Загальновійськовий бій- на бамбасі завжди був хуєтой на любителя. На любителя хуєти.
Це повʼязано з різними факторами, в основному- з людськими. В загальному, не тільки я вважаю, що «даунбас»- «діло сильних духом і слабких розумом», тож підрозділи , особливо загальновійськові- керуються « єбучіми дегенератами» , з якими майже неможливо домовитися про взаємодію.
Ось до прикладу відгук від одного з моїх знайомих про одного з моїх знайомих:
В «локація» наш комбат в «місяць» , нанбхался порошка , и вьебался в блок пост , его хотели задуть он собрал все службы бата и они с оружием отбили его поломав руку вспешнику ( мінусів поки не виявлено). Чувак ( от дійсно кастрований бик) «позивний» , при мне избивал пленных , и всех держит под плинтусом , пытаясь доминировать , детская болезнь маленького члена , психологические проблемы , в торецке на ксп бата под кабы приволок свою бабу и собаку , ходил вскрывал хаты в «локація» , настроение плавоющее , видимо живет от дозы к дозе , кто у него руководитель. Я не знаю кто его толкает . Очень опасный чел и что от него ожидать я хз..»
…ще мені кажуть, що я попаяний дегенерат
Це десь середня температура по палаті насправді, в тім обирати особливо не виходить доводиться працювати з тим, що є по місцю.
«Гратися» особливо теж не виходить - оскільки, піхотний рамс в цілому, маневри на «Деганбасі» - завжди маса без маневру.
Цікаво, те - що по всій своїй «легкості» - підрозділи в край повільні , завести і вивести це взагалі якийсь піздец, якщо чесно, а значить треба виключно заміняти затертий підрозділ новим- тобто поки один батальйон «розматується» вже необхідно готувати інший , і розгортати його за декілька кілометрів від переднього краю.
Така, війна «відсутності рішень».
При чому, цей стан викликаний не стільки- «успішними діями противника», хоча і вони , якщо чесно мають місце бути, а кількістю накоплених помилок в матриці.
Фортифікаціями займаються цивільно-військові організації, в Покровську садять рожі - прикольно, десь я вже це бачив.
Основна, задача ( ніколи не кажіть проблема) , яку доведеться розвʼязати- це проблема комунікації, все як в житті насправді…
Але думаю, ми щось тай придумаємо.
Коротко резюмуючи :
Сіль Донбасу навіть не в малій кількості ресурсів, а в їх застосуванні. І людях як і ними керують. Мід менеджмент завжди слабка ланка, нічого не вдієш. На жаль клонувати Чупіків ми так і не навчились.
Фінал.
