I. «The Servant», або «хто в хаті хазяїн»
1. Ouverture
Як «легітимований» (в одному «совко… вітчизняному» університеті) «англійський „Lord”» не можу не розібрати фільму Joseph’a Losey «The Servant» (1963). У ньому — все, що треба знати про «білий і пухнастий» «народ» («plebs»).
Жанр цього твору, формально, — «драма». Утім, я би сказав, що це — «трилер». Людям з «тонкою» психікою не раджу.
2. Класова боротьба
Я не кажу, ніби хороших «пролетаріїв» не буває. Ні, я б не хотів цього сказати. Люди — і «прості», і «шляхетні» (передаю привіт одному французькому «marquis’ові») — бувають різні. Ще й надто, люди, прости Господи, — нерівні…
2. Sa Majesté était si naïve…
Не можу без Luchino Visconti… Див. «Ludwig» (1972).
На календарі — 10 вересня 1898 року. Її Імператорська Величність Elisabeth’а, у компанії своєї «фрейліни» (подруги, як ви, може, знаєте, люблять боронити одна одної від надокучливих «кицюнечок», але цього разу, на жаль, не вийшло…), Її Сіятельства графині Irm’и Sztáray, гуляє по Genèv’і…
Раптом на «пані цісареву» нападають. Злодій — «анархіст» Luigi Lucheni — збиває жінку з ніг і ранить у груди. Її Величність, однак, іще не знає, що це — її кінець…
Наївність і, напевно, інфантильність — ось що погубило «аристократію». А з нею — і «європейську цивілізацію».
Навіщо було «гризтися» між собою? Коли ворог, насправді, — не «Kaiser» і не «tsar», а соціалізм і його «апологети».
II. «The Servant» vs. «Jeeves & Wooster»
1. «Трилер» чи все-таки трагедія?
Barrett — не просто «поганий слуга», він — паскуда! А фільм — не «драма», не «психологічний трилер», а трагедія. У «gentleman’a» Tony — наперекір усім «потугам» його «fiancée» цьому завадити! — усе пішло шкереберть…
«Слуги» повинні служити, а пани — панувати. Коли ж буде навпаки, нічого, крім «колективізацій», «голодоморів», «колгоспів» і «bus’ифікацій» «вітчизняному» народові «не світить».
Ви, звісно, спитаєте: «А як же „Jeeves & Wooster”?» Хіба «дурнуватий „gentleman”» — це завжди так погано?
Що ж, не все так просто…
2. «Дві великих різниці»
Як писав Joseph Campbell: «Комедія завжди програє трагедії». Комедія — це фальш, трагедія — реальність.
«Jeeves & Wooster» — казочка, не більше. Тоді як «The Servant» — саме життя. Дещо, мабуть, «прикрашене» (див. «noir»), а втім, правдиве…
P. S.
Не дивуйтесь, коли касирка в «АТБ» витирає об вас ноги. Це (принаймні в СРС…, тобто на Україні) — «норма»;
Хочете жити добре? Не давайте «слугам» над собою панувати!
