Сьогодні мова піде про один доволі цікавий гурт, який грає в стилі “неокельтского язичницького фолку”, як вони самі це називають. Гурт дуже своєрідний як по звучанню, так і по їх світогляду, в якому місцями розчиняється грань адекватності. Але в цьому також частина їх унікального колориту.
Назву “Omnia” з латини можна перекласти як “все”. І це по своєму характеризує одну з характерних рис гурту: відсутність чітких творчих кордонів. В їх творчості культурний вплив кельтського фолку легко змішується з впливом перської культури, в текстах зустрічаються англійська, французька, бретонська, фінська, німецька, голандська, шведька, латина і хінді…
Вірячи в те що музика має бути справжньою вони використовують лише акустичні інструменти в дуже широкому асортименті: кельтські арфи, колісні ліри, гітари, бузукі, бойрани, флейти, диджеріду, волинки… Показово що навіть їх найуспішніше відео (пісня “Fee Ra Huri”) це запис живого виступу, а не студійний кліп:
Вважається що вони були одними з тих хто заклав фундамент сучасних язичницьких фолк напрямів.
Про історію гурту в мережі інформації не дуже багато. Відомо що Стів “Sic” Еванс-ван дер Хартен в дитинстві чимало подорожував, через постійні переїзди батьків. Звідси схоже і пішла його доволі вільна манера ставлення до культур і їх змішення. Гурт він заснував ще в 1996, але повноцінно справа пішла після того як він на одному з фестивалів зустрів свою майбутню дружину Дженніфер, яка стала постійним членом цього гурту.
Вони почали жити доволі своєрідне еко-френдлі життя, на межі з доісторичним побутом (Сік навіть вважає себе шаманом). В рамках своєї музики вони часто в тому числі займались певною грінпіс-пропагандою, як у випадку з піснею “I don’t speak Human”, яка презентується як звернення від тварин.
Доводилось бачити наприклад такий своєрідний факт, що вони будучи принципово проти вбивства тварин використовують для одягу шкури тварин що впомерли природнім шляхом.
Але максимального градусу їх своєрідний стиль життя досяг в часи ковіду, коли вони перебались з Голландії в Словакію, де поселились на 40-акровій віддаленій горі, яку вони називають “Terra Omnia”. При цьому відмовившись від перельотів, участі в комерційних фестивалях і по суті порвавши з рештою гурту (з моменту переїзду в гурті лишилась лише ця сімейна пара, хоча судячи з свіжого відео на композицію “Only Love...Can Tame the Demon” і баннера на сайті, вони таки знайшли собі третього учасника).
Причиною для такого відлюдництва стала конспірологія, яка активно гуляла в часи ковіду і палким прихильником якої показав себе Сік.
Нині всі їх соцмережі ретельно зачищені і чи не єдиним джерелом інформації від самого гурту лишається їх офіційний сайт. Джерелом не сказати щоб дуже інформативним.
Що стосується музики, то в них є як чимало пісень з вокалом різними мовами світу, так і просто інструменталок без вокалу. Ну або з мінімумом вокалу, як в “Kokopelli HokaHey”:
А одна з їх пісень, “Dance Until We Die”, взагалі отримала від фанатів прізвисько “язичницького репу” через унікальне поєднання вокального виконання і аранжування:
З інших жанрових експериментів можна ще згадати “Earth Warrior”, яка за звучанням взагалі типове реггі:
Можна зустріти і записи де лідери гурту, будучи мультиінструменталістами, записують щось з мінімальним набором інструментів, як наприклад дві арфи в “Gröne Lunden”:
Вцілому ж їх звучання можна описати як містичне, дике, старовинне, але красиве. А прослуховування їх музики є достатньо особливим музичним досвідом. І мабуть буде справедливо сказати що це той випадок, коли геніальність сусідствує з безумством.
На цьому на сьогодні все. Як вже було сказано, інформації про цей гурт в мережі не надто багато, хоч вони і мали доволі успішну концертну кар’єру. Але своєрідний стиль життя, погляди і конпірологічна шиза явно не сприяли зайвій публічності за межами сцени. Плюс чимало чого було нажаль цілеспрямовано вичищено.
Тож, да прибуде з вами яскрава Музика і до наступних текстових зустрічей!
П.С. Поки шукав про них інформацію, наштовхнувся що є одноіменний автор електронної музики з України (важко уявити щось більш протилежне їм в музичному спектрі). Що змушує задуматись, що деякі автори недостатньо заморочуються з пошуком унікального імені.
