Олександр дивився на матір. Бачив її сиве волосся, що вибивалось з під чорної пов'язки, червоні заплакані очі дивились в світаюче небо. Губи гірко скривлено. І водночас свідомість знову відкривала йому минуле з надзвичайною ясність. Він бачив матір молодою. Вона була гарна, повненька жінка з білявим волоссям. Очі її були дуже жваві, немов не знали спокою, весь час бігали кругом, обдивлялись все навколо. Вся вона була жвава як вуж, крутилась у всі боки і мозок такий само жвавий не давав спокою її голові. Він згадав, як в дитинстві часто вона залишала його на бабів- дідів, бо весь час їй треба було кудись іти, їхати, весь час якісь справи, інколи на 2-3 дні. Завжди вона поверталась з тих походеньок з розмазаним макіяжем, розкуйовдженим волоссям. І з пустими руками. Ніколи майже не приносила ніяких продуктів. І з’являлася вдома в такий час коли баба була на роботі. Баба вже була на пенсії, але все ще працювала. Мати приходила, кликала сина з вулиці, де він гуляв з друзями, чи зустрічала на порозі, коли він повертався зі школи чи зі спортивної секції, готувала йому яєчню з ковбасою, і поки він їв, розпитувала новини. Що сталось у школі, вдома, про що говорили поки її не було. Поки він був малий - радів її приходу, лащився до неї. Коли підріс перестав приходити на її поклик. Від неї неприємно пахло сигаретами, алкоголем кавою немитими тілом і зубами.
Погодувавши його і розпитавши, вона вкладалась спати, доки не приходили з роботи баба чи дідо. Тоді починалась катавасія. Баба била свою непутьову дочку, драла за волосся, валяла по землі. Та кричала і плакала. Так він дізнався, що його мати шльондра. Потім вже йому про це на вулиці повідомили деякі “доброзичливі” однолітки.
Ненависть до матері зароджувалась поступово, але невпинно. Вона покинула роботу, ще коли він тільки школу закінчив. Мала 15 років стажу, вважала, що цього достатньо для достойної пенсії. Жила за рахунок пенсії батьків. По сусідству жили 2 літні жінки. Вона здійснювала за ними догляд. Користувалась потрошку їхніми пенсіями. Продовжувала гуляти в пити. Відсипалась вже не вдома, бо стара мати продовжувала бити, а в тих літніх жінок.
Гуляла напропалу, доки не підхопила сифіліс.
Тоді, не знаючи, що робити, не маючи грошей і покровителя, звернулась до батька. Батько- пенсіонер, ще теж працював. Мав багато знайомих, бо в минулому мав хорошу освіту і посаду. Вдалось через знайомих без рецептів і офіційних записів, знайти лікаря, придбати купу ліків. Фармацевт відпускаючи ліки, звісно зрозумів, що лікуватимуть. Тому фармацевту було пошепки на вухо сказано, що “захворіла онука”. Про дочку звісно ні слова.
Онука. Його двоюрідна сестра, старша з двох. Не та, яку він ненавидів, яку бачив тільки що, що невиспана йшла на роботу.
Її він теж не особливо любив, але вона давно жила в іншому місці, вийшла заміж, переїхала і не претендувала на його двір. Він її бачив рідко, вона приходила деколи навідати батьків і молодшу сестру і її чоловіка з дитиною.
Але тоді їй було близько 15 років. І соромну хворобу його матері, було списано для знайомих на оцю 15 - річну дівчину.
Всі ці події промайнули в його голові. За цей час мати встигла викурити сигарету, зайти тихенько в хату до його жінки і вийти з чашкою кави.
Дещо з цих подій Олександр знав давно. Знав, що матір була чимось хвора, лікувалась купою ліків. Стала страшна в цей час і декілька місяців нікуди не виходила. Він до неї майже не заходив. Він на той час вже був одружений і мав сина двох чи трьох років. Він не завдавав собі клопоту дізнатись подробиці її стану. Про хворобу в сім'ї вголос не говорили. І ось тільки тепер, після власної смерті, він все знав чітко. Що це? Дар? Чи всі після смерті можуть бачити минуле так чітко? Він не просто згадує, що відбувалось при ньому, але і бачить те чого на власні очі не бачив. Бачить саму суть.
Дивлячись на матір зараз, він відчував до неї неприязнь, і бачив гниль тої ситуації з хворобою. Доросла жінка прикрилась 15 - річною дівчинкою, племінницею.
