Публікація містить рекламні матеріали.
Volodymyr Zhyliaev
Volodymyr Zhyliaev

Інвестування: основні терміни та поняття

Зміст
Автор: Precondo CA. Опубліковано на Unsplash

Незалежно від того, чи ви досвідчений інвестор, чи тільки починаєте свій шлях у світі фінансів, чітке розуміння мови інвестування є необхідним для прийняття обґрунтованих рішень та досягнення поставлених цілей.

Інвестування – це не просто гра на біржі чи слідування за трендами. Це стратегічний підхід до управління власними ресурсами, спрямований на створення майбутнього фінансового благополуччя. Від вибору правильних інвестиційних інструментів до розуміння пов'язаних з цим ризиків, кожен крок вимагає знання базових концепцій та термінів.

Ми почнемо з фундаментального терміну "Інвестування" і поступово розкриємо значення інших ключових понять, які допоможуть вам вільно орієнтуватися у фінансовому ландшафті та приймати зважені інвестиційні рішення. Розпочнімо нашу подорож у захопливий світ інвестування, де кожен термін – це цеглинка у фундаменті вашого фінансового успіху!

Note! Глосарій буде оновлюватись! Тому зберігайте посилання

Інвестування

Інвестування – це набагато більше, ніж просто відкладання грошей. Це активний процес спрямування ресурсів сьогодні, з чітким очікуванням отримання вигоди у майбутньому. Ця вигода, як правило, виражається у формі фінансового прибутку, але може мати й інші форми, такі як збільшення соціального капіталу, розширення бізнесу, досягнення особистих цілей тощо.

Розглянемо глибше кожну складову цього визначення:

  • Процес розміщення капіталу: Інвестування передбачає свідоме рішення відмовитися від використання капіталу (грошей, часу, зусиль, інтелектуальної власності тощо) в поточному періоді, щоб він працював на вас у майбутньому. Це активна дія, а не пасивне зберігання. Ви не просто "заморожуєте" гроші, ви їх направляєте в певні активи, які, як ви очікуєте, принесуть вам дохід.

  • Капітал: У контексті інвестування, капітал найчастіше розуміється як грошові кошти. Однак, важливо розуміти, що капіталом можуть бути й інші ресурси:

    • Час: Інвестування часу в освіту, навчання новим навичкам або розвиток власного бізнесу є формою інвестування в людський капітал, що може принести значні дивіденди в майбутньому.

    • Зусилля: Вкладання зусиль у розвиток стартапу або вдосконалення продукту – це також інвестиція, де винагородою може стати успішний бізнес та фінансовий прибуток.

    • Інтелектуальна власність: Створення патенту, розробка програмного забезпечення або написання книги – це інвестиції інтелектуального капіталу, які можуть генерувати дохід через ліцензії, роялті або продаж.

  • Мета отримання прибутку: Ключовою метою інвестування є збільшення початкового капіталу. Прибуток може бути отриманий різними шляхами:

    • Дивіденди та відсотки: Інвестування в акції, облігації, депозити може приносити регулярний дохід у вигляді дивідендів (частина прибутку компанії) або відсотків (плата за користування капіталом).

    • Зростання вартості активів: Інвестиції в нерухомість, акції зростання, криптовалюти розраховані на те, що вартість цих активів з часом збільшиться, дозволяючи продати їх за вищою ціною та отримати приріст капіталу.

    • Дохід від бізнесу: Інвестування в власний бізнес або стартапи має на меті отримання прибутку від комерційної діяльності.

  • У майбутньому: Інвестування завжди орієнтоване на майбутній результат. Інвестор відмовляється від миттєвого задоволення або використання ресурсів сьогодні, щоб отримати більшу вигоду в перспективі. Це вимагає терпіння, стратегічного мислення та готовності до ризику, адже майбутнє є невизначеним, і інвестиції можуть не завжди приносити очікуваний результат.

Різні форми інвестування:

Інвестування може набувати різних форм, залежно від об'єкта інвестування, рівня ризику, очікуваної дохідності та інвестиційного горизонту. Основні види інвестування включають:

  • Фінансове інвестування: Вкладення в фінансові активи, такі як:

    • Цінні папери: Акції, облігації, ETF, взаємні фонди тощо.

    • Депозити та банківські продукти: Депозитні рахунки, ощадні сертифікати.

    • Валюта: Купівля іноземної валюти з метою отримання прибутку від зміни валютних курсів.

    • Криптовалюти: Інвестування в цифрові валюти, такі як Bitcoin, Ethereum.

    • Деривативи: Опціони, ф'ючерси та інші похідні фінансові інструменти.

  • Реальне інвестування: Вкладення в матеріальні активи, такі як:

    • Нерухомість: Купівля квартир, будинків, комерційної нерухомості для здачі в оренду або перепродажу.

    • Сировинні товари: Інвестування в золото, нафту, сільськогосподарську продукцію.

    • Предмети мистецтва та колекціонування: Інвестування в картини, антикваріат, монети, марки тощо.

    • Обладнання та виробничі потужності: Інвестування в бізнес, відкриття нового виробництва, придбання обладнання.

  • Інвестування в людський капітал: Вкладення в освіту, навчання, розвиток навичок.

https://www.inzhur.reit/signin?refId=MnyMUhfk5qSJVEY4TBdI3

Inzhur — інвестиції, що зближують (і примножують статки)

Скористайся реферальною програмою Inzhur. Переходь за моїм посиланням та отримай 0,5% знижки на свою першу інвестицію в Inzhur.

Актив

Актив – це фундаментальне поняття в інвестуванні та фінансах загалом. У найширшому розумінні, актив – це будь-який ресурс, що має економічну цінність та здатний приносити дохід або зростати у вартості з часом. Іншими словами, це все те, що контролюється фізичною чи юридичною особою, підприємством або державою та очікується, що принесе економічну вигоду в майбутньому.

Давайте розберемо ключові аспекти визначення "Актив":

  • Ресурс: Актив – це певний ресурс, яким можна володіти або контролювати. Це може бути щось матеріальне (фізичне) або нематеріальне (абстрактне). Головне, щоб цей ресурс мав цінність.

