Мати, випивши відлиту з чужої кавоварки каву, сіла знову на лаву, де сиділа увечері в сутінках. Видно було, що вона переживає смерть сина, але очі її без зупинки перебігали з вікон Олександрової жінки до вікон нагорі де жив син Віктор з онуками Сашком і Вітьком. А також на двері і вікна де жила сестра з сином і чоловіком. Врешті, впевнившись що все тихо, стара підвелась, ще раз огледілась, і рушила до дверей сестри. Олександр зразу зрозумів її намір. Він знав, що його мати краде. Зрештою, вона ж і каву тільки що вкрала. Мати його підійшла до дверей і тихенько натисла ручку: двері були замкнені на ключ. Вираз її обличчя, пригнічений і сумний, враз змінився на вираз жорстокої ненависті. З рота її вирвався тихий прокльон. Олександрові в той таки момент потемніло в очах. Йому здалось, що він знову живий, і йому щойно впало щось важке на голову. Від тих кількох хвилин просвітлення, що він відчув, коли мати молилась, не лишилось і сліду. Він хотів підняти очі, щоб побачити блакитне небо. Це вдалось з великим трудом. Йому здавалось, що він виринає з великої глибини і йому вже не вистачає повітря. Ззаду почувся глухий сміх діда Бушінди і його слова:
Ох, ці достойні, поважні люди, ха-ха.
Самого діда Олександр не побачив.
Що це тільки що відбулось? З раціональним аналізом у Олександра було важко, хоча він завжди вважав, що охоплює саму суть. Коли мати молилась - його душа посвітліла і йому було добре, в коли проклинала - стало темно і погано. Ну зрозуміло, мати молилась про нього, за упокій його душі і це одразу відчулось. Але чому стало погано від прокльону? Вона ж проклинала не його, а сестру. Це їй мало стати погано, може й стало, він не бачив, вона ж пішла на роботу. При чому він? Він хотів спитати діда Бушінду, але не бачив де той знаходиться.
Почувся звук замка, і з дверей наверху показався його син. В очах в Олександра потроху пояснювалося, і він раптом побачив схожість сина із собою в тій ситуації , яку згадував лежачи в труні, коли вдарив свою жінку. Син вийшов в своїх звичних поплямованих вицвілих шортах, в старій обвислій футболці. Великий живіт звисав над поясом шортів, руки були товсті і бліді. Він на весь рот позівав, почесав живіт, потім нижче, відхаркнув жирну слину просто на плитку, і пішов до матері в нижню кімнату. Олександр полетів за ним. Син зайшов і одразу попрямував до кавоварки: там було порожньо. Він невдоволено закотив очі, вилаявся(в очах Олександра миттево потемніло в цю мить), і без жодних вагань підійшов до матері і сильно струснув її за плече.
Вставай, звари мені каву. Ти що, набухалась вчора?
Жінка з деяким перестрахом розкрила очі, мить дивилась на сина, намагаючись зрозуміти, що йому треба і хрипким голосом сказала:
Там же є в кавоварці, я зварила з вечора, підігрій в мікрохвильовці.
Син вирячив очі на свою матір і голосно наказав:
Там нема кажу тобі, встань звари свіжу, вже й так час вставати.
Софія сіла на ліжку, погляд впав на попільничку повну недопалків, потім на портрет померлого чоловіка, і зупинився на синові Вікторі.
Безнадія запалала в її погляді, сльоза з'явилася в куточку ока. Жінка встала, поправила свою спальну одежу, втерла сльозу, зціпила зуби, високо підвела голову і не вмившись пішла варити каву для сина.
