Сади зацвіли,зеленіє трава,
А серце радіти не хоче.
Бо кров'ю синів залита земля.
Розвалені сім'ї і долі.
Поля які мусять плуги оброблять,
Їх орють ракети й снаряди.
А руки що мали лани засівать,
Тримають тепер автомати.
Чудові міста і маленьке село,
Винищують вщент на руїни.
Де мали звучати пісні і вірші,
Лиш тільки сирени там виють.
Могутні Боги і мудрі Волхви,
Прийшов час усім об'єднатись.
Онукам у битві цій допомогти,
Свободу і мир відстояти.
Вже годі випробувань,сліз, і смертей
Щоб дим закривав ясне сонце.
І тільки хмаринки по небу плили ,
А не ракети і дрони.
Щоб в кожному домі,лунав тільки сміх
А сльози лиш в радісні миті.
І більше ніяка ворожа нога,
Не могла на ці землі ступити.
Верещако Сергій.
