Поки на фронті захисники відстоюють українську державність, у тилу триває ще одна, особлива боротьба — за бюджетні мільярди. І на цьому тлі виділяється постать Тараса Плєшкова — людини, чиє прізвище в бізнес-кулуарах пов’язують із дивовижним умінням перетворювати державні гроші на готівку через мережу фірм-”прокладок”. Конвертатор із Львівщини, якому вдалося закрити справу про хабар та уникнути кримінальної відповідальності через процесуальну помилку, нині фігурує у куди масштабніших схемах — від фіктивного агро-ПДВ до оборонних закупівель на мільярди.
Тарас Плєшков — особа, яку в підприємницьких колах Львова давно знають як людину із трьома паралельними “бізнес-напрямками”: аграрний (соєві поля під контролем батька), харчпром (скандально відомий Буський консервний завод) і оборонні замовлення.
Буський консервний: прострочена тушонка для армії та квартири для Гринкевичів
«Буський консервний завод» — одна з найбільш медійно помітних компаній в корупційних хроніках оборонних закупівель останніх двох років. За даними відкритих реєстрів, підприємство у 2025 році задекларувало виторг понад 6,4 млрд гривень.
А за даними розслідувань, у 2025 році завод увійшов до топ-6 найбільших тендерних підрядників України за обсягами контрактів ДОТ — більше 10 млрд гривень. За два роки активних відносин із Державним оператором тилу підприємство отримало від держави понад 15 млрд гривень. Майже як “Інтерпайп”, тільки замість труб — консерви.
Реальним контролером підприємства, за даними медіа, є Олександр Лапшин — тій самий, який став відомим після того, як дружина Ігоря Гринкевича — засудженого за поставки неякісного одягу для ЗСУ на понад 1 млрд гривень — передала йому чотири квартири у Києві та Львові в рахунок кредитних зобов'язань, фактично вивівши нерухомість із-під можливого арешту.
Якість продукції — окреме проблемне питання. На початку 2025 року НАКО повідомила ДОТу, що «Буський консервний завод» має найбільшу кількість рекламацій серед усіх постачальників харчування для ЗСУ. У 2024 році на підприємство надійшло найбільше скарг від військових. Тушонку від «Буського» в окопах явно не ждуть із нетерпінням.
Юридичний бекграунд не менш насичений. За матеріалами відкритих джерел, підприємство фігурує одразу в кількох кримінальних провадженнях. Перше — № 62025100110000037 у ДБР: слідство підозрює, що завод у змові з посадовцями Міноборони та ДП «ДОТ» завдав збитків понад 1,54 млрд гривень шляхом постачання неякісних продуктів за завищеними цінами, зменшення ваги наборів та підміни товарів. Попри понад 170 зафіксованих порушень контрактів, службові особи відомства не вживали жодних заходів реагування.
Паралельно розслідувалися справи №42024110000000131 (ухилення від ПДВ через реалізацію імпортних фруктів за готівку на суму понад 252 млн грн) та № 62024000000000452 (конвертація бюджетних коштів через «Альбакор» та групу компаній із ознаками фіктивності на суми понад 283 млн грн).
6 листопада 2025 року головний державний ветеринарний інспектор Львівської області, за результатами позапланової перевірки, виніс радикальне рішення: тимчасово припинити виробництво та обіг харчових продуктів на ТОВ «Буський консервний завод».
Підставою став акт №2/11/2, який зафіксував кричущі порушення Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”. Перелік “здобутків” підприємства, що отримує мільярдні замовлення від ДОТ, вражає:
“Естетика занепаду” та пліснява: У варочному відділенні стеля не просто брудна — вона стала інкубатором для плісняви та конденсату. Конструкції відлущуються прямо над зонами приготування їжі, що створює прямий ризик потрапляння сторонніх часток у продукцію для військових.
Тріщини та корозія: У цеху з переробки риби та варочному відділенні підлога вкрита тріщинами, а дренажні канали роз’їдені корозією. Це робить елементарне миття чи дезінфекцію технічно неможливими. Тобто бактерії там не просто живуть — вони там «прописані».
Середньовіччя у логістиці: Замість сучасних нержавіючих чи нетоксичних матеріалів, завод досі використовує дерев’яні піддони для зберігання та транспортування продуктів. Очистити дерево від залишків органіки неможливо, що прямо порушує статтю 42 ЗУ № 771.
