Гіпотеза пурпурової (фіолетової) землі

Даний довгочит буде присвячений гіпотезі про те що фотосинтез раніше ґрунтувався не на всім відомому хлорофілі, а на речовині більше знаною як вітамін А. Отже почнемо з того що розберемо як працює “наш“ хлорофіл щоб пізніше розуміти відмінність роботи ретиналю та чому саме він міг бути його попередником. Хлорофіл це пігмент який міститься в ціанобактеріях, рослинах та водоростях він відіграє роль антени яка приймає світлову енергію яка потім іде на синтез глюкози з води та вуглекислого газу. Хлорофіл надає зелений колір рослинам що зумовлено тим що він поглинає усі кольори окрім зеленого та майже зеленого. Хлорофіл має цікаву хімічну будову з одного кінці порфіринове кільце з магнієм у центрі а з іншого довгий фітильний ланцюг усе це допомагає спершу поглинути світло а потім передати енергія далі по ланцюжку перетворень в результаті якого ми одержуємо глюкозу. Гіпотеза ж пурпурової землі говорить нам про те що раніше більшість фотосинтезуючих рослин використовували як свій пігмент фотосинтезу ретиналь або його похідна бактеріородипсин - простіший аналог хлорофілу він поглинає зелений та жовтий кольори відбиваючи червоний та синій. У цієї гіпотези є декілька доказів ось деякі з них: Ретиналь досі міститься у фотосинтезуючих рослин у вигляді структурної молекули. Зараз на землі є мікроорганізми які використовують ретиналь це галобактерії вони використовуютьиь його для поглинання енергії сонячного світла для подальшого використання у нагнітанні протонового градієнту і в подальшому використання цієї енергії для синтезу АТФ. Ще на думку про цю гіпотезу нас наштовхує структура хлорофілу він пристосований поглинати усе світло окрім зеленого це може бути наслідком того що він сформувався в організмів які еволюціонували у “тіні“ організмів що поглинали усе зелене світло. Зараз окрім того що досі збереглися галобактерії які використовують ретиналь він ще використовується більшістю тварин зокрема і людиною для зору а саме нічного зору. Саме тому вітамін А корисний для нього це ж буквально молекула яка в сітківці першою приймає світло та дозволяє нашому оку бачити.