Інтерв’ю із засновником Mixfood Олександром Дьяковым: від стартапу в Маріуполі до всеукраїнської мережі

Більшість людей, замовляючи їжу через додаток у телефоні, сприймають це як абсолютно банальну речі. Натиснув кнопку - приїхав кур’єр. Ми рідко замислюємося про те, що за цією простотою стоїть чиясь індивідуальна історія. Історія помилок, ризиків, невдач і дуже конкретних рішень.

Сьогодні ми говоритимемо про те, як будується бізнес з нуля. Без інвесторів, без зв’язків і без розуміння того, до чого це призведе через п’ятнадцять років. Про те, як звичайна піца в саморобній термосумці на вулицях Маріуполя перетворюється на всеукраїнську мережу, а потім зіштовхується з тим, із чим зіштовхнулася вся наша країна, — війною.

Мій сьогоднішній гість — Олександр Дьяков, засновник сервісу Mixfood, мій давній друг.

— Олександре, вітаю! Давай повернемося на 15 років назад. Ну, починай :)

— Маріуполь, осінь 2010 року. В пошуку ідей для нового бізнесу я замислювався про виготовлення піци вдома та її доставку. Але навпроти мого будинку була популярна піцерія «Marineco» з смачною піцею, але без доставки. І я вирішив не готувати сам, а зайнятись лише доставкою. План був такий: я даю рекламу, піцу робить Марінеко, я доставляю. Заробіток мав бути за рахунок комісії від піцерії. Сама ідея вийшла як компіляція моїх знань, вмінь та досвіду. У мене була карта міста з номерами будинків, що давало мені перевагу у знанні міста – тоді ще не було поширених смартфонів із картами. Був мобільний міський номер телефону (CDMA). Я мав досвід створення реклами з минулих бізнесів. Впіймав себе на думці – це і є той досвід. Досвід інших бізнес-спроб, вдалих і ні, попередніх робіт. Ці ідеї, вміння та частинки знань склалися у нову ідею.

Пішов домовлятися до піцерії. Керівництво піцерії вважало доставку піци – безглуздою витівкою, бо мали невдалі спроби запустити її. Без особливого ентузіазму з їхнього боку, але вони погодились.

Я взяв меню, почав готувати до друку рекламні листівки, зробив сам термосумки (готових для доставки потрібного розміру тоді ще не виробляли). Це були картонні коробки, обшиті всередині фольгованим пінополіестеролом, пофарбовані білою фарбою зовні. У них мали поміщатися до 3 коробок піци і закриватися кришкою. Як з'ясувалося пізніше, все вийшло, вони добре тримали температуру.

— Як прийшло перше замовлення?

— Перше замовлення в історії отримав від піцерії, коли я ще не закінчив своїх приготувань. Це було досить велике замовлення в офіс міжнародної компанії. Доставляти треба було недалеко, та я зробив усе добре. Це був гарний початок та добрий знак.

— Рекламувався, я пам’ятаю, просто листівками?

— Сам розкидав листівки найближчим районом. Пішли замовлення. Я доставляв пішки (часто бігаючи, щоб швидше) і громадським транспортом, бо машини ще не мав.

— Одна з твоїх листівок зберігалась знаєш де у мене? Знайшов її в кулінарній книзі моєї мами! Вона по ній готувала піцу :) Опис піц там був настільки детальний, що по ньому можна було готувати! (поржали) Ок, що далі?

— 1 грудня 2010 року уклав договір про співпрацю з піцерією. Цю дату я вважаю офіційною датою народження компанії.

— Розкажи про перший сайт :)

— На сайт спочатку грошей не було. У січні 2011 року зробив сторінку на міському порталі 0629, яка виконувала функцію сайту: dostavka.0629.com.ua. Меню вів у екселівському файлі, який потрібно завантажувати, щоб замовити.

— І люди що, скачували? Замовляли?

— Так, і доволі довго. Справа просувалась, почав наймати перших кур'єрів: вони доставляли, сам був на телефоні, приймаючи замовлення. І підключався до доставок, коли вони не встигали.

АЛЕ ДАЛІ ЩОСЬ ПІШЛО НЕ ТАК-1
Влітку прийшла новина, що піцерія Marineco буде закриватись. Щоб урятувати компанію, довелося діяти на випередження. Підказку дали самі клієнти — вони все частіше запитували про доставку з інших закладів, які не мали власної логістики. Першим («другим») закладом став відомий ресторан «Pasta Project», потім суші від ресторану «Coral», і так почалося зростання служби. Ресторанам користуватися нашими послугами було вигідно, оскільки в багатьох закладах було мало замовлень, щоб утримувати кожен свою доставку, а викликати спільного кур’єра на 2-3 заклади – дешевше та простіше. Для замовників ми ставали зручними через можливість замовити в одному місці швидку доставку з різних закладів міста. На час закриття Марінеко вдалося диверсифікувати роботу, було додано близько 10 закладів.

