Horten Ho.229

Брат-близнюк B-2 “Spirit”, в чому особливість цих літаків?

Історія створення

У 1930-х роках, браття Вальтер та Реймар Хортен вирішили створити літак, зі мінімальним лобовим спротивом.

Першим результатом став політ у 1931 році планера Но.1, за виробництво якого взялася компанія Gothaer Waggonfabrik A.G. На момент першого польоту цього екземпляру, Вальтеру було всього 16 років!

У 1934 році, був виготовлений другий прототип Но.2, який мав збільшене крило, а також внутрішні та зовнішні елевони, котрі використовувалися як кермо висоти та як елерони відповідно.

Після 1939, коли цей проєкт став офіційним, ним зацікавився Ернст Хейнкель, але вони зайшли в тупік, тому що обидві сторони переговорів не змогла вирішити питання з патентами на літак.

Технічний опис

Для опису візьмемо останню модифікацію цього літака — версію V3

Як ми можемо побачити, цей літак виконано за схемою “літаюче крило“, в нього немає як такого фюзеляжу та хвостового оперення. Схема непогана, в принципі, як мінімум тому, що до її плюсів можна віднести наступні пункти:

1. Низький аеродинамічний спротив

2. Високий рівень паливної ефективності

3. Низька вага

4. Літак не світиться на радарі ворога як новорічна ялинка

5. Літак здатен витримувати великі навантаження

Але, як на мене, попри всі ці плюси, тут мінусів значно більше, та й вони грають більш вагому роль. До мінусів можна віднести наступні пункти:

1. Дуже сильний рівень вібрації всього літака, через своєрідне розташування двигунів (про це поговоримо нижче)

2. Такий літак важко виготовляти

3. Стабільність польоту та загалом дуже низький рівень реагування планера літака на дуже низьких швидкостях (нижче 400км/год)

4. Такий літак в принципі важко посадити, та й підняти теж (причина цього — див. пункт 3 :) )

Якщо ми подивимося на кресленики вище, то можна побачити, що два двигуни (Jumo-004) розташовані дуже близько до лінії симетрії. Це було зроблено для того, щоб хоч якось тримати центр мас літака, що могло б зберегти його керованість.

На цьому кресленику можна побачити шасі літака, воно мало три вісі. Іноді зазначають, що планували зробити літак з чотирма вісями шасі, але від цього відмовились. І німці просто поставили одне велике носове колесо, котре приймало на себе до 45% відсотків навантаження при посадці літака. Цей літак можна назвати одним з найперших, (якщо не першим) у кого був доданий гальмівний парашут, котрий скорочував шлях пробігу літака при посадці.