  • Економічна цінність: Щоб бути активом, ресурс повинен мати економічну цінність, тобто бути корисним та цінним в економічному сенсі. Цінність активу визначається його здатністю задовольняти потреби людей або підприємств та можливістю бути обміненим на гроші або інші цінні ресурси.

  • Здатність приносити дохід або зростати у вартості: Ключова характеристика активу – це його потенціал генерувати економічні вигоди. Це може відбуватися двома основними способами:

    • Генерування доходу: Актив може безпосередньо приносити дохід, наприклад, через оренду (нерухомість), відсотки (депозити), дивіденди (акції), роялті (інтелектуальна власність) або прибуток від продажу товарів чи послуг (бізнес).

    • Зростання вартості (капіталізація): Вартість активу може збільшуватися з часом через зростання попиту, інфляцію, покращення характеристик активу тощо. Наприклад, ціна на нерухомість у перспективних районах може зростати, акції успішних компаній можуть дорожчати, а цінні метали, такі як золото, можуть зростати в ціні в періоди економічної нестабільності.

Основні види активів:

Активи можна класифікувати за різними ознаками, але найпоширенішою є поділ на матеріальні та фінансові активи:

1. Матеріальні (реальні) активи: Це фізичні, відчутні об'єкти, що мають цінність. До матеріальних активів належать:

  • Нерухомість: Земельні ділянки, будівлі (житлові, комерційні, промислові), споруди. Нерухомість може приносити дохід від оренди та зростати в ціні.

  • Сировинні товари (коммодитіз): Природні ресурси, такі як нафта, газ, золото, срібло, мідь, сільськогосподарська продукція (зерно, кава, цукор). Ціни на сировинні товари можуть коливатися залежно від попиту, пропозиції та геополітичних факторів.

  • Обладнання та техніка: Виробниче обладнання, транспортні засоби, комп'ютерна техніка, верстати тощо. Використовуються для виробництва товарів та надання послуг.

  • Предмети мистецтва та колекціонування: Картини, скульптури, антикваріат, ювелірні вироби, монети, марки, рідкісні автомобілі. Ціна цих активів часто визначається унікальністю, історичною або культурною цінністю та попитом колекціонерів.

  • Запаси: Готова продукція, сировина, матеріали на складі підприємства, призначені для продажу або використання у виробництві.

2. Фінансові активи: Це нематеріальні активи, що представляють собою права на майбутні грошові потоки або частку власності. До фінансових активів належать:

  • Грошові кошти та їх еквіваленти: Готівка, кошти на банківських рахунках, короткострокові депозити. Найліквідніший вид активів, але зазвичай не приносить значного доходу.

  • Цінні папери:

    • Акції: Підтверджують право власності на частку компанії.

  • Облігації: Підтверджують боргові зобов'язання емітента перед інвестором.

  • Деривативи: Фінансові інструменти, вартість яких залежить від вартості базового активу (опціони, ф'ючерси).

  • Паї інвестиційних фондів (ПІФів) та акції ETF: Представляють частку в диверсифікованому портфелі цінних паперів.

  • Депозити: Грошові кошти, розміщені в банку на певний строк під відсотки.

  • Кредити та позики: Право банку або кредитора отримати назад позичені кошти з відсотками.

  • Інтелектуальна власність: Патенти, торгові марки, авторські права, програмне забезпечення, технології, ноу-хау. Можуть приносити дохід через ліцензування, роялті або продаж.

  • Криптовалюти: Цифрові або віртуальні валюти, такі як Bitcoin, Ethereum.

Значення активів в інвестуванні:

Розуміння поняття "актив" є фундаментальним для інвестора. Саме в активи інвестори вкладають свій капітал з метою збереження та примноження своїх коштів. Вибір активів для інвестування залежить від багатьох факторів, включаючи:

  • Інвестиційні цілі: Для чого інвестор інвестує кошти (пенсія, купівля нерухомості, фінансова незалежність тощо)?

  • Ризик-профіль інвестора: Який рівень ризику готовий прийняти інвестор?

  • Інвестиційний горизонт: На який період часу здійснюються інвестиції?

  • Очікувана дохідність: Яку дохідність прагне отримати інвестор?

  • Економічна ситуація та ринкові умови: Яка загальна економічна ситуація та поточні тенденції на фінансових ринках?

Акція

Акція – це цінний папір, що засвідчує право власності на частку в акціонерному товаристві (компанії). Купуючи акцію, інвестор стає акціонером, тобто співвласником компанії, і отримує певні права, пропорційні кількості акцій, якими він володіє. Акції є одним з найпоширеніших та потенційно прибуткових інвестиційних інструментів, але також пов'язані з певними ризиками.

Розглянемо ключові аспекти визначення "Акція":

  • Цінний папір: Акція є документом, що має юридичну силу та підтверджує майнові права. Вона може існувати як у паперовій (хоча в сучасному світі це рідкість) так і в електронній формі (запис у реєстрі).

  • Право власності на частку компанії: Володіння акцією означає частину власності у компанії, яка випустила ці акції. Розмір цієї частки визначається пропорційно до кількості акцій, що належать інвестору, відносно загальної кількості випущених акцій компанії. Акціонер не володіє конкретним майном компанії (верстатами, будівлями), але має право на частину активів та прибутків компанії.

  • Акціонерне товариство (компанія): Акції випускаються акціонерними товариствами – формою організації бізнесу, де капітал поділено на акції. Акціонерні товариства створюються для залучення капіталу від широкого кола інвесторів для фінансування своєї діяльності.

Права акціонерів:

Володіння акціями надає акціонерам певні права, які можна розділити на:

  • Майнові права:

    • Право на отримання дивідендів: Акціонери мають право на частину прибутку компанії, яка розподіляється у вигляді дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається загальними зборами акціонерів на основі фінансових результатів компанії. Дивіденди можуть виплачуватися готівкою або акціями (реінвестування дивідендів).

    • Право на частину майна у разі ліквідації компанії: У випадку ліквідації компанії (припинення її діяльності), після розрахунків з кредиторами, акціонери мають право на частину майна, що залишилося, пропорційно до кількості акцій. Проте, важливо зазначити, що акціонери отримують виплати після всіх кредиторів.

