
Відпустили.. та й забули ... начебто.
Кожен живе своє життя.
Таке важке... непросте життя.
В темряві з сиренами живемо... намагаємося.
І вже майже забула запах троянд...
І вже майже забула - як це тримати за руку.
І вже майже забула розмови до ранку... всю ніч.
І вже майже забула, риси твого обличчя...
Та й ти, вже напевно забув, нашу ніжність та нашу пристрасть...
Було колись давно... вже як в іншому житті.
Забув... не пам'ятаєш... напевно, так легше - розумію.
А я посеред листопада... ще пам'ятаю голос твій... його мені забути не вдається... так.
Авторське. Рожевий птах