брак самоти та спокою вбиває, інколи хочеться просто..

бути там де нікого немає
там де зорі суворі палають,
де ніхто ніколи не чує,
де спокійно і листя чуйне,

де без диму і шуму місце
тільки ти і думки під листям,
що покриті й дощем залиті
такі тихі й такі барвисті..

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
jinikamin
jinikamin@jinikamin

мистецтво створює несказанне

53Прочитань
0Автори
1Читачі
Підтримати
На Друкарні з 4 вересня

Більше від автора

  • любов чи ненависть?

    біль, що сягає піку оргазму, інколи, важко пояснити..

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • свято в траурі

    я рахую дні поволі, але тіло веде власник лік

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

Коментарі (2)

Якось був момент, що захотілося самоти аж до істерики. Я тоді сам пішов з наплечником у гори. Причому навіть там не зустрічати людей виявилося задачею нетривіальною))))) В цьому сенсі мені імпонує Канада: якщо в нас подекуди зустрічаються клаптики природи, то там навпаки: подекуди трапляються людські поселення…

Вам також сподобається