  • Немайнові права (права управління):

    • Право голосу на загальних зборах акціонерів: Кожна акція зазвичай надає один голос на загальних зборах акціонерів, де приймаються важливі рішення щодо діяльності компанії (обрання ради директорів, затвердження річного звіту, злиття та поглинання тощо). Акціонери мають можливість впливати на управління компанією, голосуючи за або проти різних рішень.

    • Право на отримання інформації про діяльність компанії: Акціонери мають право отримувати інформацію про фінансовий стан компанії, її діяльність та плани на майбутнє. Компанії зобов'язані публікувати фінансову звітність, проводити річні звіти та надавати іншу важливу інформацію для акціонерів.

Види акцій:

Акції поділяються на різні види, залежно від прав, які вони надають:

  • Звичайні акції (прості акції): Це найпоширеніший вид акцій, який надає повний набір прав акціонера: право голосу та право на отримання дивідендів (якщо вони виплачуються). Власники звичайних акцій несуть найвищий ризик, але й мають найбільший потенціал прибутковості.

  • Привілейовані акції: Надають менше прав голосу, або взагалі їх не надають, але мають переваги у виплаті дивідендів та отриманні майна при ліквідації компанії. Власники привілейованих акцій отримують дивіденди першими, перед власниками звичайних акцій, і дивіденди зазвичай є фіксованими або більшими за дивіденди за звичайними акціями. Привілейовані акції вважаються менш ризикованими, ніж звичайні, але й потенціал їх зростання зазвичай є меншим.

Дохід від інвестування в акції:

Інвестори отримують дохід від акцій двома основними способами:

  • Дивіденди: Регулярні виплати частини прибутку компанії акціонерам. Дивіденди є потоковим доходом, що дозволяє отримувати пасивний дохід від інвестицій.

  • Зростання курсової вартості акцій (приріст капіталу): Якщо компанія успішно розвивається, її прибутки зростають, і інтерес інвесторів до її акцій збільшується, що призводить до зростання ціни акцій на ринку. Інвестор може продати акції за вищою ціною, ніж купував, та отримати прибуток від приросту капіталу.

  • Ризики інвестування в акції:

    Інвестування в акції пов'язане з певними ризиками, включаючи:

    • Ринковий ризик (систематичний ризик): Ризик загального падіння фондового ринку через економічні кризи, політичні події, зміни процентних ставок тощо. Цей ризик неможливо диверсифікувати, тобто зменшити шляхом розподілу інвестицій між різними акціями.

    • Компанійський ризик (несистематичний ризик): Ризик, пов'язаний з діяльністю конкретної компанії, наприклад, погіршення фінансових показників, проблеми з управлінням, втрата конкурентоздатності, галузеві кризи тощо. Цей ризик можна зменшити шляхом диверсифікації портфеля, тобто інвестування в акції різних компаній та галузей.

  • Ліквідність: Акції невеликих або маловідомих компаній можуть бути менш ліквідними, тобто їх може бути складно швидко продати за справедливою ціною.

Арбітраж

Арбітраж – це інвестиційна стратегія, що полягає в одночасній купівлі та продажу одного і того ж або подібного активу на різних ринках або в різних формах з метою отримання прибутку від різниці в цінах. Простими словами, арбітраж – це спроба скористатися тимчасовою неефективністю ринку, коли на один і той же актив існують різні ціни. Арбітраж є низькоризиковою стратегією, оскільки прибуток генерується не від зростання ціни активу, а від різниці в цінах, яка існує в момент здійснення операцій.

Розглянемо ключові аспекти визначення "Арбітраж":

  • Одночасна купівля та продаж: Ключовою характеристикою арбітражу є одночасність операцій купівлі та продажу. Це важливо, щоб зафіксувати різницю в цінах та мінімізувати ризик зміни цін до завершення обох операцій. Арбітражні угоди часто виконуються за допомогою автоматизованих торгових систем для забезпечення швидкості та точності.

  • Одного і того ж або подібного активу: Арбітраж може здійснюватися з ідентичними активами, що торгуються на різних ринках (наприклад, акції однієї і тієї ж компанії на різних біржах), або з подібними активами, ціни на які корелюють (наприклад, ф'ючерси та спотовий ринок на один і той же товар, або акції двох компаній з однієї галузі). Важливо, щоб активи були достатньо схожими, щоб цінова різниця була тимчасовою та вирівнялася з часом.

  • На різних ринках або в різних формах: Арбітражні можливості виникають через різницю в цінах, яка може існувати:

    • На різних географічних ринках (місцевий арбітраж): Наприклад, ціна на акції компанії може бути трохи вищою на біржі в Нью-Йорку, ніж на біржі в Лондоні. Арбітражер може купити акції в Лондоні та одночасно продати їх в Нью-Йорку, отримавши прибуток від різниці в цінах.

    • На різних біржах (міжбіржовий арбітраж): Акції однієї і тієї ж компанії можуть торгуватися на кількох біржах. Через різницю в часових поясах, інформаційному потоці або локальному попиті та пропозиції, ціни можуть тимчасово відрізнятися.

    • На різних сегментах одного ринку (внутрішньоринковий арбітраж): Наприклад, різниця в цінах між спотовим ринком та ф'ючерсним ринком на один і той же товар, або різниця в цінах між звичайними та привілейованими акціями однієї компанії.

    • У різних формах: Арбітраж може включати різні форми одного і того ж активу. Наприклад, арбітраж між акцією та її деривативом (опціоном або ф'ючерсом), або арбітраж між різними класами акцій (звичайні та привілейовані).

  • З метою отримання прибутку від різниці в цінах: Головною метою арбітражу є отримання прибутку від неефективності ціноутворення. Арбітражер намагається використати тимчасову цінову аномалію, купивши актив дешевше та одночасно продавши його дорожче. Прибуток від арбітражу зазвичай є невеликим у відсотковому відношенні до обсягу операції, тому арбітражні стратегії часто використовують велике кредитне плече (леверидж) для збільшення абсолютної суми прибутку.