— Тобто стали не монодоставкою , а трансформувалися на єдину службу доставки з різних закладів?

— Так, і знову це сталося органічно, ми перетворилися на аутсорсингову службу доставки їжі за світовим форматом, без знання про його існування.

— Прикольно. Я, як маркетолог, спочатку вигадую назви, потім бізнеси :) Ви виділилися в окрему компанію, треба було вигадати назву?

— Недовго думаючи (даремно), вигадав назву просто «Швидко!», щоб асоціювалося зі швидкістю.

— Перший період зростання компанії шляхом додавання закладів, які не мали послуги доставки, завершився. Що далі?

— Далі на ринку лишились заклади з доставкою через таксі. Тобто вони не мали своїх машин, але рекламували послугу доставки, передаючі для доставки замовлення через таксі.

— Доставка через таксі була рідкісним знущанням з замовників…

— Отож. Після отримання замовлення на доставку, заклад викликав таксі. Таксисти не любили виконувати доставки, тому що були потрібні гроші для викупу замовлення, відносно великі суми, а якщо замовлення не заберуть - проблеми залишалися таксисту. Ще їм просто не подобалося виходити з машини. Коли диспетчерська знаходила машину, відправляла нарешті до закладу, часто замовлення було вже холодне. Але навіть якщо тепле, то шансів доїхати таким були мінімальні, бо таксисти не мали термосумок . Приїхавши на адресу, водій дзвонив замовнику з проханням спуститися. Таксисти не заносили до квартири. Людина змушена одягатися, спускатися, шукати машину, бо водії навіть не виходили з машини. Ні про яку безкоштовну доставку тоді не чули - клієнт платив за кілометраж по лічильнику + додаткова плата за доставку, різна в кожній службі, та різна у кожного таксиста. Весь цей бардак не витримував конкуренції з профільною компанією з доставки - і здавалось що нескладно буде забрати заклади, що працюють з таксистами.

— Але не все було просто. У таксі є одна "перевага" – вони плату за доставку беруть із клієнта. Із закладу немає комісії.

— Так, а у нас була інша бізнес-модель – ми працювали за рахунок комісії від замовлення, яке брали із закладу, із ціни страви. Це давало змогу обробляти замовлення, рекламувати заклад, робити безкоштовну доставку для замовників. І деяких керівників закладів переконати перейти на нові порядки роботи, де вони мають сплачувати комісію від замовлення, було вкрай складно. Вони мирилися з усім жахом незручностями доставки їжі через таксі, аби не платити нічого від себе.

Хоча насправді заклади при замовленні доставки економлять близько 20% суми чека. У ціну кожної страви, крім витрат на приготування, закладено зарплати всіх працівників – а для замовлень по доставці не потрібні офіціанти, прибиральниці, посудомийки. Не потрібен зал, бар, бармен. Не потрібні розхідники в зал, туалет. Не потрібно практично нічого, крім кухні та приготування замовлення. Тому заклад не несе цих витрат, відповідно, може зробити на них знижку – звідси знижки на самовивіз у багатьох ресторанах, логіка десь така: візьміть їжу з собою, не займайте місця у залі, а ми вам – знижку. І ці 20% – запас у ціні на комісію, яку вони можуть заплатити службі доставки.

Та більшість закладів розуміли перспективу зростання ринку та приймали нові умови. Наша якість послуг була вищою, ніж у таксистів, тому протягом 2012 року ми стали співпрацювати практично з усіма закладами Маріуполя.

— Ок, а що там сайт? Це стаття про іт-стартап, взагалі-то :)

— Паралельно зайнявся створенням сайту для доставки. Раніше обходилися сторінками у соціальних мережах та підсайтом доставки на 0629, але перегляд меню через скачування ексель -файлу це незручно, я це розумів, і метою розвитку було зробити сайт із переглядом меню на сторінках закладів та онлайн-замовленням. Звернувся до місцевої компанії CityCites , яка зробила всеукраїнський портал міських сайтів 0629. Вони швидко та добре впоралися, перший сайт був готовий 02.02.2013.

