брак самоти та спокою вбиває, інколи хочеться просто..

бути там де нікого немає
там де зорі суворі палають,
де ніхто ніколи не чує,
де спокійно і листя чуйне,

де без диму і шуму місце
тільки ти і думки під листям,
що покриті й дощем залиті
такі тихі й такі барвисті..

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
jinikamin
jinikamin@jinikamin

мистецтво створює несказанне

104Прочитань
0Автори
2Читачі
Підтримати
На Друкарні з 4 вересня

Більше від автора

  • зупинися!

    передихни.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • байдужість

    болісне усвідомлення байдужості близької людини, проте без відчаю, адже гріх пішов зі зникненням снігу присутності цієї людини.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

Коментарі (2)

Якось був момент, що захотілося самоти аж до істерики. Я тоді сам пішов з наплечником у гори. Причому навіть там не зустрічати людей виявилося задачею нетривіальною))))) В цьому сенсі мені імпонує Канада: якщо в нас подекуди зустрічаються клаптики природи, то там навпаки: подекуди трапляються людські поселення…

Вам також сподобається