Види арбітражу:

Існує кілька видів арбітражу, які класифікуються за різними критеріями:

  • За типом активів:

    • Фондовий арбітраж (арбітраж акцій): Арбітраж з акціями, що торгуються на різних біржах або мають різні класи.

    • Облігаційний арбітраж: Арбітраж з облігаціями, використовуючи різницю в дохідностях або цінах різних випусків облігацій.

    • Валютний арбітраж: Арбітраж на валютному ринку, використовуючи різницю в обмінних курсах на різних валютних біржах або між різними банками.

    • Товарний арбітраж (коммодитіз арбітраж): Арбітраж з сировинними товарами, використовуючи різницю в цінах на різних товарних біржах або між спотовим та ф'ючерсним ринками.

    • Криптовалютний арбітраж: Арбітраж на ринку криптовалют, використовуючи різницю в цінах на різних криптовалютних біржах.

    • За складністю структури:

      • Простий арбітраж (двосторонній арбітраж): Включає дві операції: купівлю активу на одному ринку та продаж на іншому. Найпростіша форма арбітражу.

      • Складний арбітраж (багатосторонній арбітраж): Включає кілька операцій з різними активами на різних ринках, використовуючи складніші цінові співвідношення та взаємозв'язки. Наприклад, трикутний арбітраж на валютному ринку, що використовує різницю в крос-курсах трьох валют.

    Ризики арбітражу:

    Хоча арбітраж вважається низькоризиковою стратегією, певні ризики все ж таки існують:

    • Ризик виконання (транзакційні витрати): Затримка у виконанні однієї з арбітражних операцій може призвести до зникнення цінової різниці або навіть до зміни цін у несприятливий бік. Комісії брокерів, біржові збори, спреди купівлі-продажу – транзакційні витрати можуть зменшити або звести нанівець арбітражний прибуток. Швидкість виконання та мінімізація транзакційних витрат є критично важливими для успішного арбітражу.

    • Ризик зміни цін (ціновий ризик): Ціни на ринках можуть змінюватися дуже швидко. Поки арбітражер виконує операції купівлі та продажу, цінова різниця може зменшитися або зникнути. Особливо це актуально для волатильних ринків.

    • Ризик кредитного плеча (левериджу): Використання великого кредитного плеча для збільшення прибутку збільшує і потенційні збитки у випадку невдалої арбітражної угоди. Неправильне управління кредитним плечем може призвести до значних фінансових втрат.

    • Операційний ризик: Помилки при виконанні операцій, технічні збої торгових платформ, проблеми з зв'язком, людський фактор – операційні ризики можуть призвести до збитків в арбітражній торгівлі.

    • Регуляторний ризик: Зміни в законодавстві, регулюванні ринків, біржових правилах можуть вплинути на можливості арбітражу та його прибутковість.

Бенчмарк

Бенчмарк (від англ. benchmark – еталон, орієнтир) в інвестуванні – це стандартний показник, що використовується для порівняння ефективності інвестиційного портфеля, окремого активу або стратегії управління. Бенчмарк слугує мірилом успіху та дозволяє інвесторам оцінити, наскільки добре їхні інвестиції працюють порівняно з ринком або певним сегментом ринку. Вибір правильного бенчмарка є критично важливим для об'єктивної оцінки результатів інвестування та прийняття обґрунтованих рішень.

Розглянемо ключові аспекти визначення "Бенчмарк":

  • Стандартний показник: Бенчмарк є загальноприйнятим та визнаним стандартом для порівняння. Він має бути об'єктивним, вимірюваним, та репрезентативним для певного ринку або класу активів. Це не є довільний показник, а чітко визначена міра, що дозволяє проводити порівняння між різними інвестиційними результатами.

  • Для порівняння ефективності: Головна мета бенчмарка – забезпечити базу для порівняння. Інвестори використовують бенчмарки, щоб відповісти на питання: "Чи мої інвестиції працюють краще, гірше, або так само, як ринок в цілому, або як певна група аналогічних інвестицій?" Порівняння з бенчмарком дозволяє оцінити відносну ефективність інвестиційного портфеля або стратегії.

  • Інвестиційного портфеля, окремого активу або стратегії управління: Бенчмарки можуть використовуватися для оцінки ефективності різних об'єктів інвестування:

    • Інвестиційний портфель: Оцінка загальної дохідності портфеля в цілому, порівняно з відповідним ринковим індексом або середньою дохідністю групи аналогічних портфелів.

    • Окремий актив: Оцінка ефективності інвестицій в окрему акцію, облігацію, нерухомість тощо, порівняно з відповідним індексом або аналогами.

    • Стратегія управління: Порівняння результатів різних інвестиційних стратегій (наприклад, активне управління проти пасивного управління, стратегія вартісного інвестування проти стратегії зростання) з відповідним бенчмарком, щоб визначити, яка стратегія є більш ефективною в певних ринкових умовах.

  • Мірило успіху: Бенчмарк є орієнтиром, до якого прагнуть інвестори та керуючі активами. Перевершення бенчмарка вважається ознакою успішного інвестування, тоді як відставання від бенчмарка може сигналізувати про неефективність або необхідність перегляду інвестиційної стратегії. Важливо розуміти, що мета не завжди полягає в тому, щоб "перемогти" бенчмарк, але в тому, щоб досягти поставлених інвестиційних цілей з прийнятним рівнем ризику, і бенчмарк допомагає оцінити, наскільки добре інвестиції сприяють досягненню цих цілей.

Основні характеристики "хорошого" бенчмарка:

Щоб бенчмарк був корисним та інформативним, він повинен відповідати певним критеріям:

  • Релевантність (доречність): Бенчмарк повинен бути відповідним інвестиційній стратегії або класу активів, що оцінюється. Наприклад, для портфеля акцій великих компаній США доречним бенчмарком буде індекс S&P 500, а для портфеля облігацій – відповідний індекс облігацій. Використання невідповідного бенчмарка може призвести до некоректних висновків про ефективність інвестицій.

  • Вимірюваність: Бенчмарк має бути чітко визначений та об'єктивно вимірюваний. Формула розрахунку бенчмарка та дані, що використовуються, повинні бути публічно доступними та прозорими. Це забезпечує можливість незалежної перевірки та порівняння.