— Для сайту потрібно було вигадати домен. Тут який?

— Наша тодішня назва «Швидко!» була зайнята, і всі подібні та близькі варіанти з доставкою їжі теж. Досить довго перебирав ідеї, і зупинився на варіанті «Їм вдома» EmDoma - як вільний домен та назва, що передає суть діяльності. «EmDoma» – означає у своєму комфорті, затишку, без галасу ресторану та незнайомих людей. Вдома, з сім'єю чи один – смачніше та приємніше. Але ми не закликали сидіти вдома та нікуди не виходити. Ми хочемо зняти рутину та зусилля з готування – займайтеся своїми справами: працюйте чи відпочивайте, проводьте час із сім'єю, творіть  – а їжу привеземо ми.

Так і вийшов домен emdoma.com.ua та нова назва «Емдома».

— Як маркетолог я вже бачу помилку :)

— Ну, блін :) до мене дійшло пізніше :)

— Куди рухати далі?

— На той час усі заклади міста вже працювали з нами, тож куди розвиватися далі я особливо не бачив. Приходили думки про розширення до інших міст, та ще не розумів, як це реалізувати. Але спостерігаючи за аналогічними світовими компаніями, українськими та маріупольськими франшизами у мене сформувалося бачення концепції франшизи сервісу доставки їжі.

І розпочав її реалізацію. Для цього треба було вдосконалити сайт та стандартизувати роботу, написати інструкції для франчайзі – чим і зайнявся. На ці роботи пішов майже весь 2013 рік, і 21 грудня – дата новини на сайті, що повідомляє про завершення оновлення та старт франчайзингу.

АЛЕ ДАЛІ ЩОСЬ ПІШЛО НЕ ТАК - 2
Взимку 2013-2014 років розпочинається Євромайдан , який переріс у Революцію Гідності, далі – початок російсько-української війни. У Маріуполі проводилися акції на підтримку Майдану та акції противників – "АнтиМайдан". Потім там почали з'являтися російські прапори та сепаратистські гасла. За ними прийшли терористи, які атакували українські військові частини, захопили міську адміністрацію.

— В Маріку була жесть: чуваки за автоматами бігають туди сюди, обстріли градами, міномети, артилерія… Як ви там орієнтувались?

— У найгарячіші, найнебезпечніші дні перестрілок у місті ми не працювали, але як ситуація дозволяла – продовжували доставляти. Я з кур'єрами домовився – якщо буде перекрито 2 з 3 доріг, які зв'язують Маріуполь з Україною – виїжджатимемо. Росіяни перекрили одну. На випадок, якщо не вийде виїхати, готувалися до війни з росіянами у місті. Вивчили, як робити коктейль Молотова, закупили бензин, розчинник, пінопласт, зібрали пляшки. Щоб не викликати підозри у разі обшуку офісу, пляшки та каністри закопали в різних місцях у посадці біля моря. На щастя, невдовзі в ході АТО місто звільнили від бойовиків ДНР, та ці плани не знадобилися.

— На той час у країні зароджувався та активно діяв волонтерський рух підтримки армії, і чув ви теж брали в цьому двіжу участь. Розкажи, Саня.

— Від одного з кур'єрів, у якого батько працював у маріупольському аеропорту, дізналися, що там розташовуються українські військові, частини 72-ої бригади з Білої Церкви, і мають проблеми з харчуванням. Їм привозять мало їжі, лише кашу на воді і все. Як керівник служби доставки їжі вирішив допомогти у рішенні цієї проблеми. Ми організували волонтерський збір продуктів харчування серед наших клієнтів та передати їх хлопцям в аеропорту. У соціальних мережах та на сайті опублікували новину з описом ситуації та закликом допомогти. Ми пропонували через наших кур'єрів, при замовленні піци (або ми спеціально заїдемо), передати продукти для військових, які потім зберемо в одну машину і відправимо її військовим. Замовники почали передавати продукти, і ми здійснили першу подорож. Передавали каші, консерви, цигарки, печиво, солодощі, домашню консервацію. Люди передавали ще, і ми продовжили акцію, збір та поїздки. З нами часто їздили й самі люди, які бажають самостійно передати їжу. Одна жінка так возила кілька разів велику каструлю борщу. Акцію проводили близько місяця, доки харчування військових не налагодилося.

— Кажуть що військові не брали не запаковані продукти. Як з борщем було, як ти кажеш?

— Це було пізніше, вже десь в 15-16 роках, та і в інших містах. В Маріуполі тоді, як бачив, все забирали, борщі під дерева не виливали :)

— Мда… Розкажи ще щось з тих часів.

