Аварія на ЧАЄС — це моторошний спосіб зненавидіти червону тоталітарну машину з раннього дитинства.
Ще у статусі дитини я підсвідомо відчував цей страх, внутрішній морок, який пронизував розповіді мого дідуся ліквідатора, моєї мами, яка зранку бігала по шкільному полю пересічної прип’ятьської школи під час уроку фізкультури, одразу після нічного вибуху реактора.
Згадую часи, коли ще звук запізнілої сирени з документальних матеріалів про катастрофу — змушувала впадати у ступор, затримувати подих. Тоді не було бодай найменшого уявлення, що цей звук людського декадансу коли-небудь вкриє своїм гулом усю країну.
У 37-му річницю аварії — ми маємо можливість відчути атмосферу трагедії крізь призму музичної форми, яку втілює у життя Whaler на своєму концептуальному релізі, що видався на новому однойменному лейблі від команди Gasoline Radio.
26.04 — хронологічна сублімація відчуттів та вражень, рефлексія передумов та світогляду, що огортуються у нетривіальну еклектику на межі занепадського ембіенту, бурхливої поламаності та холодного джазу, яка відтворює власною насиченістю автентичних шумів — ритмічність та загальний саунд-дизайн тодішнього рухливого міста Прип’ять. що у палкій боротьбі намагається залишитись живим.
Вельми тішить настільки влучний та якісно сформований музичний маніфест на актуальну проблематику, яка колись безжально реалізувалась у життя найближчих до нас пращурів.
