...Ідеологія – це не просто набір ідей чи теоретичних постулатів, що існують на сторінках книжок чи у промовах політиків. Вона має здатність до автономного життя, стаючи майже організмом, який діє, росте, мутує та самостійно формує реальність. Коли ми говоримо про "живу ідеологію", маємо на увазі явище, що виходить за межі намірів її творців. Це ідея, яка, одного разу запущена у світ, починає існувати за власними законами, впливаючи на суспільство, культуру, інституції й навіть історичні події, як незалежна сила.
Ідеологія "сама в собі дія" означає, що вона стає рушієм подій, не потребуючи постійного керування чи маніпуляції з боку своїх носіїв. Вона формує нові смисли, перетворює середовище, у якому діє, і навіть адаптується до нових умов, як це робить жива система. Така ідеологія породжує власну логіку розвитку, іноді виявляючись навіть у суперечності до початкових задумів своїх творців. Саме тому деякі ідеологічні рухи можуть переживати зміни поколінь і продовжувати впливати на маси, навіть коли їхні перші натхненники давно відійшли.
У цьому сенсі ідеологія – це більше, ніж інструмент чи засіб. Вона – явище метафізичної природи, котре проникає у структури реальності, змушуючи людей, інститути та суспільства діяти відповідно до її логіки. Така "жива ідеологія" може стати джерелом творення або руйнування, відродження чи деградації, залежно від того, які цілі вона переслідує й до якого середовища потрапляє. Але головне – це її здатність існувати поза людським контролем, трансформуючи не лише реальність, а й самих людей, які підпадають під її вплив.
Mox in polis vestris