Людський фактор: Найбільш цинічним є те, що на момент перевірки 7 працівників заводу працювали з продуктами харчування без актуальних медичних оглядів. У людей, які готують їжу для армії, були просто протерміновані “санітарки”.
Примітно, що у 2019 році завод вже фігурував у справі про постачання Нацгвардії консервів, якими у Львові отруїлися понад 50 військовослужбовців. Пройшло шість років. Але, схоже, нічого не змінилось.
Роль Тараса Плєшкова в цій конструкції, за нашими даними, — “вирішувач питань”: саме він, за наявними відомостями, займався прикриттям токсичних ситуацій довкола заводу — від регуляторних перевірок до судових справ. Неформальна, але вкрай цінна позиція в будь-якій непрозорій схемі.
Дрони як “золота жила”: схема на щонайменше 120 мільйонів
Наприкінці жовтня 2025 року Міністерство оборони України виділило додаткові 1,9 млрд гривень на закупівлю БпЛА через маркетплейс DOT-Chain Defence. Здавалося б, перемога прозорості. Але де великі гроші, там з’являються старі знайомі.
Саме в цей період, 11 листопада 2025 року, ДП “Агенція оборонних закупівель” (АОЗ) на чолі з Арсеном Жумаділовим провернуло масштабний кейс, про який писали “Наші гроші”: замовлення 5 000 дронів Autel EVO Max 4T на загальну суму 777 млн грн.
Закупівля проходила за рамковими угодами, що дозволило Агенції скористатися зручною опцією — приховати назви постачальників та терміни виконання. Усього було укладено 17 контрактів, де ціна за один комплект коливалася від 154 111 грн до 157 499 грн (середній показник — 155 420 грн).
З точки зору аналітики, ціни виглядають “ринковими” лише на перший погляд. Так, вони нижчі за осінні піки АОЗ (161–170 тис. грн), але значно вищі за липневі контракти ДССЗЗІ, де аналогічні дрони закуповували по 142 630 грн. Ця різниця у майже 13-15 тисяч на одному дроні при партії у 5 000 штук створює “зазор”, у якому цілком можуть розчинитися десятки мільйонів.
За даними поінформованих джерел, приблизно в той самий час афілійована з Плєшковим структура — оформлена, за звичкою, на підставних осіб — підписала контракт на закупівлю запчастин для дронів за кордоном з подальшим складанням в Україні на суму від 1,5 до 2 млрд гривень.
Механізм “розмиву” коштів, за нашими даними з правоохоронних органів, був класичним: гроші йшли через ТОВ “Фенікссолюшен” (opendatabot), ТОВ “Фромед” (opendatabot), та ТОВ “Ахмада” (opendatabot) на ТОВ “Барк Крейв” (opendatabot), ТОВ “Замані Глобал” (opendatabot), ТОВ “Бурунді Груп” (opendatabot) та ТОВ “Антантіс Компані” (opendatabot). Усі ці фірми записані на різних осіб (імовірно, так званих “фунтів”) і формально не мають жодного стосунку до Плєшкова.
Підсумок: близько 120 млн гривень бюджетних коштів потрапили на рахунки фірм, пов'язаних із львівським конвертатором. Цинічно, що система, покликана забезпечити ЗСУ технологічною перевагою, в руках досвідченого махінатора перетворюється на ідеальний інструмент для обготівкування.
Соя без землі: фіктивний врожай і повернення ПДВ
Третій напрямок — найспокійніший на перший погляд, але не менш показовий. ТОВ “Оферта-Люкс”, пов'язана, за інсайдерськими даними, з батьком Тараса Плєшкова — Олегом Плєшковим, — задекларувала прихід 5 000 тонн сої за сезон. Проблема в тому, що на 3 000 тонн цього врожаю не існує жодного документального підтвердження: ані паїв, ані актів, ані договорів оренди землі.
Коли Львівська та Київська податкові поставили запитання, на якій саме землі вирощували цю сою, відповіді не надійшло — ні до Львова, ні до столиці. Тобто “врожай” був “зібраний” виключно на папері — достатньо, аби отримати від держави повернення ПДВ, не вклавши у виробництво нічого реального.
