Drevo, здається, дуже прагне бути "глибоким" і "емоційним". Кожна його пісня ,чомусь голосом Олега Скрипки,ніби кричить: "Подивіться, я страждаю! Я відчуваю! Я творю!". На жаль, уся ця показність розбивається об рифи якоїсь абсолютно невиразної музичної фактури. Замість глибини ми отримуємо каламутну воду, а замість емоцій-якесь ліниве позіхання.
"Смарагдове небо": Де ж те Смарагдове? Де ж те Небо?
А тепер перейдемо до "Смарагдового неба". Цією назвою Drevo, мабуть, намагався зачепити щось піднесене та загадкове. Натомість, ми отримуємо пісню, яка звучить так, ніби її написав штучний інтелект, якому дали завдання "створи щось сумне, але без особливих зусиль".
Мелодія? Ну, її майже немає. Це якийсь набір банальних акордів, які тягнуться й тягнуться, не пропонуючи жодного цікавого повороту, жодної запам'ятовуваної фрази. Вокал Drevo, який, вочевидь, мав би передавати ці самі "емоції", звучить, наче він співає з-під ковдри, або йому просто ліньки відкрити рота ширше. Ні динаміки, ні інтонаційних нюансів-просто монотонне бурмотіння, яке швидко починає дратувати.
І текст... Це окрема тема для страждань. "Смарагдове небо" ніби складається з набору випадкових слів, які мали б створити поетичний образ, але натомість створюють лише відчуття плутанини й безглуздості. Якісь розмиті метафори, обірвані думки-все це складається в безформну масу, яку важко назвати поезією. Це не "смарагдове", це швидше "сіро-буре", і вже точно не "небо", а якийсь невиразний туман.
Сучасна Українська Музика: Чи Не Забагато "Дерева"?
Найбільш сумно те, що таких "Drevo" в українській музиці стає забагато. Виконавці, які намагаються бути модними, не вкладаючи при цьому ні душі, ні таланту в свою музику. Вони маскуються під "авторську" музику, під "новий звук", але насправді пропонують лише порожнечу.Так,музика-це справа смаку. Але є певні стандарти якості, певний рівень майстерності, який, на жаль, Drevo і його "Смарагдове небо" не досягають. Це не музика для душі, це музика для фону, коли хочеться, щоб щось просто бубніло, не відволікаючи від справді важливих речей.
Можливо, Drevo ще знайде свій шлях. Можливо, він навчиться співати, писати, створювати. Але наразі, "Смарагдове небо" – це яскравий приклад того, як можна створити щось, що називається піснею, але не має в собі жодної іскорки життя. Просто дерево,на якому нічого не росте.
