Французьке вторгнення в Португалію

Автор: Android Hacker

Ця подія відбулася в 1807 році, конфлікт тривав від 19 аж до 30 листопада, цілих 11 днів. Чому так мало? Чому напали? Як? Га? Як раз зараз і розберемо.

Причини інвазії, передумови

на дворі 1807 рік, франція тепер не Перша Французька республіка, а Французька Імперія(перша) вже як 3 роки. Нещодавно Наполеон вже вчетверте розгромив коаліцію. В цій війні Португалія підтримувала ворога Франції - Британію. Сама Португалія має союзні зв'язки з Британією ще з середньовіччя. Тому вони були проти Континентальної блокади, саме за це Наполеон вирішив їх і покарати і підкорити.

19 липня 1807 р. Наполеон наказав своєму португальському послу повідомити Португалії про те, щоб до 1 вересня закрили свої порти для британських суден, зрозуміла річ, що вони не зробили цього. 2 серпня було офіційно створено 1-й обсерваціний корпус під командуванням Жан-Андоша Жюно. Після цього Перша Французька імперія наклала ембарго на все португальське судноплавство у своїх портах та арештувала всі судна. 23 вересня імператор чітко заявив про свої наміри, коли публічно погрожував скинути Бгаранську династію в присутності португальського міністра у Франції.

Тим часом, 12 серпня 1807 року французькі та іспанські посли вручили свої ультиматуми принцу-регенту Португалії. Вони вимагали, щоб він оголосив війну Великій Британії, передав свій флот у розпорядження Франції та Іспанії, заблокував усю британську торгівлю в своїх портах і заарештував усіх британських підданих. Принц-регент погодився призупинити дипломатичні відносини з Британією і закрити свої порти, але не захопив британських купців та їхні товари. Наполеон вважав що цього недостатньо, бо це то й був ультиматум, тому французькі та іспанські посли покинули країну 30 вересня.

12 жовтня 1-й обсерваційний корпус почав переправу на територію Іспанії. Незабаром після цієї події між Францією та Іспанією було укладено таємний Фонтенблоський мирний договір. За договором пропонувалося розділити Португалію на три території. Північна частина мала стати Королівством Північної Лузитанії під владою Карла Луї Етрурійського. Південна частина мала відійти до Годоя як князівство Алгарвеш. Центральні землі з головним містом яким мав стати Лісабон мали керувати французи. Цього договору Наполеон не дотримався б: окрім самого бажання окупувати Португалію, його справжньою метою є введення великих французьких сил до Іспанії, щоб полегшити її подальше захоплення.

Сили

-Франція, Іспанія

Жюно став генералом через те, що в минулому був послом в Португалії. Сам він був активним, вправним бійцем, але не дуже мав таланти стратега та генерала, Наполеон йому обіцяв Маршалський жезл, та герцогство за успішне виконання плану

Сам корпус складався з 24 918 осіб:

Іспанія ж за договором мала підтримати корпус 3 дивізіями загальною чисельністю 25к осіб генералів Таранко, Солано, Караффа.

-Португалія

З часів Середньовіччя португальська армія базувалася на принципі масового збору по провінціях; кожен кантон виставляв одну ордонансну роту, під командуванням капітана. Армія складалася з 24 піхотних полків, 14 кавалерійських полків, 4 артилерійських полків і 48 полків ополчення, що становило загалом 20 000 регулярних військ і 60 000 ополченців, які в разі вторгнення могли бути збільшені вдвічі більшою кількістю озброєних селян. Офіцерський корпус був численним, але погано оплачуваним, часто літнім і недостатньо підготовленим. Інженери, яких налічувалося 140, були зайняті переважно на цивільних роботах, оскільки не було грошей на утримання фортець.

Озброєння піхоти, закуплене у британців, було неоднорідним. Артилерійські знаряддя також були різних моделей і калібрів. Кавалерія, не маючи вишколу, воювала пішки. Офіцери, які отримували дуже нерегулярну платню, часто оголошували відсутніх або неіснуючих солдатів у списках, щоб привласнити їхню платню і пайки.

Вторгнення

18 жовтня 1807 року генерал Жюно повів 25 000 чоловік в Іспанію. За 25 днів він подолав майже 500 км. 12 листопада, коли він прибув до Саламанки, він отримав наказ просуватися далі. Кожен день, що минав, здавалося, посилював британський вплив і ризик того, що коли їхня армія прибуде до Португалії і там буде організовано опір. Наказ Наполеона був чітким: Жюно мав увійти до Португалії долиною річки Тежу, оскільки це був найкоротший шлях. Він також мав перевагу в тому, що перетинав регіони з найменшою ймовірністю опору, тобто ті, де не було фортець. Жюно мав швидко дістатися Лісабона і ув'язнити португальську королівську родину.