— Цікава історія відбувалася у нас із частиною Національної гвардії № 3057. У квітні їх намагалися штурмувати проросійські мітингувальники, але частина дала відсіч і не була захоплена. На той момент це була одна з перших (можливо, перша) українських військових частин, що не здалася, а вирішила чинити опір і відкрила вогонь по нападниках, чим показала приклад стійкості для інших. Я не знаю чи правда, але казали, що після цих подій один відомий бізнесмен, власник великого банку, скинув кожному бійцю частини на картку 10 000 грн винагороди. Вони й раніше замовляли у нас доставку, але тепер просто завалили замовленнями. Возили їжу, військове спорядження зі магазинів зброї, будматеріали. Замовлень було так багато, що кур'єрам заборонили товпитися перед КПП. Потім знайшли місце та передавали пакети через паркан.

А дізнались вони про нас від побратимів з аеропорту, яким возили їжу безкоштовно. Виходить «моментальна карма»: раніше ми допомагали їм, а тепер вони дають нам роботу.

Якось влітку приїжджаю за замовленням у Порт Сіті (торговий центр на околиці Маріуполя - прим. автора), виходжу з машини та чую недалекий звук пострілів із міномета. Це було так дивно: з одного боку - я, який виконує замовлення по доставці піци, як один із проявів високорозвиненої, мирної цивілізації – і десь за лічені кілометри йде війна, стріляють з міномета, йде бій…

— Так, контрасти тоді були неймовірні.

— Ще в ті часи в нашій компанії з'являється традиція здавати кров. Основна причина, звісно, війна. Але кров потрібна і в багатьох відносно "звичайних" ситуаціях, як вагітним, або хворим при складних операціях, анемії, лейкемії, ракових захворюваннях, хворобах печінки та інших випадках.

Наші машини брали участь в автопробігах "Автомайдану" містом з українськими прапорами. Після звільнення міста було важливо демонструвати – Маріуполь це Україна.

— І попри весь цей кіпіш та воєнні реалії, ви умудрилися розширитися?

— 2014 рік, який приніс компанії значне падіння рівня замовлень, ознаменувався все-таки і позитивною подією - відкрилася перша філія по франшизі у Кам'янці-Подільському. То велика подія, бо з першим замовленням поза Маріуполем ми ставали всеукраїнською компанією.

— Що далі, 2015 рік як пішов?

— Рік розпочався поступовим зростанням рівня замовлень. Багато возили для військових – в аеропорт, на блокпости, у військові частини. Їхнє харчування покращувалось, але ще було недостатнім. Ми намагалися при кожному проїзду блокпоста щось давати солдатам: шоколадку, воду, горішки. Іноді привозили шаурму, піцу, шашлики.

Якось був такий випадок. Віз доставку у віддалений район, дорогою був блокпост на виїзді з міста. Я, як і всі наші кур'єри, був уже давно знайомий з усіма бійцями, знав паролі, міг проїжджати поза основною чергою. Але того дня була якась перевірка і проїзду без черги не було, стояв довгий затор, який дуже повільно рухався. Але мою машину помітили військові та почали кликати до об'їзду. Під'їхавши ближче, вони звільнили мені проїзд і жартома бігом вишикувалися в шеренгу і віддали військове вітання. Це було досить смішно – солдати чомусь пропускають поза чергою якусь Таврію служби доставки, ще й урочисто вітають. Я проїхав, ми всі посміялися, але потім мені стало соромно. Це було приємно, але вони не мали цього робити. Я в той час – звичайний кур'єр, цивільний. Я не з ними там. Я не заслуговував на це навіть жартома.

— Знаєш, це той випадок, коли ти думаєш, що ти просто везеш піцу, а для людей у формі ти — зв’язок із мирним життям, яке вони захищають. Я теж аналогічне робив. Варто було показувати, що “східняків” не треба боятися, що ми всі - українці.

В січні франшиза Emdoma (Mixfood) попала в «Список найкращих антикризових ідей бізнесу 2015 року» від провідного порталу з франчайзингу Franch.biz.

— Пам'ятаю твої лекції тоді. Ти ж ще й студентам розповідав про бізнес?

— Було таке. Мене та команду запрошували виступати з лекцією про підприємництво на конференції «Skills Up» від AIESEC та інших маріупольських площадках. Ділився досвідом, як виживати і будувати службу доставки.

— Навесні того року запустили акцію «Підвіс для солдатів». Копіюю новину з вашого сайту:

— І що зібрали?

