По небу мчать два маламути,
Як білий сніг їхнє хутрó.
В упряжці мчать, везуть бо діву,
А віз, величний ніби трон.
На мене пси ті споглядають,
І мчать напроти у мій бік,
Одного з них я осідлавши,
Відчула спійманий потік.
Чи то був вітер чи то сила
Небесних сфер серед небес,
Я обернулась, а на троні,
Сиділа Діва, диво із чудес.
Усміхнена, добром палала,
О ні, не божа мати, і не Магдалина
Одна з тих дів, що теж свята,
А Діва та, моя прекрасна Батьківщина.