Останні події в Україні, зокрема серія терактів і диверсій, знову актуалізували дискусію навколо ролі Telegram у нашому інформаційному просторі. У Міністерстві внутрішніх справ та Службі безпеки України вже заявляли про необхідність врегулювання роботи цього месенджера, адже його регулярно використовують для вербування виконавців диверсій або координації підривної діяльності.
Проте проблема значно ширша, ніж лише питання безпеки. Паралельно з цим в Україні роками функціонує ціла мережа анонімних Telegram-каналів, які фактично перетворилися на інструмент інформаційного впливу, політичного тиску та репутаційних атак. Йдеться про так звані “медіакілерські” ресурси — канали, що працюють на перетині політики, бізнесу та чорного PR.
За інформацією, оприлюдненою у низці медіа, до створення та розвитку частини таких каналів можуть бути причетні засновники комунікаційної агенції TOBA — Олег Арутюнянц та Богдан Тимощук.
Журналісти раніше звертали увагу на те, що подібні Telegram-ресурси часто працюють за доволі типовою схемою. У публікаціях змішуються реальні факти, напівправда та вигадані деталі, що створює видимість інсайдерської інформації. Спочатку з’являється дискредитаційний матеріал або так званий “злив”, який запускає хвилю негативу. Після цього може надходити пропозиція “врегулювати ситуацію” — наприклад, через оплату видалення посту або розміщення альтернативної публікації. Фактично мова може йти про медіарекет, замаскований під інсайди чи політичну аналітику.
За словами народного депутата Ярослава Железняка, вартість одного замовного розміщення в популярних анонімних каналах може коливатися в межах від 2 до 4 тисяч доларів.
Окрема проблема — масштаб аудиторії таких каналів. За даними розслідування, оприлюдненого Железняком, низка найбільших Telegram-ресурсів має сумарну аудиторію понад 30 мільйонів підписників. При цьому вони працюють без редакційної відповідальності, без прозорої структури власності та без будь-яких стандартів журналістики.
Серед найбільш популярних каналів згадуються Times of Ukraine та “Україна онлайн”, які, за оприлюдненою інформацією, можуть бути пов’язані з Олегом Арутюнянцом та Богданом Тимощуком.
На сайті агенції TOBA зазначається, що Богдан Тимощук був одним із перших, хто почав системно використовувати Telegram-рекламу як бізнес-інструмент. Також вказується, що він є співвласником мережі Telegram-каналів із мільйонною аудиторією — приблизно 7 мільйонів підписників в Україні та до 70 мільйонів у світі. Олег Арутюнянц позиціонується як партнер і стратег розвитку Telegram-екосистеми та також співвласник мережі каналів із багатомільйонною аудиторією.
Ще один аспект — механіка поширення та зникнення інформації. За дослідженням Інституту масової інформації, популярні Telegram-канали з великою аудиторією в середньому видаляють близько 13% опублікованого контенту. У деяких випадках цей показник може бути значно вищим. Наприклад, у каналі Times of Ukraine під час моніторингового періоду було видалено близько 58% постів.
Така практика дозволяє швидко поширити інформаційний удар, сформувати потрібний суспільний резонанс, а згодом прибрати контент із публічного доступу. В результаті джерело інформації стає важче відстежити, а репутаційні втрати для об’єкта атаки вже відбулися.
Описана схема інформаційного тиску зазвичай виглядає наступним чином:
— публікація компрометуючого або маніпулятивного матеріалу;
— формування хвилі репутаційних втрат для компанії, посадовця чи інституції;
— пропозиція оплатити видалення матеріалу або розміщення “спростування”;
— повторення подібних циклів у майбутньому.
Наслідки таких практик виходять далеко за межі окремих медійних конфліктів. У першу чергу страждає довіра до державних інституцій, антикорупційних органів та до самого інформаційного середовища. Для інвесторів це також сигнал про нестабільність та токсичність ринку, де репутаційні ризики можуть формуватися анонімними джерелами без жодної відповідальності.
В умовах повномасштабної війни такі явища можуть становити ще й загрозу національній безпеці, адже інформаційні операції здатні впливати на громадську думку, політичні процеси та довіру до держави.
За інформацією, озвученою Ярославом Железняком, телеграм-напрямок може перебувати у сфері уваги Департаменту захисту національної державності СБУ. Сам депутат повідомив, що вже направив офіційні запити до правоохоронних органів із проханням перевірити оприлюднені факти та надати публічні роз’яснення.
У будь-якому разі дискусія про майбутнє Telegram в Україні лише набирає обертів. З одного боку — свобода слова та відсутність цензури. З іншого — існування великої анонімної інформаційної інфраструктури, яка формує порядок денний для мільйонів людей, але при цьому не несе жодної юридичної чи професійної відповідальності.
Саме тому питання регулювання Telegram сьогодні постає не лише як технічна або правова проблема, а як серйозний виклик для інформаційної безпеки держави та для зрілості українського медіапростору.