— Як би стереотипно погано не думали про мешканців сходу України, ми самі дивувалися, як багато людей відгукнулося та «підвішували» щось смачненьке нашим бійцям.

— Я теж передавав по цій акції “шашлик в лаваші” з “Дому шашлика”. Блін, пам’ятаю він тобі гривень 30-35 десь коштував всього… Які ми старі! Добре, давай далі!

— У 2016 році починається стабільний щорічний приріст рівня замовлень. З цього року і до коронавірусу ми росли на 20-25% на рік. У той період відкривалися філії у Кривому Розі, Полтаві, Миколаєві. Останній був створений колишнім працівником з Маріуполя –  він прийшов як кур'єр, відпрацював десь півроку і вирішив поїхати і відкрити філію по франшизі, що в нього і вийшло.

— Ріст був не тільки в кількості замовлень та філій?

— До 2017 року ми займалися тільки доставкою їжі, але бачили та відчували запит на замовлення по самовивозу та резерву столів. Спочатку думав не варто розпорошуватися і треба займатися тільки доставкою. Але згодом змінив ці погляди. Якось у місті бачив табличку біля магазину канцтоварів «Ксероксу нема!». І ще подумав – «а, от дурні – замість того, щоб грубі таблички вішати, краще б поставили ксерокс і заробляли гроші, раз є попит». І потім усвідомив – адже я такий самий. До нас надходять запити на замовлення із собою – хіба не можна їх передавати через Emdoma? Або замовлення столиків – ми ж можемо організувати бронь столів. І так намітився перехід від просто служби доставки їжі – до повного сервісу замовлення їжі: де є доставка їжі, самовивіз та бронь столів.

— Тож виходить що назва «Emdoma» не відповідає новому формату?

— Так, хоча назва була зручною, логічною, звичною і вже багатьом відомою, вона замикалася тільки на доставку їжі, була російськомовною на українському ринку, а також асоціювалася з російським телепроектом «Едим дома». Нову назву ретельно розробляли. Зупинився на варіанті вигаданим моєю дружиною – Mixfood. Назва та домен були вільні, воно асоціюється з їжею, гарно звучить. І щоб убезпечити нас у майбутньому та вийти на новий рівень вирішив зареєструвати торгову марку. Звернувся до профільної компанії та розпочав процес реєстрації.

— Оце як маркетолог я вже підтримую :) Зміни тоді потянули інші процеси?

— Так, 2018 рік відзначається у нас великим оновленням it-системи та створенням додатків. Ввели адаптивність інтерфейсів на різних гаджетах, функцію попереднього замовлення, доопрацьовані відгуки з фото, групове замовлення. До речі, останнє – мультизамовлення із різних закладів – було унікальною можливістю Mixfood, якої до 2020 року не було в аналогічних світових сервісах доставки.

У грудні того року торгова марка Mixfood була зареєстрована, та переїжджаємо на домен mixfood.ua. Тепер бренд відповідає нашій новій багатофункціональності, а не сконцентрований лише на доставці. Все найкраще з EmDoma + нові ідеї = Mixfood.

— Як росла франчайзінгова мережа в цей час?

У наступні кілька років відкривається 10 філій Mixfood країною. Хочу окремо відзначити тодішніх керівників Mixfood у Кропивницькому: Дмитра та Євгена Савранського. Вони активно займалися не лише бізнесом, а й розвитком свого міста та України загалом, що є однією із пріоритетних цінностей Mixfood. Вони активно здавали кров та популяризували донорство. Вели активний спосіб життя, керували спортивним клубом KropRiver Tour. На запрошення екоактивістів приєдналися до прибирання на власній байдарці річки Інгул. Зібрали багато сміття з річки, що було там роками, яке не могли дістати комунальники без плавучих засобів. Ця акція потрапила у всеукраїнські новини. Проводили такі заходи й надалі, до повномасштабної агресії.

А наступного року у Кропивницькому пройшов ураган. Стихія пошкодила понад сотню будинків. Сервіс Mixfood та наші партнери кафе «Щастя» та «Верона» не залишилися осторонь людської біди та безкоштовно забезпечили піцами небайдужих кропивничан – волонтерів, які допомагали у ліквідації, рятувальників та людей, чиї будинки постраждали. Разом ми сила, треба допомагати один одному в біді - так ми і намагаємося робити не на словах, а на ділі.