Жюно попрямував до Алькантари на португальському кордоні. Там він отримав підкріплення у вигляді 9 500 іспанських військ під командуванням генерала Караффи. 17 листопада Жюно увійшов до Португалії через Сегуру біля Каштелу-Бранку: він оголосив народу про свій намір звільнити королівство від англійської окупації, скомпрометувавши таким чином принца-регента. Відтоді він погрожував усім, хто намагався чинити опір. Сам принц-регент просив народ відмовитися від будь-яких ідей опору, щоб не погіршити ситуацію в країні. Тим не менш, мова йшла про збереження корони і португальської незалежності. Саме тому було прийнято рішення про переховування короля. Після тривалих обговорень було вирішено, що регент, його сім'я та міністри вирушать до Бразилії. Таємна угода, підписана з Англією 22 жовтня 1801 року, навіть передбачала надання королівській родині та уряду супроводу.

Армія просувалася швидкими темпами, примножуючи акти насильства і грабунків. Все було сплановано, за винятком того, що дороги, які повинні були забезпечити цей швидкий рух, існували лише на папері. Рельєф місцевості, поганий зв'язок, погані погодні умови і майже неможливість отримати припаси від населення, яке вважало за краще підпалювати свої поля, майже розгромили армію вторгнення і дуже ускладнили її марш. На той час єдиними гарматами в колоні були чотири іспанські кінні артилерійські гармати, а половина солдатів відставала або займалася мародерством, одним словом військо страждало.

Після останніх подій в Лісабон прибула британська ескадра на чолі з адміралом Сіднеєм Смітом, й оголосила принцу-регенту портгулалії Жуану VI, що взяла в блокаду порт столиці. Це було обумовлено через присутність російської ескадри адмірала дмитра сєнявіна, яка могла захопити португальський флот і здати його Наполеону, що для британців було загрозою.

Раніше ж, коли корпус вже зайшов до Португалії, Жюно зустрів в Абрантесі емісара від принца-регента. Сподіваючись запобігти французькій окупації, дипломат запропонував підкоритися на різних принизливих умовах. Жюно ж не розгубився, і зрозумів, що Португальці вже попустились і воювати вже не можуть, тому він організував 4 батальйони з найкращих людей які взагалі сталися. 30 листопада ці чотири батальйони взяли місто без жодного пострілу, але стан підрозділів залишав бажати кращого. На день раніше королівський дім збіг в Бразилію, яка на той момент була ще колонією португальців. Решта військ прибула в жалюгідному стані протягом наступних днів. Через три тижні Жюно мав заледве 10 000 військових з 25 000, з якими він починав.

Наслідки

Французька армія захопила Португалію майже без бою, але втратила 1 700 осіб від виснаження та хвороб. Португалія опинилася в руках Франції та Іспанії під кінець грудня. Жюно оселився в Лісабоні з титулом генерал-губернатора. Він оголосив себе захисником королівства від англійців. Він ув'язнив британських підданих, які все ще проживали в Португалії, і конфіскував їхнє майно. Те ж саме стосувалося і тих, хто супроводжував короля у вигнанні. Французьких офіцерів розселили по найбагатших приватних квартирах. Швидко були організовані реквізиції продовольства, білизни та інших товарів, необхідних для утримання окупаційної армії. Незабаром вони перейшли до мародерства. Коли Наполеон зажадав данину в 100 мільйонів франків, зібрати цю суму було неможливо через те що економіка буквально паралізувалася. Це призвело лише до зростання цін і злиднів у країні. Жюно наказав конфіскувати все золото і срібло з церков і братств у Лісабоні та його околицях. Ці заходи лише посилили обурення проти французів. Португальська армія була розпущенна, оставався тільки португальський легіон чисельністю 9 000 чоловік, який відправили до франції для армії Наполеона. Декретом від 11 січня 1808 року ополчення було розпущено. Їхню зброю було забрано, а більшість знищено. Єдиними військовими силами що були в Португалії, стали французькі та іспанські війська.

Таким чином Наполеон створив собі нову проблему яка тільки буде посилюватися, там почнуться різні повстання, Піренейська війна, все тільки й призведе до погіршення ситуації загалом.

https://t.me/istoriahi - наш канал в телеграмі