Циркон: Чи розкрита тема псевдо-гіперзвуку?

Що ж таке Циркон – вундерваффе, чи все таки "аналоговнєт"?

3К-22 "Циркон", який рашисти вперше застосовували по Запоріжжю, а згодом по Києву. За аналогією з комплексами, що стоять на озброєнні, маркування 3К-22 імовірно належить ракетному комплексу, а 3М-22 – безпосередньо крилатій ракеті. Офіційно 3К-22 призначений для знищення авіаносних ударних груп ймовірного супротивника, але по суті це універсальний інструмент для знищення найбільш важливих надводних та наземних цілей.

Виріб створювали протягом багатьох років, і до практичних випробувань він добрався лише у 2017-му році, пройшовши їх успішно, але далеко не з першого разу, звісно, далі комплекс допрацьовували.

Згодом комплекс вийшов на нові більш успішні та вражаючі випробування в 2020 році, хоча тоді допрацювання комплексу не прибрало наявність «дитячих хвороб» під час випробувань та експлуатації.

Основним розробником є НПО «Машиностроения», яке має значні напрацювання по темі надзвукових технологій, зокрема за ракетним комплексом «Онікс» та не успішним радянським ОКР "Болід" вона ж П-1200.

Крім зазначеної компанії, у розробці 3К-22 "Циркон" приймали участь: ПАО НПО «Искра», ФГУП «ЦНИИХМ», АО «УНИИКМ», АО «ПНИТИ», ОАО «Композит», тощо. Цікаво, що частина закупок проводилась через корпорацію «Роскосмос».

Що відомо? Дальність ураження цілей на морі - до 900 км, наземні цілі - 500-600 км, бойова частина в районі 300 кг, максимальна висота підйому ракети не більше 28 км. Найбільш імовірно, що траєкторія ракети наближена до аеробалістичної – власне, як і у добре знайомих ОТР «Іскандер-М» та «Кинджал», але все ж таки на деяких етапах польоту ракети ближче й до КР Х-32.

Довжина ракети складає до 9 м, діаметр на рівні 0.7+ метрів, швидкість не більше 7.5 махів. Також треба відмітити універсальність ТПК системи УКСК 3С-14, як для нових (та тих, що проходять модернізацію) кораблів, так і для наземних ПУ (комплекси "Бастіон" та "Іскандер") (див.рис.1). Через це логістика та використання комплексу стають більш гнучким та ефективним. Але є нюанс - для АПЧ треба трішки більший ТПК ніж стандартний УКСК 3С-14, бо ж як-не-як підводний пуск (Важливо зазначити: глибина пуску не більше 40м), в результаті довжина ТПК буде ~11 м. Варто зауважити, що довжина ракети при цьому не може бути більшою за 9,6 м.– висоту стандартного УКСК.

А тепер ближче до суті. Задля здійснення гіперзвукового польоту, ракета повинна не тільки досягнути конкретної висоти та набрати швидкість у 8-10М, але й протистояти потужному та довготривалому супротиву повітря на цій швидкості, під час чого утворюється плазмовий "кокон".  Досягти цього можна застосуванням двох типів маршового двигуна – рідинного ракетного (РРД) або гіперзвукового прямоточного повітряно-реактивного (ГППРД). Останній варіант і застосовується для 3М-22. Повітрозабірний пристрій ГППРД може бути виконаний вісесиметричним (як на надзвуковій КР П-800), так і прямокутним (як на американському демонстраторі X-51 WaveRider), він же «акулячий ніс». У відповідності з цим свого часу було створено аж 4 концепції Циркону. (Рис.2)

- Перший варіант (рахувати зверху вниз), Основний плюс для ворога – плавна еволюція від 3М-55, він же П-800, він же Онікс, він же Яхонт. Повітрозабірний пристрій тут вочевидь вісесиметричний, добре відпрацьований як на серійних надзвукових ракетах, так і на ще радянському демонстраторі гіперзвукових технологій «Холод».

- Другий варіант. Скажу одразу - це герой сьогоднішнього лонгріду, в цілому він аналог першого, але має свою особливість. Вочевидь, це перший варіант з розміщеним обтікачем повітрозабірного пристрою. Основна його задача – прикривати вхід у тракт, що веде до ГППРД, після відпрацювання розгінного твердопаливного двигуна він скидається і потік повітря виштовхує стартовий двигун, розміщений у камері згоряння ГППРД. Така ж система прийнята на 3М-55, нічого нового.

-Третій варіант, він же має робочу назву “Циркон-С”. Фаворит на майбутнє комплексу 3К-22 "Циркон", який заслуговує на окремий пост, але коротко продовжимо.

Ракета має новий планер, нову ГСН, новий двигун (чи все ж таки глибока модернізація). Це може забезпечити більш високі характеристики у порівнянні з осесиметричним варіантом, але більш складне технологічно. Даний варіант чимось схожий на свого індійського брата BrahMos II (Cовпадение? Не думаю). Але розгінний блок індійського брата все ж таки аналогічний блоку 3М-22 Циркон. Цей "фаворит" повинен стати повноцінним гіперзвуком, і поміститися в ті ж габарити що й серійний "Циркон" (вар.2), але більш швидший (Обіцяні 9 Мах)), хоча індуси наприклад орієнтуються на 8 Мах, та більш технологічніший.

-Четвертий варіант вочевидь аналогічний третьому, але відсутній обтічник повітрянозабірного пристрою і наведена конструктивно-компонувальна схема стартового двигуна. Повітрозабірний пристрій на цьому варіанті виконаний в прямокутній формі та виглядає дуже схожим на аналогічний на американській ракеті X-51 WaveRider.

Невже четвертий варіант являє собою справжній гіперзвук? Звісно ж ні, він навіть не прототип і серійним не буде, далі паперу та макетів він не пішов. Але на мою думку це і не було потрібно, його ціль - бути інструментом інформаційного  шуму (елемент пропаганди, мультиків та страшилок для заходу).

Результати цих виробів покаже лише час, а поки ми маємо "квазігіперзвук") Скільки таких вундерваффе зможуть зробити росіяни? В кращому випадку - 5-6 од. на місяць.

На кінець: Hевже історія з кинджалом повторюється? - Так. Чи є якісь можливості протидіяти? - Так, в’їбати у відповідь балістикою).

Не забувайте ставити вподобайки, коментувати і за потреби - ставити питання :)