У 2019 році ми зробили вперше понад 1 000 000 замовлень – це не просто велика цифра, для нас це показник досвіду. Ми мільйон разів повторили одну операцію. І хоча здається, маленьку та легку – доставити піцу з піцерії – це лише верхівка айсберга великої роботи, яку потрібно зробити максимально швидко та раціонально.

АЛЕ ДАЛІ ЩОСЬ ПІШЛО НЕ ТАК - 3
…або навпаки, як треба?

У березні 2020 року у світі починається епідемія коронавірусу . Але йдуть новини про Китай, все видавалося далеким. Та світ глобалізований і все швидко дійшло до нас.

Починалася карантинні обмеження: епоха масок, рукавичок та локдауну . І одним із найнезвичайніших обмежень було закриття закладів громадського харчування на відвідування. Тільки доставка та самовивіз. Настав ваш час, Олександре?

17 березня – заклади закриваються на карантин. Замовлень побільшало, але не в десятки разів більше, як дехто думав. Така ситуація в Україні пояснюється тим, що спрацювала деяка паніка серед людей, і вони почали економити гроші, бо на підприємствах, в офісах теж запроваджувалися обмеження. Зарплати знижувалися, переглядалися, людей відправляли у відпустки. Все це, + невизначеність у термінах карантину, скоригували зростання рівня замовлень на доставку.

Ми опублікували пресс-реліз в соцмережах та на сайті щодо ситуації з карантином, що Міксфуд працює, готові приймати замовлення на доставку із закладів, продуктів із супермаркетів та ліків із аптек. Намагалися трохи заспокоїти громадськість.

Ввели в стандарти роботи посилені стандарти гігієни, зобов'язання для кур'єрів носити маски. Витрати на це відшкодовувала компанія. Спочатку кур'єри не дуже любили носити маски, доводилося стежити за цим.

Далі протягом року відбувається пом'якшення карантинних обмежень. Заклади відкриваються на відвідування. Але рівень замовлень залишався на тому ж високому рівні, не падав і продовжив зростати щомісяця.

— Розкажи, як кур'єри працювали? Взагалі як працювали?

"Як відрізнити кур'єра Mixfood у закладі? Він єдиний, хто в масці" - такий жарт бачив влітку 2020 року в робочому чаті. Пройшла перша хвиля карантину, влітку люди "заспокоїлися", і помічали ситуації, що наш кур'єр був єдиним, хто перебуває у закладі в масці, чекаючи на замовлення. Ми теж пройшли шлях від сумнівів до усвідомлення серйозності ситуації. Ці карантинні заходи працюють, хоч би як комусь здавалися невірними. Підтвердженням тому – статистика лікарняних, за якою кур'єри у 2020 році хворіли навіть менше, ніж у попередніх роках.

На самому початку, коли було багато міфів про вірус, разом із Червоним Хрестом роздавали листівки із загальною інформацією про корону разом із замовленнями. Наші заклади-партнери роздавали через нас маски у подарунок до замовлення, багато закладів запровадили додаткові знижки, акції, подарунки до замовлень та дешевшу доставку. Також сподіваємося, що наші замовлення допомогли багатьом бізнесам пережити локдауни та не збанкрутувати.

— Чи скористалися усіма можливостями карантину?

І так і ні. За 2020 рік швидко розвивалися і багато навчилися. Додалися нові міста по франшизі. Отримали увагу громадськості, преси, у нас багато брали інтерв'ю, коментарів різні ЗМІ. Через нові домовленості доставка у багатьох закладах стала дешевшою або повністю безкоштовною.

Але активніше потрібно було розвиватися за франшизою і більше виступати у громадській сфері. Того року було дуже багато операційної роботи: різко потрібно було збільшувати кількість кур'єрів, вчити працювати нові заклади з доставкою, підтримувати нові франшизи – це зайняло багато часу.

Та головний підсумок карантину – доставка перестала бути розкішшю, іграшкою, одноразовим вчинком та увійшла до звичного життя українців. Ще не зовсім, як наприклад, використання таксі, але більшість шляху нормалізації доставки їжі була позаду.

— Які ще зміни приніс карантін?

2021 відзначився в історії Mixfood запуском мото і піших кур'єрів. Раніше ми спеціалізувалися лише на кур'єрах з автомобілями і досягли в цьому досконалості. Автокур'єри мають переваги та недоліки, які в деяких випадках ставали критичними. Для роботи у великих містах з перевантаженим трафіком ми мали навчитися використовувати новий тип кур'єрів, який може дістатися туди, де не проїдуть і не припаркуються машини.

