Я вже не раз писала про РАЦИРС і так звану дисципліну «сектознавство» . Це неіснуюча академічна дисципліна, якої немає в чинній номенклатурі спеціальностей для наукових і науково-педагогічних працівників.
«Деструктологія» — новий термін на заміну «сектознавству», запроваджений Романом Силантьєвим — прибічником відомого антикультиста Олександра Дворкіна.
Докладно за посиланням https://actfiles-ukraine.org/suchasna-inkvizytsiia-v-rpts-chastyna-1/
Силантьєв тривалий час перебував у РАЦИРС — Російській асоціації центрів вивчення релігій і сект, яку Дворкін заснував 2006 року. У 1998–2009 роках Силантьєв працював у відділі зовнішніх церковних зв’язків РПЦ, викладав теологію в МДЛУ та позиціонувався як «православний експерт» з ісламу. Його діяльність неодноразово викликала критику мусульманського середовища та скандали.
2009 року Силантьєв став заступником голови Експертної ради з проведення державної релігієзнавчої експертизи при російському Мін’юсті.
Показовим був і склад цієї ради: із 24 її членів лише ОДИН!!!! мав фахову релігієзнавчу освіту — професор МДУ Ігор Яблоков. [40] За керівництва Дворкіна та Силантьєва рада отримала репутацію упередженого органу й навіть прізвисько «православна інквізиція».
Професорка Катерина Елбакян наголошувала, що Дворкін не мав формальної релігієзнавчої освіти, а серед членів ради відповідну освіту мав фактично лише Яблоков. [41] Релігієзнавець і професор Ремір Лопаткін також заявляв, що діяльність ради спрямована на «розпалювання ворожнечі в суспільстві» та протиставлення однієї його частини іншій.
Термін «деструктологія» вперше з’явився у статті Силантьєва 2018 року «Про деякі теоретичні засади деструктології як нової наукової дисципліни». У ній вона подавалася як напрям, покликаний протидіяти неортодоксальним і нетрадиційним релігійним та соціальним рухам, а також екстремізму й тероризму. Силантьєв посилався, зокрема, на Дворкіна та спеціалістку з культів Ларису Астахову.
Під керівництвом Астахової, яка з 2018 року очолює кафедру теології МДЛУ, «деструктологію» почали офіційно представляти як нову «наукову» дисципліну. Силантьєв став викладачем кафедри.
За його словами, нова дисципліна мала об’єднати фахівців, які працюють із культами, тероризмом, підлітковими суїцидами та іншими «деструктивними загрозами».
2019 року в МДЛУ створили Лабораторію деструктології, яку очолив Силантьєв. На сайті лабораторії «деструктологія» визначена як «нова прикладна наука», що вивчає екстремістські й терористичні організації, психокульти, нерелігійні та тоталітарні секти, магічні послуги, небезпечні молодіжні субкультури та навіть «медичне дисидентство».
Першими слухачами курсів стали священнослужителі та сектознавці з Новосибірська. 2019 року одинадцять працівників Місіонерського відділу Новосибірської єпархії отримали сертифікати МДЛУ після проходження курсу «Основи деструктології».
Наукова спільнота вважає «деструктологію» псевдонаукою. У 2023 році понад 200 російських науковців підписали відкрите звернення, в якому наголосили, що ця дисципліна відсутня в російських і міжнародних нормативних системах науки й освіти, а її наукова база значною мірою зводиться до праць Силантьєва.
Попри це, курси з «деструктології» почали впроваджувати в російських школах для директорів і вчителів. Їх навчають виявляти «деструктивні» явища за розмитими та суб’єктивними критеріями. На офіційному сайті МДЛУ зазначалося, що курс має навчати відрізняти звичайного продавця послуг від вербувальника до «тоталітарної секти».
У січні 2025 року вийшла книга «Деструктологія. Базовий курс. 72 години» під редакцією Силантьєва. Її видавцем стало видавництво Московської патріархії. Значну частину книги присвячено «небезпеці сект і культів» та «деструктивним релігійним течіям».
У своїх працях Силантьєв також звинувачував атеїстів у створенні «нерелігійних сект», пов’язував із ними поширення ЛГБТ та критикував рухи, які, на його думку, сприяють «расизму, ксенофобії та сепаратизму».
Таким чином, у межах «деструктології» під одну категорію об’єднали релігійні меншини, молодіжні субкультури, психокульти, «медичне дисидентство» та інші різнорідні явища. Це створює можливість оголошувати «деструктивними» широке коло організацій і груп, які не відповідають нав’язаному уявленню про «традиційні цінності».
Подібна «експертиза» використовувалася, зокрема, у справі театральної постановки про жінок, які приєдналися до ІДІЛ (забороненої в росії терористичної організації). На її підставі Євгенію Беркович і Світлану Петрійчук звинуватили в «пропаганді тероризму». Улітку 2024 року їх засудили до шести років позбавлення волі.
У результаті «деструктологія» перетворилася на псевдонаукову ширму, яка дозволяє розширено трактувати поняття «деструктивності», екстремізму й тероризму.
Як і Дворкін, Силантьєв інтегрував цей підхід в освітні, релігійні та державні структури. У підсумку псевдонаукова концепція стала інструментом, за допомогою якого в росії можна таврувати як «небезпечні» дедалі ширше коло релігійних, соціальних та ідеологічних явищ і виправдовувати репресії проти інакодумства та нонконформізму.
Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, офіційних документах. У контексті триваючої гібридної агресії рф діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки правоохоронних органів.
