Вітаю! Мене звати Артем, мені 14, і я вирішив поринути у світ філософії, та першою книгою вибрав “Світ Софії” і побачивши цікаве питання вирішив написати своє невеличке есе. Сподіваюсь на конструктивну критику та якісь поради, приємного читання!
Душа не може бути смертною. Але чому?
Якщо спиратися на Демокріта, все у світі складається з найдрібніших неподільних частинок - атомів. Душа, на його думку, складається з особливих вогненних атомів. Якщо тимчасово залишити осторонь релігійні догмати (християнство, іслам, юдаїзм тощо) і довіритися чистій логіці матеріалізму Демокріта, ми зіткнемося з цікавим парадоксом.
З погляду сучасної науки, матерія дійсно складається з фундаментальних частинок, які не розпадаються. Сам Демокріт теж стверджував, що атоми є вічними. І тут виникає питання: якщо «вогненні атоми» нашої природи є вічними і після смерті людини просто «перезбираються» у щось інше, то чому Демокріт вважає саму душу смертною? Чи немає тут суперечності?
Щоб пояснити логіку Демокріта, найпростіше уявити конструктор «Лего». Кубики - це вічні атоми, а побудований із них Будинок - це людська душа. Сам Будинок не є вічним: його можна розібрати, а з тих самих кубиків побудувати щось зовсім інше. В очах Демокріта суперечності немає, адже він матеріаліст. Для нього душа - лише тимчасова комбінація «кубиків».
Проте людська душа і наша свідомість влаштовані нескінченно складніше, ніж кубики Лего. Якщо заглибитися в цю проблему, стає зрозуміло, що матеріалізм упускає головне. Як таке складне, глибоке й унікальне поняття, як людське «Я», може безслідно зникнути, перетворившись на порожнечу? З цього логічно випливає висновок: душа не може бути матеріальною і складатися з фізичних частинок. А якщо щось є нематеріальним, воно, як доводив Платон, за своєю природою є простим і неподільним, а отже, його неможливо «розібрати» чи знищити. Саме в цій точці Платон рішуче не погоджується з Демокрітом.
Чому все ж таки душа безсмертна?
Особистий вибір цієї позиції для мене - не просто абстрактне переконання, а логічно й духовно обґрунтований висновок.
У своєму дослідженні я спиратимуся на дві величні опори людського духу - Платонізм та Християнство. Звернемося до діалогу Платона «Федон», у якому розповідається про Сократа, ув'язненого в тюремну камеру перед стратою. Навколо нього зібралися перелякані учні. Сам Сократ був абсолютно спокійним, і тоді учні запитали його: «Учителю, чи вам не страшно помирати? Невже ви вірите, що ваше "Я" не зникне?». На це Сократ відповів:
«Душа найбільше подібна до божественного, безсмертного, умоосяжного, одноманітного, неруйнівного, незмінного самого по собі; а тіло, навпаки, найбільше подібне до людського, смертного, неумоосяжного, багатоманітного, руйнівного та змінного».
Тут Сократ ділить світ на матеріальне та нематеріальне. Тіло можна змінити, травмувати, виростити. Душа ж, навпаки, є неподільною. Ми не можемо фізично помацати свою пам'ять або відрізати шматочок від своєї свідомості.
Проте для мене та будь-кого іншого християнина безсмертя душі - це не просто логічна теорема Платона, це обіцянка Самого Бога. У Новому Завіті Ісус прямо говорить, що людська особистість не зникає после смерті тіла. Більше того, Бог пам'ятає кожну людину, а для Нього часу та смерті не існує. Спираючись на вчення Ісуса Христа, можна виділити найважливіші слова з Євангелія від Матвія 22:32:
«Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Богом мертвих, а живих».
Христос говорить про праотців, які померли задовго до Його Різдва, як про нині живих. Їхні тіла пішли в землю, але Ісус говорить про душі, які перебувають з Отцем. А в Євангелії від Іоанна 10:30 стверджується: «Я і Отець - одне», що надає Його словам статусу абсолютної Божественної істини. Також у Євангелії від Матвія 10:28 сказано:
«І не бійтеся тих, хто вбиває тіло, душі ж убити не можуть».
Цей вірш прямо стверджує, що душа не є матеріальною і ніхто у світі не здатний знищити людське «Я».
Висновок
Підбиваючи підсумок моєму проблемно-філософському есе, можна сказати, що матеріалістична теорія Демокріта стикається з серйозними метафізичними труднощами і поступається позиціями перед силою чистого розуму та духовного одкровення. Спір між матеріалізмом та ідеалізмом триває століттями, але мій вибір у цьому спорі очевидний. Головна відповідь на питання про нашу природу звучить так: душа - це нематеріальна, вічна, безсмертна та неподільна основа людини.
Автор: Довжик Артем
СПИСОК ДЖЕРЕЛ:
Біблія, книги Нового Завіту. Євангеліє від Матвія, Євангеліє від Іоанна.
Ґордер Ю. Світ Софії: Роман про історію філософії
Платон. Федон // Діалоги
