології України лише у виключних випадках.  Проте на практиці виконувати законодавство не завжди вдається. Попри те, що третє видання було опубліковано у 2009 році, випустити чергове оновлення за 10 років – у 2019 році, не вдалося. Міністерство екології влітку 2019 року проголосило два тендери на видання ботанічного і, відповідно, зоологічного томів Червоної книги України. Проте на ці тендери не надійшло жодної заяви. Повторні тендери в 2019 році не проводилися. Проте четверте видання все ж таки з’явилося, щоправда аж у 2021 році.

Розвиток Червоної книги

Від видання до видання кількість видів тварин у Червоній книзі України суттєво збільшувалася. У 1994 році в ній з’явилося 297 нових видів ( сумарно – 382), а в 2009 – 160 ( сумарно – 542). Останнє видання поступається першому і другому, адже внесло до переліку 145 нових видів ( сумарно їх стало 687). Найбільшу дискусію викликав той факт, що у новому виданні бабак степовий опинився у Червоній книзі України. Це рішення викликало обурення у мисливських колах. 

Найбільші зміни зачепили наземних молюсків та комах. Кількість видів комах у четвертому виданні збільшилася на 86: з 226 до 312 видів. Кількість видів наземних молюсків збільшилася втричі: з 14 до 42. Кількість ссавців збільшилася на 5 видів ( з 68 до 73), а кількість птахів збільшилася на 4 види ( з 87 до 91). Серйозно збільшилася кількість двостулкових молюсків ( з 3 до 7). Також до Червоної книги України внесли кілька риб, що були об’єктами рибальства.

Розширення Червоної книги України – це, безперечно, позитивне явище, адже дає можливість за допомогою українського законодавства охороняти велич і різноманітність української природи. Проте важливо, щоб захисні механізми не залишалися на папері, а реально втілювалися на практиці. Також хотілося би наголосити на важливості дотримання законів у питанні створення нових видань. Адже певний хаос у цьому питанні, який нескладно помітити неозброєним оком, створює серйозні ризики для нашої природи, зокрема і для тваринного світу.

© Іван Лушаков, 2023