Ми вивчили досвід світових сервісів доставки. Важливо було не повторити основну проблему, що була у багатьох - мотокур'єри , піші кур'єри доставляють замовлення в гіршому стані, ніж автокур'єри . Ми навіть іноді використовували свою перевагу в акуратній доставці в рекламі:

Їжа в замовленні може втратити товарний вигляд, пролитися, розсипатися через стреси, навантаження, якими піддається замовлення в мотоциклі, через нахил сумки, який робить кур'єр при їзді, а також при знятті терморюкзака з плеча для передачі замовлення.

— І що ви зробили?

Щоб мінімізувати ці явища ми розробили власну конструкцію терморюкзака. Зібрали найкращі ідеї від аналогічних компаній та додали низку удосконалень. З такого, що не секретно, можемо розповісти, що наш терморюкзак трохи менший, має розвинену систему заповнювачів та внутрішніх кріплень, які не дають замовлень упасти всередині сумки. А ще є окремий відсік для особистих речей кур'єра – води, дощовика, павербенка. У терморюкзаках інших служб такого немає, через що їхні кур'єри часто змушені перевозити свої речі там, де й замовлення.

— Кур'єр на мопеді або піший відрізняються не лише сумкою – вони мають свою специфіку застосування та свою логістику.

Так, вони добре справляються з невеликими замовленнями в рамках певної зони доставки, але, наприклад, не можуть доставити великі (50 см) піци, або об'ємні замовлення (з багатьох страв) - це не поміститься до них в терморюкзак. Тому ми виробили загальну систему розподілу замовлень, де:

• найближчі замовлення в найактивніших зонах міста доставляють піші кур'єри,

• замовлення в перевантаженому трафіку та на середні відстані доставляють мотокур'єри,

• об'ємні замовлення та далекі відстані закривають автокур'єри.

Ця система була запущена у містах-присутності Mixfood та відмінно себе показала. Багато замовлень доставлялися за 10-15 хвилин із моменту оформлення на сайті. Наш рекорд – доставка шаурми за 9 хвилин. І це не просто йдеться про замовлення, яке треба перенести через дорогу. Доставка здійснювалася із центру Маріуполя до Приморського району, кур'єр проїхав до замовника біля 3 км. Так, вдало співпали світлофори, невелике замовлення та заклад був незавантажений роботою, але 9 хвилин – це відмінний результат.

До 2022 року стали готовими до входу в міста-мільйонники.

АЛЕ ДАЛІ ЩОСЬ ПІШЛО НЕ ТАК - 4
…вже 4 раз!

У новинах топ-тема: величезне угруповання російських військ на кордоні з Україною. Ех, ми наївні та дурні, ставилися до цього загалом спокійно, тому що взимку ніхто не починає війн, та й взагалі це сюр і яка може бути війна. Що у вас було в цей час?

— У лютому тема з війною загострювалася. Західні розвідки публікували дані про підготовку вторгнення Росії в Україну. Деякою «надією» стали заворушення в Казахстані, які переростали у революцію. Здавалося, це відверне росію від нас. Але бунт був швидко подавлений. Наступною надією стала Олімпіада в Китаї, заради якої китайці начебто попросили не нападати на Україну, поки вона йде.

Новини приходили одна тривожною за іншу. Закривалися та евакуювалися посольства з України, країни закликали залишити своїх громадян Україну. Американська розвідка публікувала дані про швидке ймовірне вторгнення росіян.

Вночі 22 лютого путін визнає "днр" та "лнр". Я прогнозував, що далі російські введуть туди війська для «захисту» їх від України, потім буде якась провокація, загинуть російські солдати і це буде приводом для повномасштабної війни.

Ми в Маріуполі розуміли, що за будь-яких сценаріїв у нас щось буде. Але з іншого боку, все незрозуміло, поступають різні заяви. Ми не вірили, що повномасштабна агресія можлива, тож однозначного плану дій на війну не було. Досвід 2014 року говорив про одне, становище початку 2022 року – неспокійно обіцяло інше. Вирішили продовжувати роботу, не піднімати паніку, та сподіватися на краще.

Але ситуація стрімко погіршувалась. 23 лютого, як не дивно, було багато роботи. Люди навіть у тій обстановці, судячи з зростання кількості замовлень, відзначали те «свято».

— Що було 24 лютого в Маріуполі?