Формальний кінцевий бенефіціарний власник “Оферта-Люкс” — Темурзода Хукмудін Нурдін, громадянин Таджикистану, прописаний у Душанбе на вулиці Шотемур. Людина з такою адресою стала власником агробізнесу на Львівщині — класичний “фунт”, якого дістають із шухляди, коли треба поставити прізвище під документами.
По фірмі 24 лютого 2026 року було відкрито виконавче провадження №80252383 — стягнення на користь Головного управління ДПС у м. Києві з приміткою “ стягнення на користь державного бюджету (санкції, платежі, штрафи)”.
Плєшков-молодший: конвертатор із досвідом
Сам Тарас Плєшков — не новачок у судових справах. У 2019 році він став фігурантом кримінального провадження № 620191100000001375: обвинувачення у пропозиції та наданні неправомірної вигоди службовій особі за невчинення дій (ч. 1 ст. 369 КК України). Йому повідомили про підозру 5 жовтня 2019 року, застосували запобіжний захід — тримання під вартою з заставою 153 680 гривень.
Однак вже 13 вересня 2022 року Залізничний районний суд Львова закрив провадження через те, що строк досудового розслідування закінчився 6 грудня 2019 року, тоді як обвинувальний акт фактично надійшов до суду лише 10 грудня. Чотири дні. Застава пішла до ЗСУ — майже іронічно. Законність закриття справи підтвердили апеляційний та Верховний суди.
Компанії, у яких раніше був учасником Плєшков, також фігурували в резонансних справах. ТОВ «Фін Траст Капітал» — у провадженні ГПУ № 12015000000000405 щодо фіктивного підприємництва та легалізації доходів. ТОВ «Топ Платинум» — у справі № 42020141090000068 Залізничного ВП ГУНП у Львівській області щодо масштабного «конвертаційного центру», який надавав послуги мінімізації податків і переведення безготівки в готівку. У рішенні слідчого судді прямо зазначалося, що засновники «Топ Платинум» можуть бути причетні до функціонування цього центру.
Львівське видання "Діло" писало, що Тарас Плєшков є похресником та помічником-консультантом нардепа від Опозиційного блоку Михайла Добкіна. У 2018 році 9 травня Плешков та Добкін разом святкували “Перемогу великого СРСР” у Берліні.
У грудні 2019 року на сесії Львівської обласної ради це фактично підтвердила Любов Гончарова. Вона розповіла, що її чоловік має сина від першого шлюбу, який є помічником Добкіна.
За даними місцевого медіа “Вголос”, ходять чутки, що батько Плєшкова свого часу був одним із місцевих “кримінальних авторитетів”.
Загальна картина, яка вимальовується, — не унікальна для України воєнного часу. Цинічна схема вимагає трьох складових: близькість до держзамовлення, мережа підставних фірм і людина-”вирішувач”, яка стоїть між бізнесом та бюджетом.
Система, у якій можна “вирішувати питання”, уникати кримінальної відповідальності через процесуальні лазівки, оформлювати врожай сої без землі на громадянина Таджикистану та отримувати мільярди гривень від держави, навіть маючи понад 170 зафіксованих порушень контрактів, — не є ані функціональною, ані захищеною.
Ситуація навколо Тараса Плєшкова та Буського заводу — це діагноз системі оборонних закупівель. Коли одні й ті самі люди фігурують у справах про гниле м’ясо, відмивання коштів та фіктивну сою, але при цьому отримують оборонні замовлення — це вже не просто корупція. Це системна загроза національній безпеці.
Чи зупинять спритного “конвертатора” правоохоронці? Питання риторичне.
Як нам стало відомо з власних джерел у правоохоронних органах, 16 березня цього року Тарас Плєшков перетнув польський кордон на чорній BMW 7 з номерами ВС 5547 ХВ і наразі перебуває поза межами країни.
Проте ми не залишаємо цю історію і вже у наступному матеріалі розкриємо інформацію про кінцевих бенефеціарів схем Плєшкова. Наразі деякі з них переховуються за кордоном: ми покажемо, в яких маєтках вони живуть і на яких авто пересуваються. А також в яких обмінниках, хто кому видавав і забирав кошти, та до кого дотичні ці мережі обмінників. Тож стежте за оновленнями, буде цікаво!