  • Репрезентативність: Бенчмарк повинен адекватно відображати ринок або клас активів, ефективність якого оцінюється. Він повинен включати достатню кількість активів і мати зважену структуру, що відображає реальну структуру ринку.

  • Прозорість: Методологія розрахунку бенчмарка, склад його компонентів та правила їх відбору повинні бути чітко описані та публічно доступні. Це забезпечує розуміння того, що саме вимірює бенчмарк та як інтерпретувати результати порівняння.

  • Інвестиційність: В ідеалі, має бути теоретична можливість інвестувати безпосередньо в бенчмарк. Хоча це не завжди можливо на практиці (особливо для складних бенчмарків), наявність інвестиційних продуктів, що відстежують бенчмарк (наприклад, ETF на індекси), робить бенчмарк більш практичним та корисним для інвесторів.

Основні типи бенчмарків:

Існує велика різноманітність бенчмарків, що використовуються для різних класів активів та інвестиційних стратегій. Основні типи бенчмарків включають:

  • Фондові індекси: Найпоширеніший тип бенчмарків для оцінки ефективності інвестицій в акції. Приклади:

    • S&P 500 (США): Індекс 500 найбільших публічних компаній США.

    • Dow Jones Industrial Average (DJIA) (США): Індекс 30 найбільших "блакитних фішок" США.

    • NASDAQ Composite (США): Індекс, що включає більшість акцій, що торгуються на біржі NASDAQ, переважно технологічні компанії.

    • FTSE 100 (Великобританія): Індекс 100 найбільших компаній, що торгуються на Лондонській фондовій біржі.

    • DAX (Німеччина): Індекс 40 найбільших компаній, що торгуються на Франкфуртській фондовій біржі.

    • Nikkei 225 (Японія): Індекс 225 провідних компаній Японії.

    • UX (Український індекс): Індекс акцій, що торгуються на Українській біржі.

  • Індекси облігацій: Використовуються для оцінки ефективності інвестицій в облігації. Приклади:

    • Bloomberg Barclays US Aggregate Bond Index (США): Широкий індекс облігацій США інвестиційного рівня.

    • Bloomberg Barclays Global Aggregate Bond Index (Глобальний): Глобальний індекс облігацій інвестиційного рівня.

  • Індекси нерухомості: Використовуються для оцінки динаміки цін на ринку нерухомості. Приклади:

    • S&P CoreLogic Case-Shiller Home Price Index (США): Індекс цін на житлову нерухомість в США.

  • Товарні індекси: Використовуються для відстеження цін на сировинні товари. Приклади:

    • S&P GSCI (S&P Goldman Sachs Commodity Index): Глобальний індекс товарних ринків.

    • Bloomberg Commodity Index: Ще один популярний індекс товарних ринків.

  • Індекси стратегій: Бенчмарки, що відображають результати певних інвестиційних стратегій (наприклад, індекси дивідендних акцій, індекси акцій зростання, індекси вартості).

  • Індивідуальні бенчмарки: У деяких випадках, інвестори можуть використовувати індивідуально розроблені бенчмарки, що краще відповідають їхнім специфічним інвестиційним цілям та обмеженням.

Використання бенчмарків на практиці:

Інвестори використовують бенчмарки для різних цілей:

  • Оцінка ефективності управління портфелем: Порівняння дохідності портфеля з бенчмарком дозволяє оцінити, наскільки ефективно керуючий активами виконує свою роботу. Перевершення бенчмарка (після врахування ризику) вважається позитивним результатом.

  • Визначення інвестиційних цілей: Бенчмарки можуть слугувати орієнтиром при встановленні інвестиційних цілей. Наприклад, інвестор може поставити за мету "отримувати дохідність не нижчу за індекс S&P 500 у довгостроковій перспективі."

  • Порівняння різних інвестиційних продуктів: Бенчмарки дозволяють порівняти ефективність різних інвестиційних фондів, ETF або стратегій управління, що інвестують в один і той же клас активів.

  • Аналіз ризику: Порівняння волатильності інвестиційного портфеля з волатильністю бенчмарка дозволяє оцінити рівень ризику, прийнятий для досягнення певної дохідності.

Біржовий фонд (ETF)

Біржовий фонд (ETF) (від англ. Exchange-Traded Fund) – це інвестиційний фонд, паї (акції) якого вільно торгуються на фондовій біржі, подібно до звичайних акцій. ETF поєднує в собі переваги пайових інвестиційних фондів (ПІФів) – диверсифікацію та професійне управління – з ліквідністю та гнучкістю акцій. ETF є популярним та ефективним інструментом для інвесторів з різним досвідом та інвестиційними цілями.

Розглянемо ключові аспекти визначення "Біржовий фонд (ETF)":

  • Інвестиційний фонд: ETF є формою колективного інвестування, де кошти багатьох інвесторів об'єднуються в один пул для спільного інвестування. Керуванням ETF займається професійна керуюча компанія, яка відповідає за формування інвестиційного портфеля фонду та його управління відповідно до заявленої інвестиційної стратегії.

  • Паї (акції) фонду торгуються на біржі: На відміну від традиційних ПІФів, паї ETF вільно торгуються на фондових біржах протягом всього торгового дня. Інвестори можуть купувати та продавати паї ETF так само легко, як і звичайні акції, через брокерський рахунок. Ця біржова торгівля забезпечує високу ліквідність ETF, дозволяючи інвесторам швидко купувати та продавати паї за ринковими цінами, що постійно оновлюються.

  • Подібно до звичайних акцій: Торгівля ETF на біржі відбувається за аналогією з торгівлею акціями. Інвестори використовують брокерські рахунки, подають заявки на купівлю та продаж, сплачують комісії брокеру та біржі. Ціна ETF визначається попитом та пропозицією на ринку в реальному часі. Інвестори можуть використовувати різні типи ордерів (ринкові, лімітні, стоп-лосс) для торгівлі ETF.