— 24 лютого, близько 5-ї ранку, мене розбудили повідомлення в телефоні. Написав франчайзі з Краматорська, що їх обстріляли. А у нас вже вили сирени повітряної тривоги. Зайшов на сайт «Української правди», а там головна новина:

ПУТІН ПОЧАВ ВІЙНУ

Ще новина про виступ путіна, про оголошення «спеціальної військової операції», і багато новин про обстріли, ракетні удари та авіаудари по всій країні, висування російських військ по всьому кордону.

Почалась війна.

Єдине що тримало – Україна не здається, ЗСУ тримаються, ми боремося.

У перший день ми ще намагалися налагодити роботу, але скоро зрозуміли, що події відбуваються не за сценарієм 2014 року, тому розпустили робітників по домам і радили виїзжати.

Частина працівників одразу стала на захист країни. Кур'єр Кирило Кальмушевський, колишній військовий, вже в перші дні у морській піхоті поряд із захопленим їх підрозділом російським танком під Маріуполем.

У березні-квітні більшість Маріупольського філії вступила до армії. Можливо символічно, але борги перед хлопцями з 2014 року, коли вони воювали, а ми возили доставки, тепер закриваємо.

Я теж вступив до армії. Займаюся схожою діяльністю, як і в доставці їжі, але тепер доставляю не піцу.

— Що робила компанія в цей час?

— У тилу наші філії також включилися у роботу на Перемогу. Збирали та передавали гуманітарку до військових частин та волонтерських фондів. Франчайзі у Кам'янці-Подільському з перших днів цілодобово зайнялися прийомом, харчуванням та розселенням біженців, припинивши тимчасово роботу з доставки їжі. Миколаївська філія доставляє питну воду (у місті проблема із водою). Глава Бахмутської філії, за фахом – військовий, повернувся на службу.

Наші SMM – співробітники та дизайнери розробили разом із великими українськими тг-каналами англомовні плакати, картинки, інфографіку та тексти, що розповідають про війну в Україні іноземцям та роз’яснюють необхідність міжнародної підтримки нашої країни. Далі самостійно та за допомогою друзів, волонтерів розповсюджували ці матеріали в англомовному сегменті Фейсбуку. Ці публікації збирали сотні лайків та коментарів підтримки з усього світу. Отримували і хейт - як від орд російських ботів, так і від реальних, на жаль, прихильників дій Росії , особливо багато таких було серед користувачів з Південної Америки та Африки.

Найбільшого успіху нам вдалося досягти у фейсбук-спільнотах «Церемонії вручення Оскара-2022» , сторінках музичних гуртів U2 та Coldplay– теми по Україні підняті нашими волонтерами отримали широкий відгук та схвалення офіційних осіб, серед яких лідер рок-гурту U2 Пол Девід Хьюсон (Bono), та знайшли свою реалізацію у заявах та концертах на підтримку України.

— Як далі компанія справлялась в умовах війни?

— Mixfood працює у неокупованих містах і навіть продовжує розвиток. Вже влітку 2023 року в багатьох містах вийшли на довоєнний рівень замовлень. Серйозним викликом стали атаки росіян на енергосистему, що призвели до відключень світла. Зіткнулися з ситуаціями, коли прийняли замовлення, а заклад не може його виконати через відсутність світла. У таких випадках оператори обдзвонювали працюючі заклади та пропонували замовникам інші варіанти. Ми можемо приймати замовлення не лише по інтернету, а й по звичайному телефону, що дуже допомогло в умовах війни.

2023 року провели оновлення it-системи, а франчайзингова мережа додала 4 нових міста. Справжнім проривом 2024 року став запуск філії у прифронтовому Слов’янську. Місто продемонструвало рекордні показники та стало одним з лідерів мережі.

У 2026 році Mixfood подолав позначку у 3 мільйони виконаних замовлень.

Нині наш головний пріоритет – Перемога. Вся наша команда Mixfood, розкидана тимчасово по всьому світу зосереджена на цій стратегічній меті. Ми робимо все можливе, щоб забезпечити успіх на передовій.

Основна частина команди з Маріупольського офісу нині служить у силах логістики. Ми намагаємось максимально використовувати наш бізнесовий досвід у галузі доставки для забезпечення усім необхідним Сили оборони.

Ми активно допомагаємо нашим співробітникам, які беруть участь у військових діях, у постачанні необхідних ресурсів, включаючи витрати на паливо, шини, запчастини та інші матеріали.

Потужний шлях. Від студентського стартапу з ексель-файлом до мільйонної мережі, яка сьогодні воює, волонтерить і продовжує працювати попри все.

Олександре, дякую тобі за час і за це інтервью.

Тримаємось і наближаємо Перемогу разом!