Чорне море: евтрофікація, риби і туризм - що далі?

Чорне море повільно задихається. І це не метафора — це наслідок евтрофікації, тобто перенасичення води біогенними речовинами (азотом, фосфором, калієм). Звідки вони беруться? В основному — зі стоків агросектору, добрив і побутових очисних споруд, які в багатьох громадах відсутні або працюють “на папері”.

Результат — море перетворюється на суп з водоростей.

Влітку — цвітіння, неприємний запах, кисневе голодування, масова загибель риби.

Восени — пляжі виглядають як після хімічної аварії.

Туризм падає, рибальство деградує.

Деякі прибережні райони вже фіксують скорочення вилову бичка й ставриди на 30–40%. Туроператори відверто визнають: відпочивальники тікають від "зеленого моря" до Туреччини. І це не тільки про екологію — це про гроші громад, які втратили сезон.

Зменшення стоків добрив — це не про покарання, а про розумну підтримку. Фермерам треба не штрафи, а інструменти, щоб працювати точніше: системи моніторингу, агродрони, навчання, що дозволяють зменшити використання азоту без втрати врожайності. Якщо землю обробляють із розумом — вона не зливає все у море.

Очисні споруди — ще одна історія про “вічне завтра”. Більшість прибережних міст і досі користується каналізацією радянського зразка. Вода, яка мала би проходити очистку, просто зливається у море. І це не вина технологій — це питання пріоритетів. Без модернізації систем водовідведення будь-які плани з порятунку Чорного моря — лише папір.

Варто повернути природні фільтри. Болота, очеретяники, лимани — це не занедбані місця, а живі системи, які безкоштовно виконують роботу очисних споруд. Їхнє відновлення — найдешевший і найнадійніший спосіб утримати баланс. Людям властиво бетонувати проблеми, але природа справляється тихіше і ефективніше.

І нарешті — моніторинг. Не раз на рік у звіті, не “після сезону”. Системно, постійно, на основі даних супутників, сенсорів, лабораторних вимірів. Ми не можемо керувати тим, чого не бачимо. А поки держава дивиться на море лише з вікна звіту, воно буквально задихається.

І головне — визнати море економічним активом, а не зоною відпочинку. Якщо воно гине — падає ринок туризму, рибальство, портова логістика, навіть вартість землі біля узбережжя.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Oleg Budz
Oleg Budz@OlegBudz

23Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 11 жовтня

Більше від автора

  • Екологічні пріоритети України на наступні 30 років

    За тридцять років незалежності ми пройшли шлях від Чорнобиля до сонячних дахів. Побачили, як природа лікує свої рани — і як ми продовжуємо їх завдавати. Повітря, яким дихаємо; вода, яку п’ємо; ліси, що ще тримають баланс — усе це показує, наскільки крихке й цінне наше довкілля.

    Теми цього довгочиту:

    Україна
  • Євростандарти для лісів, чиста вода і відповідальність за стоки — Україна робить крок до справжньої екополітики

    Як еколог, я вітаю рішення парламентського Комітету з питань екологічної політики — нарешті у фокусі не “паперові” ініціативи, а системні зміни. Цього тижня депутати розглядали ключові законопроєкти, що формують нову рамку екологічного управління

    Теми цього довгочиту:

    Україна
  • Екоподаток без цілі — пастка для української промисловості

    В Україні про «зелений» перехід говорять часто, але далі розмов справа не йде. Система вуглецевого оподаткування, яка мала б стимулювати промисловість до скорочення викидів, перетворилась на звичайний фіскальний інструмент.

    Теми цього довгочиту:

    Україна

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається