У цьому дописі мова йтиме про політику, яку обирає уряд для контролю інфляції. Нам важливо зрозуміти, які дії уряду сприяють стабільному та передбачуваному майбутньому, а які, навпаки, змушують громадян виживати в надскладних умовах.
Тож розпочнемо з простого – з пояснення інфляції як процесу, що призводить до здорожчання товарів і послуг, тим самим погіршуючи наш з вами добробут.
Уявімо собі невеличке місто чи село, де мешкають люди, які часто купують хліб у місцевого пекаря Івана. Рік тому вартість його хліба складала 20 гривень, однак тепер, щоб покрити свої витрати, він змушений був підняти ціну до 25 через те, що ціна на зерно для борошна зросла. У той же час, жителі цього міста, які вже звикли до старої ціни, здивовано обурюються: чому вони повинні платити більше за той самий хліб?
Одночасно фермер Петро, який вирощує овочі, також помітив, що добрива стали дорожчими, тому він теж підняв ціни на свої продукти. Продавчиня Марічка, яка торгує овочами та хлібом на ринку, змушена підвищити ціни, щоб продовжувати заробляти. І так далі. Люди починають помічати, що їхні гроші стали ніби менш цінними: за ті самі 100 гривень тепер можна купити менше продуктів.
Цей процес, коли гроші знецінюються, а ціни на всі товари зростають, називається інфляцією.
Тепер, щоб купити ті самі товари, які вони купували рік тому, жителі містечка мусять мати більше грошей. Інфляція впливає на всіх членів суспільства: люди почуваються так, наче гроші стали легшими через те, що вони швидше зникають з їх гаманця.
Інфляція є небезпечною для економіки також, адже вона підриває довіру до національної валюти та створює фінансовий тиск на підприємства, які змушені підвищувати ціни або скорочувати виробництво. Саме тому інфляція потребує швидких і продуманих дій уряду, щоб стабілізувати ситуацію і захистити добробут населення.
Далі, пропоную розглянути ще дві історії, що ілюструють абсолютно різні дії уряду щодо приборкання інфляції та їхні наслідки. Ці приклади допоможуть зрозуміти, яку ціну суспільство сплачує за реалізацію тієї чи іншої державної політики.
Історія 1
Уряд приймає рішення різко збільшити державні витрати, особливо на соціальні програми, з надією підтримати населення в складні часи. Для цього було вирішено надрукувати додаткові гроші і запровадити масові субсидії на продукти, енергоресурси та інші товари першої необхідності (умовна “Юліна” чи тепер вже “Вовина” тисяча). Рішення просте і часто підтримується великою кількістю громадян (хто ж не любить задарма отримати якусь кількість грошей), проте, як кажуть, диявол в деталях. Спочатку громадяни відчувають полегшення, адже доступ до субсидій дозволив знизити фінансовий тиск на сімейний бюджет.
Але невдовзі починають з’являтися негативні наслідки. Через збільшення грошової маси на ринку гроші знецінилися, і ціни на товари стали ще вищими. Громадяни помітили, що, навіть отримуючи субсидії, все одно змушені платити більше за продукти, ліки, транспорт та інші базові потреби. Рівень купівельної спроможності знизився, і умовна родина Олексія, яка до цього могла забезпечувати всі свої потреби, тепер ледве зводить кінці з кінцями.
У відповідь на зростання інфляції національний банк України буде змушений підвищувати облікову ставку, що призведе до зростання відсотків за кредитами. Малий бізнес почне страждати, оскільки витрати на позики стануть надто високими, і деякі підприємства будуть змушені скоротити свою діяльність або навіть закритися. Це, у свою чергу, призведе до зростання безробіття, оскільки багато працівників, включаючи умовного сусіда Олега, втратять роботу.
Громадяни почнуть купувати тільки найнеобхідніше, економіка уповільнюється. Врешті-решт, збільшення державних витрат і друк грошей без контролю спричинять не тільки інфляцію, але й значно погіршать фінансову стабільність усіх верств населення. Громадяни, які сподівалися на покращення, тепер відчуватимуть на собі ще більший фінансовий тягар.
Історія 2
Уряд України, усвідомлюючи небезпеку зростання інфляції, вирішив підійти до питання стабільності економіки обережно. Замість того, щоб збільшувати державні витрати і роздавати населенню додаткові гроші, було ухвалено рішення підтримати розвиток малого бізнесу, зменшити залежність від імпортних товарів і створити сприятливі умови для зростання внутрішнього виробництва.
Так, уряд започаткував програму підтримки фермерських господарств, яка сприяла вирощуванню продуктів на внутрішньому ринку і забезпечила стабільний потік місцевих товарів за помірними цінами. Це допомогло знизити ціни на продукти харчування, адже внутрішнє виробництво зменшило потребу в імпорті.
Одночасно, для контролю за інфляцією, національний банк підняв облікову ставку, що трохи зменшило обсяг доступних кредитів і допомогло стримати зайві витрати. Проте уряд передбачив програми підтримки для малого бізнесу, щоб ті могли отримати доступні кредити для розвитку та створення нових робочих місць. Родина умовної Ірини, власників маленької пекарні, скористалася цими можливостями та змогла розширити бізнес, не залежачи від дорогих імпортних інгредієнтів, оскільки перейшла на вітчизняну продукцію.
Завдяки обмеженню субсидій лише на найбільш вразливі верстви населення, державні витрати залишилися під контролем, і дефіциту бюджету вдалося уникнути. Інфляційний тиск знизився, а рівень зайнятості та купівельна спроможність громадян почали стабільно зростати.
В результаті, розумна економічна політика створила сприятливі умови для розвитку економіки, громадяни відчули, що їхні доходи можуть забезпечувати стабільний рівень життя, а ризик різкого зростання цін був успішно знижений.
Ось і “казочці” кінець, хто читав, той молодець)))))
Далі буде … 😉
#простопроекономіку