  • Переваги ПІФів та ліквідність акцій: ETF поєднують в собі ключові переваги обох типів інструментів:

    • Диверсифікація: Подібно до ПІФів, ETF інвестують у диверсифікований портфель активів, що дозволяє зменшити ризик у порівнянні з інвестуванням в окремі цінні папери. ETF можуть відстежувати широкі ринкові індекси, галузеві індекси, товарні індекси, індекси облігацій або інші стратегічні бенчмарки. Диверсифікація досягається за рахунок включення до портфеля ETF великої кількості різних активів (наприклад, ETF на індекс S&P 500 може включати акції 500 найбільших компаній США).

    • Професійне управління: Керуванням ETF займаються професійні керуючі компанії, що мають досвід та експертизу в управлінні інвестиціями. Вони відповідають за формування портфеля, ребалансування, відстеження індексу та інші аспекти управління ETF. Інвестори отримують доступ до професійного управління активами за відносно невисоку плату за управління (комісію ETF).

    • Низькі витрати: Комісії за управління ETF зазвичай є нижчими, ніж комісії за управління традиційними ПІФами. Це пов'язано з пасивною стратегією управління більшості індексних ETF (відстеження індексу не вимагає активного вибору цінних паперів та частої торгівлі). Низькі витрати є важливою перевагою ETF, особливо для довгострокових інвесторів, оскільки комісії безпосередньо впливають на кінцеву дохідність інвестицій.

    • Прозорість: Структура портфеля ETF зазвичай є прозорою та публічно доступною. Інвестори можуть щоденно відстежувати склад портфеля ETF, щоб розуміти, в які саме активи інвестовані їхні кошти. Прозорість сприяє довірі інвесторів та дозволяє їм контролювати свої інвестиції.

    • Ліквідність та гнучкість: Завдяки біржовій торгівлі, ETF відрізняються високою ліквідністю. Інвестори можуть купити або продати паї ETF в будь-який час протягом торгового дня за ринковими цінами. Гнучкість ETF проявляється також у різноманітності типів ETF, що дозволяє інвесторам вибирати ETF, що відповідають їхнім інвестиційним цілям, ризик-профілю та поглядам на ринок. Можливість торгувати ETF протягом дня робить їх зручними для активних трейдерів та для реалізації різних інвестиційних стратегій.

Типи ETF:

Існує велика різноманітність ETF, що класифікуються за різними критеріями:

  • За базовим активом:

    • Індексні ETF: Відстежують певний фондовий індекс (наприклад, S&P 500 ETF, NASDAQ 100 ETF, UX ETF). Це найпоширеніший тип ETF, що забезпечує широку диверсифікацію по ринку або сегменту ринку.

    • Галузеві ETF (секторальні ETF): Інвестують в акції компаній з певної галузі економіки (наприклад, технологічний ETF, фінансовий ETF, енергетичний ETF, медичний ETF). Дозволяють інвесторам зосередитися на перспективних галузях або диверсифікувати портфель за секторами.

    • Регіональні ETF: Інвестують в акції компаній з певного регіону або країни (наприклад, ETF на ринок США, ETF на ринок Європи, ETF на ринок країн, що розвиваються). Дозволяють інвесторам отримати доступ до певних географічних ринків.

    • Облігаційні ETF: Інвестують в облігації різних типів (державні, корпоративні, муніципальні, високодохідні, інвестиційного рівня, короткострокові, довгострокові). Надають доступ до ринку облігацій через простий та ліквідний інструмент.

    • Товарні ETF: Відстежують ціни на сировинні товари (золото, срібло, нафта, газ, сільськогосподарська продукція). Дозволяють інвесторам інвестувати в сировинні товари без фізичного володіння ними.

    • Валютні ETF: Інвестують у певні валюти або кошики валют. Дозволяють інвесторам хеджувати валютні ризики або отримувати прибуток від коливань валютних курсів.

    • ETF нерухомості (REIT ETF): Інвестують в акції REITs (фондів нерухомості). Надають доступ до ринку нерухомості через ліквідні цінні папери.

    • Криптовалютні ETF: Інвестують в криптовалюти або пов'язані з криптовалютами компанії. Дозволяють інвесторам отримати доступ до ринку криптовалют через регульований та традиційний фінансовий інструмент. (Примітка: доступність криптовалютних ETF може відрізнятися залежно від юрисдикції).

  • За стратегією інвестування:

    • Індексні (пасивні) ETF: Відстежують певний індекс з метою досягнення дохідності, максимально наближеної до дохідності індексу. Низькі комісії, прозорість, диверсифікація – основні переваги.

    • Активні ETF: Керуються активно керуючим, що намагається перевершити певний бенчмарк шляхом вибору цінних паперів та активної торгівлі. Потенціал вищої дохідності, але вищі комісії та складніше оцінити майстерність керуючого.

    • Розумні бета ETF (Smart Beta ETF): Використовують альтернативні методи індексації, що відрізняються від традиційного ринкового капіталізації. Наприклад, ETF з факторами вартості, зростання, дивідендної дохідності, волатильності тощо. Намагаються поєднати переваги пасивного інвестування з потенціалом перевершити традиційні індекси.

    • 槓овані ETF (Leveraged ETF): Використовують кредитне плече для збільшення дохідності (або збитків) у рази відносно базового індексу або активу (наприклад, 2x, 3x leveraged ETF). Високоризикові інструменти, призначені для короткострокової спекулятивної торгівлі. Не рекомендуються для довгострокового інвестування.

    • Інверсні ETF (Inverse ETF, Short ETF): Призначені для отримання прибутку від падіння ціни базового активу або індексу. Використовують деривативи для досягнення зворотної кореляції з базовим активом. Складні інструменти, призначені для досвідчених інвесторів та для хеджування ризиків.

Переваги інвестування в ETF:

  • Диверсифікація.

  • Ліквідність.

  • Низькі витрати.

  • Прозорість.

  • Простота та доступність.

  • Широкий вибір типів ETF.

  • Потенціал довгострокового зростання.

  • Можливість реалізації різних інвестиційних стратегій.

Ризики інвестування в ETF:

  • Ринковий ризик (систематичний ризик): ETF, що інвестують в ринкові індекси, піддаються загальному ринковому ризику. Якщо ринок в цілому падає, вартість ETF також знижується.

