Фінансова культура українського народу та філософія KrediHub розкривають справжні фінансові звички українців щодо вибору в складні часи та нових можливостей, які відкриваються перед тими, хто готовий мислити глибоко та діяти свідомо, щоб знайти натхнення для власного шляху.
Що таке фінансова культура і чому вона важлива?
Фінансова культура — це сукупність знань, навичок та звичок, що визначають, як людина приймає фінансові рішення, управляє своїми ресурсами та взаємодіє з фінансовими установами.
Вона охоплює не лише розуміння фінансових інструментів, а й емоційне ставлення до грошей, здатність планувати та передбачати.
Для українців фінансова культура є не просто питанням економічної ефективності, а й частиною національної ідентичності, що формується через століття історичних випробувань, політичних трансформацій та соціокультурних змін.
У контексті сучасних викликів — глобалізації, цифровізації та геополітичної нестабільності — фінансова культура стає одним із ключових елементів як особистісного розвитку, так і національної стійкості.
Історичні витоки фінансової свідомості українців
Фінансова культура українців формувалася протягом багатьох століть під впливом різноманітних історичних чинників. Від часів Київської Русі, коли вже існували розвинені торговельні відносини з Візантією та іншими державами, через козацьку добу з її особливою економічною організацією та самоврядуванням, до періодів перебування українських земель у складі різних імперій — кожен етап залишив свій відбиток.
Козацька доба в Україні подарувала людям особливе ставлення до економічної свободи та самоорганізації. Січові товариства мали власні скарбниці, розвинуту систему розподілу ресурсів та прозору фінансову звітність. Цей досвід став фундаментом для подальшого розвитку кооперативного руху на українських землях.
Період НЕПу (1921-1928) став коротким, але яскравим періодом відродження підприємницьких традицій, коли українці активно включилися в торгівлю, ремісництво та дрібне виробництво. Проте наступна доба примусової колективізації та планової економіки радянського періоду (1929-1991) значно трансформувала фінансову свідомість, прищепивши залежність від державного забезпечення та недовіру до фінансових інституцій.
З набуттям незалежності у 1991 році українці зіткнулися з необхідністю швидкого переосмислення свого ставлення до фінансів. Гіперінфляція 1990-х років, банківські кризи 2008-2009 та 2014-2015 років сформували у багатьох українців обережне ставлення до фінансових інституцій та схильність до заощадження "на чорний день".
Традиції та стереотипи у фінансовій поведінці
Сучасний українець традиційно обережний у фінансових питаннях. Стереотипи, такі як "гроші — не головне" або "краще зберігати, ніж витрачати", відображають глибоке ставлення до грошей як до інструменту безпеки та стабільності.
У народній творчості та прислів'ях ("Копійка гривню береже", "Хто має гроші — має й біду") простежується амбівалентне ставлення до багатства: повага до господарності поєднується з насторогою щодо надмірного накопичення.
Філософія "золотої середини" у фінансових питаннях відображає традиційні українські цінності — прагнення до самодостатності без надмірностей.
Протягом століть сформувалася культура взаємодопомоги та колективного вирішення фінансових проблем — толоки, складчини, спільне користування ресурсами були природними механізмами подолання економічних труднощів.
Водночас сучасні економічні реалії вимагають переосмислення традиційних підходів, зокрема через розвиток інвестиційної культури та розуміння ризиків. Нове покоління українців поступово відходить від стереотипу "зберегти зароблене" до активнішої стратегії "примножити наявне".
Рівень фінансової грамотності населення
За останні роки рівень фінансової грамотності українців зріс до 12,3 бала, що ставить Україну на рівень з Болгарією та Хорватією. Найвищий рівень спостерігається серед осіб віком 25–34 роки та 30–59 років. Водночас молодь віком 18–19 років та люди старші 60 років мають нижчі показники фінансової обізнаності.
Дослідження виявляють суттєві прогалини у розумінні базових фінансових понять: лише 48% українців можуть правильно пояснити механізм інфляції, 37% розуміють принцип складних відсотків, і лише 24% знають, як працює диверсифікація ризиків. Ці показники свідчать про необхідність цілеспрямованої роботи з різними віковими та соціальними групами.
Регіональні відмінності у фінансовій грамотності також помітні: мешканці великих міст демонструють вищий рівень фінансових знань порівняно з сільським населенням. Цей розрив пов'язаний не лише з рівнем освіти, але й з доступністю фінансових послуг та інформаційних ресурсів.
Філософське осмислення ставлення до грошей
В українській культурній традиції простежується глибоке філософське осмислення ролі грошей та багатства в житті людини. Від філософії Григорія Сковороди з його ідеями "нерівної рівності" та "спорідненої праці" до сучасних дискусій про соціальну відповідальність бізнесу — українська думка постійно шукає баланс між матеріальним добробутом та духовними цінностями.
Власний досвід та традиційне українське ставлення до грошей можна охарактеризувати як прагматичний ідеалізм — визнання практичної необхідності фінансового забезпечення при збереженні моральних орієнтирів у їх здобутті та використанні. У народних приказках ("Не май сто кіп у полі, а май друзів доволі", "Не в грошах щастя") відображається розуміння обмеженості матеріальних благ як джерела справжньої життєвої повноти.
Сучасна українська фінансова культура поступово інтегрує концепції сталого розвитку, соціального підприємництва та етичного інвестування, що гармонійно поєднуються з традиційними цінностями. Виникає нове розуміння багатства не як самоцілі, а як інструменту для реалізації особистого потенціалу та суспільного блага.
Особливо яскраво ці тенденції проявляються в практиках благодійності та волонтерства, які стали невід'ємною частиною фінансової культури українців під час війни. Готовність людей різного достатку жертвувати кошти на підтримку армії та гуманітарні потреби демонструє глибинне розуміння спільної відповідальності та солідарності.
Висновки: Перспективи розвитку фінансової культури українського народу
Фінансова культура українського народу має великий потенціал для розвитку. Вона базується на глибоких історичних традиціях господарності, взаємодопомоги та прагматичного ідеалізму, поєднуючи їх із сучасними фінансовими практиками та технологіями.
Досвід адаптації до економічних криз та воєнних викликів виробив у українців унікальну фінансову стійкість, здатність швидко опановувати нові інструменти та знаходити нестандартні рішення. Ця адаптивність, у поєднанні з цілеспрямованою державною політикою та громадськими ініціативами з підвищення фінансової грамотності, створює основу для формування зрілої фінансової культури європейського зразка.
У найближче десятиліття можна прогнозувати подальшу цифровізацію фінансових практик, розвиток інвестиційної культури та поступове подолання регіональних та вікових розривів у фінансовій грамотності. Важливим напрямком стане інтеграція української фінансової культури в європейський простір у контексті європейської інтеграції країни.
Фінансові цінності, що поєднують збереження та творче переосмислення традиційних українських реалій — це ощадливість без скнарості, підприємливість із відповідальністю, індивідуальна ініціатива, що йде поруч із громадською солідарністю. Саме таке органічне поєднання традицій і новацій здатне стати основою сталого економічного розвитку та фінансового добробуту.
Фінансова культура українського народу і KrediHub — це більше, ніж просто знання про гроші. Це глибокий досвід поколінь, трансформація звичок у реаліях кризи та війни, пошук стабільності через свідомі фінансові рішення. Це правда без прикрас, емоційні акценти, сучасні реалії, які допоможуть зрозуміти себе, свій вибір і свої гроші.
Осягніть це — і, можливо, переглянете власне ставлення до фінансів.
