Нова методика аналізу генетичних даних сучасних людей дозволяє припустити, що первісні люди тривалий час виживали в групі, яка налічувала лише 1280 осіб.
Дослідження свідчить, що предки людини в Африці опинились на межі вимирання близько 900 000 років тому. Робота, опублікована в журналі Science, вказує на різке скорочення популяції наших предків задовго до того, як з'явився вид Homo sapiens. Популяція людей, що розмножувалися, скоротилася до 1280 особин і надалі не збільшувалася протягом наступних 117 000 років.
«Близько 98,7% предків людини було втрачено», — каже Хайпенг Лі, популяційний генетик з Університету Китайської академії наук у Пекіні, який був одним із керівників дослідження. Він каже, що ця гіпотеза пояснює чому дані про скам'янілості в Африці та Євразії між 950 000 і 650 000 років є нечіткими. На його думку «дослідження цієї теми може пояснити хронологічну прогалину».
Нік Ештон, археолог з Британського музею в Лондоні, який написав статтю у Science, каже, що його заінтригував крихітний розмір популяції. «Це означає, що наші пращури займали дуже обмежену територію й мали високу соціальну згуртованість, що й дозволяло їм виживати», - каже він. «Ще більший подив викликає передбачувана тривалість існування цієї невеликої групи. Якщо вона правильна, то це диво. Можна припустити, що та популяції пралюдей мала стабільне середовище з достатніми ресурсами і незначними стресами для спільноти».
Підказки від сучасної ДНК
Щоб зробити своє відкриття, дослідники мали винайти нові інструменти. Досягнення у секвенуванні геному покращили розуміння вченими чисельності популяцій у період після появи сучасної людини, але дослідники розробили методологію, яка дозволила їм заповнити прогалини щодо більш ранніх предків людини. Серена Туччі, антрополог з Єльського університету в Нью-Гейвені, штат Коннектикут, каже, що така робота була вкрай необхідна. «Ми досі дуже мало знаємо про динаміку популяції ранніх предків людини з кількох причин, включаючи методологічні обмеження і труднощі в отриманні даних ДНК зі старих зразків Homo», — каже вона.
Метод дослідників дозволив їм реконструювати давню популяційну динаміку на основі генетичних даних сучасних людей. Побудувавши складне генетичне дерево, команда змогла з більшою точністю дослідити більш тонкі гілки дерева та визначити важливі еволюційні події.
Ця методика «привернула увагу до періоду від 800 тисяч до мільйона років до нашої ери. Про цей період ще багато невідомо, але тепер ми маємо усі засоби, щоб “побачити крізь туман“», — говорить Стенлі Амброуз, антрополог з Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн.
Цей період був частиною переходу від раннього до середнього плейстоцену — часу радикальних кліматичних змін, коли льодовикові цикли стали довшими та інтенсивнішими. В Африці це призвело до тривалих періодів посухи. Лі каже, що зміна клімату могла знищити предків людини і призвести до появи нових людських видів. Зрештою, вони могли еволюціонувати в останнього спільного предка сучасних людей і наших вимерлих родичів — денисівців і неандертальців.
Близько 813 000 років тому популяція первісних людей знову почала зростати. Як нашим предкам вдалося вижити, і що дозволило їм розквітнути знов, залишається незрозумілим, каже Зіцянь Хао, популяційний генетик з Шаньдунського першого медичного університету і Шаньдунської академії медичних наук в Цзінані, співавтор статті. Однак, за його словами, цей короткий період в історії, ймовірно, мав вирішальний вплив на генетичне різноманіття людини, визначивши багато важливих особливостей сучасної людини, таких як розмір мозку. За його оцінками, було втрачено до двох третин генетичного різноманіття. «Це ключовий період в еволюції людини. Тому є багато важливих питань, на які потрібно знайти відповіді», - каже він.
Ештон хотів би, щоб висновки дослідників були підкріплені більшою кількістю археологічних доказів та скам’янілостей. Тоді теорія стала б куди більш переконливою. Автори «припускають, що вирішальним фактором падіння чисельності населення було глобальною проблемою й стосувалось всієї популяції, — каже він, — але кількість археологічних пам'яток за межами Африки свідчить про зворотне. Цілком можливо, що скорочення чисельності населення стосувалось лише окремого регіону».
Оригінал : Nature
Авторка: Анна Ікараші
Сподобався переклад? Підтримай наш проєкт:
Monobank: 5375414125125293
ПриватБанк: 4149 4993 7995 7465
PayPal: [email protected]
