Тут я поясню ключову відмінність між пофігізмом та егоїзмом:
У кожного з нас бувають періоди, коли ми або занадто дбаємо лише про себе, або навпаки — відмовляємося від усього, в тому числі від власних почуттів і бажань. Здається, вибір лише з двох варіантів:
Егоїзм — ставити себе вище всіх.
Пофігізм — ставити все нижче себе.
Але що, як існує третій шлях — здоровий, живий і людяний?
Егоїзм: коли світ обертається довкола тебе
Егоїзм — це стан, коли свої бажання й потреби стають абсолютом. Інші люди — як фон, інструменти або навіть завади. Це не любов до себе, а сліпа оборона своїх інтересів, іноді за рахунок інших.
🔸 Приклади:
“Я роблю, як мені зручно, навіть якщо це комусь боляче.”
“Мене не цікавить, як це вплине на інших — головне, щоб я виграв.”
Егоїзм часто виростає із страху втратити контроль, з дитячих травм або браку турботи, коли доводилося самим себе захищати від усього.
Пофігізм: коли перестаєш відчувати — і себе, і світ
На протилежному боці — пофігізм. Це вже не активний захист себе, а відмова від емоцій, бажань, сенсів. Людина ніби втомилася від усього і більше нічого не хоче.
🔹 Приклади:
“Мені все одно. Що буде — те буде.”
“Я ні на що не впливаю, тож навіщо старатися?”
Пофігізм — не свобода, а емоційне знеболення. Людина не вирішила бути байдужою — вона просто втомилася бути чутливою, живою, включеною.
В обох крайнощах губиться головне — контакт із собою та з іншими
Егоїст не бачить нікого, крім себе.
Пофігіст — не бачить навіть себе.
І в обох випадках немає глибини, немає присутності, немає зв’язку. Лише захист: нападом чи втечею.
А що тоді — посередині?
Посередині — не сіра зона, а золота середина.
Це здорова позиція:
де ти чуєш себе, але не закриваєш вуха на інших,
де ти турбуєшся про себе, але не на шкоду світу,
де ти живеш, а не просто виживаєш.
Цей стан називається емоційна зрілість, або усвідомлений баланс.
Як не впадати в крайнощі?
Ось кілька практичних орієнтирів:
1. Зупинятись і питати себе:
Чи це рішення — із любові до себе, чи зі страху?
Я справді цього хочу, чи просто втомився боротися?
2. Навчитись казати "так" і "ні" з повагою
Не все має бути зручним. Але все має бути чесним. І щодо себе, і щодо інших.
3. Не плутати турботу про себе з егоїзмом
Дбати про себе — нормально. Іноді сказати “мені треба відпочити” — це любов, а не егоїзм.
4. Піклуватися про базу
Тіло, сон, емоції, підтримка. Людина не витримує в емоційній напрузі, якщо виснажена фізично.
І найголовніше — не соромитись себе
Ні за егоїстичні періоди, ні за пофігізм. Це — не вирок. Це — сигнали, що щось всередині просить уваги, турботи, перезавантаження.
Ми всі часом гойдаємося між крайнощами.
Але зрілість — це повертатися в центр, де тепло, чесно і живо.