  • Помилка відстеження (Tracking Error): ETF, що відстежують індекси, можуть не ідеально копіювати дохідність індексу через витрати на управління, транзакційні витрати, методи реплікації індексу тощо. Різниця між дохідністю ETF та дохідністю індексу називається помилкою відстеження. Зазвичай, помилка відстеження для більшості індексних ETF є незначною.

  • Специфічні ризики окремих типів ETF: Наприклад, галузеві ETF піддаються галузевим ризикам, товарні ETF – ціновим коливанням сировинних товарів, 槓овані та інверсні ETF – підвищеним ризикам, пов'язаним з кредитним плечем та деривативами.

  • Ризик ліквідності для деяких ETF: Хоча більшість ETF є високоліквідними, ETF на малопоширені або вузькоспеціалізовані активи можуть мати нижчу ліквідність. Перед інвестуванням важливо переконатися в достатній ліквідності ETF.

Брокер

Брокер – це ліцензований фінансовий посередник, який надає інвесторам доступ до фондового ринку та допомагає здійснювати операції з цінними паперами. Іншими словами, брокер – це ворота на фондову біржу для приватних інвесторів. Без брокера інвестор не може безпосередньо купувати або продавати акції, облігації та інші фінансові інструменти на біржі.

Розглянемо ключові аспекти визначення "Брокер":

Ліцензований фінансовий посередник: Брокерська діяльність підлягає ліцензуванню та регулюванню з боку державних органів фінансового регулювання. Ліцензія підтверджує, що брокер відповідає певним вимогам щодо кваліфікації, капіталу та надійності, і має право надавати брокерські послуги. Регулювання брокерської діяльності захищає інвесторів від недобросовісних дій та шахрайства.

Надає доступ до фондового ринку: Фондовий ринок – це складний та регульований простір, доступ до якого обмежений для звичайних фізичних осіб. Брокер виступає посередником, що має прямий доступ до торгових систем біржі, та надає цей доступ своїм клієнтам – інвесторам. Брокер створює технічну інфраструктуру (торгові платформи, програмне забезпечення) та забезпечує зв'язок інвестора з ринком.

Допомагає здійснювати операції з цінними паперами: Брокер виконує доручення клієнта на купівлю або продаж цінних паперів. Інвестор подає брокеру ордер (заявку на операцію), де вказує, які цінні папери, в якій кількості та за якою ціною він хоче купити або продати. Брокер передає цей ордер на біржу та виконує операцію від імені клієнта. Брокер також забезпечує розрахунки за угодами, зберігання цінних паперів клієнта та надання звітності.

Основні функції брокера:

  • Відкриття та обслуговування брокерського рахунку: Брокер відкриває для клієнта спеціальний рахунок для торгівлі цінними паперами – брокерський рахунок. Обслуговування рахунку включає ідентифікацію клієнта, ведення обліку операцій, нарахування комісій, надання виписок та звітів.

  • Надання торговельної платформи: Брокер надає інвестору доступ до торгової платформи – програмного забезпечення, через яке інвестор може отримувати ринкові дані в реальному часі, аналізувати графіки, подавати ордери на купівлю та продаж, відстежувати стан свого портфеля. Торгові платформи можуть бути десктопними (встановлюються на комп'ютер), веб-версіями (доступні через браузер) або мобільними додатками (для смартфонів та планшетів).

  • Виконання брокерських ордерів: Основна функція брокера – виконання ордерів клієнта на біржі. Брокер забезпечує швидке та точне виконання угод за найкращими доступними цінами. Брокер може виконувати різні типи ордерів (ринкові, лімітні, стоп-лосс тощо).

  • Аналітична підтримка та консультації: Багато брокерів надають аналітичні матеріали, дослідження ринку, інвестиційні рекомендації, навчальні матеріали та консультації для своїх клієнтів. Аналітична підтримка може допомогти інвесторам приймати більш обґрунтовані інвестиційні рішення. Рівень аналітичної підтримки та консультаційних послуг може відрізнятися в залежності від типу брокера та тарифного плану.

  • Доступ до різних ринків та інструментів: Брокери можуть надавати доступ до різних фондових бірж (як українських, так і міжнародних) та до широкого спектру фінансових інструментів (акції, облігації, ETF, ф'ючерси, опціони, валюта, криптовалюти – залежно від ліцензії та спеціалізації брокера).

  • Зберігання цінних паперів (депозитарні послуги): Після купівлі цінних паперів, брокер забезпечує їх надійне зберігання на спеціальних депозитарних рахунках. Інвестору не потрібно фізично зберігати цінні папери – брокер бере на себе цю функцію.

Типи брокерів:

Брокерів можна класифікувати за різними критеріями:

  • За типом послуг:

    • Дисконтні брокери: Пропонують базовий набір послуг – в основному, доступ до торгової платформи та виконання ордерів. Низькі комісії, мінімальна аналітична підтримка, орієнтовані на самостійних інвесторів, що добре розбираються в ринку.

    • Повносервісні брокери: Надають повний спектр послуг – від відкриття рахунку та виконання ордерів до персоналізованих інвестиційних консультацій, управління портфелем, аналітичної підтримки, навчання. Вищі комісії, орієнтовані на інвесторів, що потребують професійної допомоги та індивідуального підходу.

  • За спеціалізацією:

    • Фондові брокери: Спеціалізуються на торгівлі акціями та іншими цінними паперами на фондовому ринку.

    • Валютні брокери (форекс-брокери): Спеціалізуються на торгівлі валютою на валютному ринку Форекс.

    • Криптовалютні брокери: Надають доступ до торгівлі криптовалютами.

  • За географічним охопленням:

    • Українські брокери: Працюють на українському фондовому ринку, надають доступ до українських акцій та облігацій.

    • Міжнародні брокери: Надають доступ до міжнародних фондових ринків, дозволяють торгувати акціями та іншими цінними паперами іноземних компаній.

Вибір брокера:

Вибір брокера – важливе рішення для інвестора. При виборі брокера слід враховувати наступні фактори:

  • Надійність та репутація брокера: Перевірити наявність ліцензії, історію діяльності, відгуки клієнтів, рейтинги.

