(Авторський вірш)
Вогонь, що з неба впав, не зорі,
Не метеори, що пройшли Чумацький шлях.
Вогонь, що з неба впав, то чаша горя.
Кривавих сліз, що сіє ворог по землях.
Три роки як три дні. Бої, стрільба, тривога.
Тримайтесь воїни, вас віра вбереже.
Молись народ, май у душі і в серці Бога.
Не сійте зло, бо уподобили ви ворога уже.
Щодня десь плаче, й молить чиясь мати.
Чиїсь, бабуся з дідусем, дружина, діти.
Чекають рідні своїх воїнів-солдатів,
Та дехто з них вже бачить на могилах квіти.
Дерева квітнуть, в сні яснім пророчім.
Летять ракети понад цвітом тим рясним.
Траву зелену вітерець хвилює дні і ночі,
А СОНЦЕ МИР спускає променем ясним.
