Як я люблю тебе? Дозволь мені порахувати.
Усих висот, широт, глибин не подолати.
Яких сягнути лиш душею можна
Коли ні оком ні чуттям я не спроможна.
До надр ідеального буття де благодать.
Щоб кожен день тебе однаково кохать.
Та більш люблю тебе за сонце я
І в темряві ще більш за свічки полум'я.
Люблю тебе так вільно і без користі, як люди
Коли не прагнуть похвали за правду б'ють у груди.
Люблю тебе я пристрасно і так без міри
В скорботі давній як моя дитяча віра
Коханням, що здавалось розгубила, я люблю
І з подихом, що втратили мої святі в раю.
Усмішками, сльозами, усим моїм життям
І навіть після смерті, любитиму сильніше, як Бог прийме моє буття.
Мій авторський переклад віршу ©Елізабет Браунінг “Як я люблю тебе?”
