Ви коли-небудь мріяли про світ, де грошей вистачає на все? Уявіть, що одного ранку ви прокидаєтесь саме в такій реальності. Місто довкола те саме, але цифри на цінниках зовсім інші. Хліб коштує дві гривні, сир — десять, бензин дешевший за пляшку води. Комунальні рахунки більше схожі на жарт, ніж на витрати. Освіта, медицина, транспорт — відтепер безкоштовні або символічні. Люди радіють, обіймають одне одного на вулицях і діляться новиною: «Мрія здійснилася». Здається, попереду — легке й безтурботне життя.
Як думаєте? Скільки триватиме така ейфорія? Спробуймо зазирнути у шпарину й побачити майбутнє цього “неймовірного” світу легкості.
Уявіть свій улюблений магазин, де завжди можна було знайти те, що вам життєво необхідно і належної якості. Полиці у ньому все ще повні, але деякі продукти виглядають вкрай підозріло. Чому так відбувається?
Перш за все тому, що виробники не можуть продавати дорожче, ніж дозволяють «дешеві» ціни. В той час як витрати на зерно, корми, електрику чи бензин залишаються високими. Тому, щоб не працювати у збиток, вони починають економити на якості: купують дешевшу сировину чи, така собі лайт-версія — зменшують витрати на упаковку.
Можна, звісно, ситуацію довести до ще більшого абсурду і уявити, що дешевшає все, включно з сировиною, але … спойлер — це не врятує ситуацію, бо економіка — це не лише ціни на сировину, а ще й людська праця, інвестиції, інновації та ризики.
🌾 Праця ж не може бути «безкоштовною»? Люди мають сім’ї, потребують житла, одягу, медицини. Якщо зарплата стає символічною, професіонали йдуть, і якість роботи падає. Без людей жоден хліб чи сир сам себе не зробить.
💡 А інновації? Коли прибутку немає, бізнес не вкладає гроші в нове обладнання чи технології. А без розвитку якість поступово деградує: машини ламаються, поля виснажуються, лікарні виглядають застарілими.
Тож давайте спробуємо описати цю “економіку ілюзій” і зрозуміти чому не спрацьовує цей геніальний план ощасливлення всіх навколо.
Все дуже просто: коли ціни штучно занижуються, економіка втрачає баланс і запускаються механізми, які поступово її руйнують.
Про які 🔑 механізми йдеться:
🌾 Дефіцит.
Коли ціни роблять штучно низькими, люди хочуть купувати більше. Але виробники не мають стимулу виробляти — їм невигідно. Результат: порожні полиці, довгі черги, дефіцит базових речей.
💸 Субсидійна пастка.
Щоб утримати низькі ціни, держава починає «доплачувати» виробникам із бюджету. Але гроші не безкінечні. Чим довше триває така підтримка, тим більше грошей відбирається від освіти, медицини чи оборони. Це замкнене коло: чим далі, тим важче вибратися.
⚙️ Втрата стимулів.
Ціна — це сигнал. Вона підказує виробнику: виробляй більше, бо попит зростає. Якщо сигнал зламаний, виробнику все одно — продавати чи ні, адже прибутку не буде. У підсумку бізнес згасає, якість товарів падає.
⏳ Інерція витрат.
Навіть якщо кінцева ціна низька, витрати на сировину, транспорт, енергію, обладнання не зникають. Коли бізнес не може перекрити витрати, він починає економити на якості або закривається зовсім.
👥 Руйнування довіри й мотивації.
Якщо працівник бачить, що його робота не цінується, мотивація падає. Люди перестають старатися, або шукають способи «обійти систему». Це підриває якість і довіру до всього ринку.
У різні епохи історія вже знала спроби побудувати “ідеальний” світ низьких цін — і щоразу наслідки виявлялися далекими від ідеалу:
🚩 СРСР (1980-ті роки) — низькі державні ціни на базові товари.
🛒 Наслідок: порожні полиці, багатогодинні черги, розквіт «тіньової економіки».
🚩 Зімбабве (2007–2008) — замороження цін на харчі та товари першої необхідності.
💸 Наслідок: виробники закривалися через високі витрати, гіперінфляція сягнула 231 мільйона % на рік.
🚩 Куба (сучасність) — дешеві продукти через карткову систему та державний контроль.
⚕️ Наслідок: брак якісних товарів, знецінення праці лікарів і вчителів, падіння рівня медицини та освіти.
Тож варто памʼятати
Вартість нам не ворог. Бо світ, у якому все знецінене, стає світом, де ніщо не має значення (Ольга Піжук)
