Пройшли вибори в Ізраїлі і частина українських аналітиків та журналістів вважають їх дуже важливими для України. Адже мають певні сподівання на зміну відвертого антиукраїнського та проросійського курсу цієї країни.
Зі свого боку, ми проаналізували певні матеріали та прийшли до висновку, що Ізраїль, у його сучасному вигляді, ніколи не буде на боці України.
1) Голокост.
Сьогодні досить велика частина аналітиків, істориків та журналістів, згідна, що Ізраїль давно і послідовно паразитує на цієї темі. Тому не будемо повторювати аргументи. Але щодо прив’язки до територій Польщі та колишнього СРСР, зокрема і України є дуже цікавий посил.
Справа в тому, що хоча Голокост відбувався на практично на всієї території, яку окупувала Німеччина, або контролювала, або країни були її союзниками (виключення Фінляндія та Болгарія), основні описані жаливі події відбулися переважно на території сучасної Польщі, України, Литви та Білорусі. Історично все просто: Тут була т.зв. «територія осілости євреїв» в часі Російської імперії, і більшість євреїв залишилося жити на цих тернях і після І Світової війни. Частина – на території Польщі, Литви та Румунії; частина – на території СРСР. При цьому, кількість «радянських» євреїв значно збільшилася після відомих подій 1939-1940.
Крім того, німці просто не змогли окупувати велику територію саме Росії. А там, де така окупація була, значної кількості євреїв просто не було. При цьому, у варіанті ізраїльської концепції, більшість поляків, білорусів, українців та литовців, або приймали активну участь у Голокості, або просто мовчазно його підтримували. А рятування євреїв місцевим населенням подається к поодинокі випадки. Цю концепцію прямо або опосередковано підтримує і Німеччина, яка хоче перекласти частину злочинів на місцеве населення окупованих територій. Тобто в світогляді ізраїльтян, які формується ще зі школи – ми всі нащадки тих, хто здійснював Голокост або мовчазно його підтримував.
Другий момент цієї ж тематики.
До 80% нових репатріантів з СРСР – це, знов же, вихідці з території сучасної України та Білорусі. Їм вигідно розповідати про антисемітизм місцевих, як підставу еміграції до Ізраїлю (деякі реально почали в це вірити). Це чудово кладеться на ізраїльську концепцію Голокосту, про яку ми вже писали вище.
2) Концепція створення Ізраїлю.
Сіоністи кінця ХІХ – початку ХХ століття, будували своє бачення створення єврейської держави через тогочасне визначення єврейства. А тоді реально такої національності як «єврей» не існувала, тоді було тільки одне визначення: юдей=єврей. Коли юдей переходив в іншу релігію, він переставав бути саме євреєм. І ця норма юдаїзму опинилася підмурком сучасного Ізраїлю, де людина, яка навіть має єврейські коріння, але є вірним іншої релігії, не має право на репатріацію та ізраїльське громадянства.
Тобто всі інші релігії догматично вважаються для юдаїзму ворожими. А оскільки Голокост в часі ІІ Світової війни здійснювали, по версії сучасних ізраїльських дослідників, військові переважна християнського віровизнання, то ми для їх історичні вороги. Знову повертаємось до теми Голокосту, яка описана в п.1.
3) Росія.
Хоча в Російської імперії права юдеїв (євреїв) були обмежені та відбувалися погроми, жилося їм не так погано. Було багато заможних євреїв, які визначалися купцями і т.д. Знов же, по сучасної ізраїльської версії, яку свого часу активно підтримувала радянська влада, після 1917 р. основні утиски та погроми юдеї терпіли саме від « антирадянських національних формувань» поляків, українців, білорусів та навіть, частково, литовців. А радянська влада, яка сприймалася як російська, «євреїв боронила». Те саме ізраїльська концепція перекладає і на події ІІ Світової війни, де СРСР сприймається саме як Росія.
Саме СРСР, читай Росія, врятувала євреїв від Голокосту через перемогу над нацистами, допомогла створенню самого сучасного Ізраїлю, бо поставляла йому озброєння в перші роки його існування. При цьому період, коли СРСР допомагав ворогам Ізраїлю, тут просто опускається. Типу, «ну да продавали їм озброєння, але проти нас же не воювали. І це комуністичне радянське керівництво, а не Росія»…. Тупо? Так! Але ізраїльтяни так реально думають.
4) Сучасна ізраїльська концепція «виправдання Україною тих, хто здійснював Голокост».
Україна повертає собі історичну пам’ять. Але постати, які сьогодні піднімає на свої прапори Україна (Петлюра, Коновалець, Бандера і т.д.) у ізраїльтян ще зі школи нерозривно пов’язані з переслідуванням євреїв та Голокостам. В цієї системі координат – Росія є тим самим рятівником, яка вона була після 1917 та в часі ІІ Світової війни. Ба більше, про що нам не кажуть і у нас не пишуть, юдеїв (євреїв), які воювали або воюють у складі ЗСУ, ізраїльтяни вважають зрадниками та прибічниками антисемітів. До цього можна додати вкрай негативну реакцію на передачу Україною новітніх антидронових та дронових розробок ісламським країнам Персидської затоки.
5) Антисемітизм як політичний та комерційний проєкт.
Практично всіх єврейські політичні партії сучасного Ізраїлю ставлять своєю статутною задачею «боротьбу з антисемітизмом». Це підтримується не тільки на партійному, а і на державному рівне, наприклад, «Яд Вашем» є офіційним державним меморіальним та освітнім комплексом Ізраїлю. Саме він є головною ізраїльською (єврейською)інституцією, яка координує цю «боротьбу з антисемітизмом».
Ізраїль у різної формі фінансує багато єврейських релігійних та культурних організацій, які «борються з антисемітизмом» на території колишнього СРСР. І тут маємо дуже цікавий феномен. Практично ніхто не «бореться з антисемітизмом» в Росії або Білорусі, де він є на державному рівні. Адже щось казати на державу в умовах диктатури – це небезпечно. Натомість в Україні, яка є демократичною державою, «боротися з антисемітизмом» та отримувати на це гроші дуже зручно. Ось тільки є проблема… реального антисемітизму в Україні немає. Навіть європейські дослідники відзначають – рівень побутового антисемітизму тут самий низький в Європі. Але ж коли приводу для «боротьби» немає, а гроші отримувати хочеться, то треба такий привід створити: Українці називають вулиці та площі, військові частини тощо, іменами своїх героїв (яких в Ізраїлі вважають «ворогами єврейського народу») – антисемітизм! Критикують якісь дії якось єврейської організації – прояв антисемітизму! Тут можна приводить багато прикладів, але для нас важливо інше, а саме те, що ось ці «прояви антисемітизму в Україні» активно тиражуються ізраїльськими ЗМІ та формують позицію ізраїльтян щодо України та українців.
Висновок
Зміна ставлення Ізраїлю до України можливо тільки при повному перезавантаженні самої концепції існування та функціонування Ізраїлю. Але це явно не відбудеться в найближчому майбутньому. Максимально, що сьогодні може бути – це зміна відверто ворожого ставлення, на вороже-нейтральне, через тиск США. Однак поки сама політика адміністрації Трумпа є антиукраїнською та проросійською і це буде проєктуватися і на політику будь-якої партії, яка прийде до влади в Ізраїлі.