  • Комісії та тарифи брокера: Ознайомитися з розміром комісій за торгові операції, обслуговування рахунку, вивід коштів, інші послуги. Порівняти тарифні плани різних брокерів.

  • Торговельна платформа: Оцінити зручність та функціональність торгової платформи, наявність необхідних інструментів аналізу, графіків, новин, мобільний додаток.

  • Доступ до ринків та інструментів: Переконатися, що брокер надає доступ до тих ринків та інструментів, які цікавлять інвестора (український ринок, міжнародні ринки, акції, облігації, ETF, криптовалюти тощо).

  • Аналітична підтримка та навчання: Оцінити якість та обсяг аналітичної підтримки, навчальних матеріалів, консультаційних послуг, якщо вони важливі для інвестора.

  • Служба підтримки клієнтів: Перевірити оперативність та якість роботи служби підтримки клієнтів, канали зв'язку (телефон, email, чат).

Вартісне інвестування

Вартісне інвестування – це інвестиційна стратегія, що фокусується на пошуку недооцінених акцій, ринкова ціна яких є нижчою за їхню внутрішню (справедливу) вартість. Вартісні інвестори, як "мисливці за вигідними угодами", шукають компанії, що торгуються "з дисконтом" до їхньої реальної вартості, з очікуванням, що ринок з часом "виправить" цю недооцінку і ціна акцій зросте до справедливого рівня.

Розглянемо ключові аспекти визначення "Вартісне інвестування":

  • Пошук недооцінених акцій: Серце вартісного інвестування – ідентифікація акцій, ціна яких на ринку тимчасово занижена. Це можуть бути компанії, що переживають тимчасові труднощі, ігноруються ринком через короткострокові негативні новини, або просто недооцінені через загальну ринкову паніку чи ведмежий ринок. Вартісні інвестори вважають, що ринок часто буває неефективним у короткостроковій перспективі та створює можливості для покупки "хороших компаній за вигідною ціною".

  • Ринкова ціна нижча за внутрішню вартість: Вартісні інвестори не фокусуються на спекуляціях чи "гарячих трендах". Вони проводять глибокий фундаментальний аналіз компаній, щоб визначити їх внутрішню вартість – реальну цінність бізнесу, незалежно від поточної ринкової ціни. Внутрішня вартість визначається на основі фінансових показників компанії, її майбутніх грошових потоків, якості управління, конкурентних переваг, перспектив галузі тощо. Якщо ринкова ціна акції значно нижча за розраховану внутрішню вартість, акція вважається недооціненою і привабливою для вартісного інвестування.

  • Очікування, що ринок "виправить" недооцінку: Вартісні інвестори – довгострокові інвестори, що вірять у фундаментальну цінність обраних компаній. Вони терпляче чекають, поки ринок усвідомить реальну вартість недооцінених акцій і ціна повернеться до справедливого рівня. Час працює на користь вартісного інвестора: з часом, хороша компанія, як правило, демонструє хороші фінансові результати, що привертає увагу інвесторів та піднімає ціну акцій.

Ключові принципи вартісного інвестування:

  • Фундаментальний аналіз: Ретельне вивчення фінансової звітності, бізнес-моделі, конкурентних переваг, галузевих тенденцій для визначення внутрішньої вартості компанії.

  • Запас міцності (Margin of Safety): Купівля акцій зі значним дисконтом до внутрішньої вартості для створення "подушки безпеки" на випадок помилок в аналізі або несприятливих подій. Запас міцності зменшує ризик збитків.

  • Довгостроковий горизонт: Вартісне інвестування – це гра на довгу дистанцію. Терпіння та довгострокова перспектива є ключовими для успіху.

  • Концентрація (не завжди): Деякі вартісні інвестори віддають перевагу концентрованим портфелям з невеликою кількістю ретельно відібраних, найбільш недооцінених акцій, замість широкої диверсифікації. (Інші, проте, можуть все ж диверсифікувати).

  • Раціональність та емоційний контроль: Вартісні інвестори прагнуть бути раціональними та не піддаватися емоціям (страху та жадібності), що часто керують ринком у короткостроковій перспективі. Здатність іти проти натовпу та мислити незалежно є важливою якістю вартісного інвестора.

Переваги вартісного інвестування:

  • Зменшення ризику збитків: Купівля недооцінених акцій зі запасом міцності знижує ймовірність значних фінансових втрат.

  • Потенціал високої дохідності: Успішне виявлення та інвестування в недооцінені акції може принести значну дохідність у довгостроковій перспективі, коли ринок визнає їхню реальну вартість.

  • Відносна незалежність від ринкових "бульбашок" та панік: Вартісне інвестування орієнтоване на фундаментальну цінність, а не на спекулятивні настрої ринку, що робить його менш схильним до впливу короткострокових ринкових коливань.

Недоліки вартісного інвестування:

  • Потрібен глибокий аналіз та знання: Визначення внутрішньої вартості компанії вимагає значних зусиль, часу та фінансової експертизи. Вартісне інвестування не є "легким" шляхом до швидкого збагачення.

  • Недооцінка може тривати довго: Ринок може бути неефективним протягом тривалого часу, і недооцінені акції можуть залишатися недооціненими протягом місяців або навіть років. Вартісне інвестування вимагає терпіння та витримки.

  • Можливість "пасток вартості": Не всі "дешеві" акції є хорошими інвестиціями. Акція може бути дешевою не випадково, а через серйозні фундаментальні проблеми компанії, які не будуть вирішені в майбутньому ("пастки вартості"). Важливо правильно розрізняти дійсно недооцінені компанії від "пасток вартості".

  • Може відставати від ринку в періоди "бичачого" ринку: У періоди загального ринкового оптимізму та швидкого зростання "модних" акцій зростання, вартісне інвестування може демонструвати нижчу дохідність, ніж ринок в цілому.

Видатні вартісні інвестори:

  • Бенджамін Грем: "Батько" вартісного інвестування, автор книг "Розумний інвестор" та "Аналіз цінних паперів".

  • Уоррен Баффет: Найвідоміший учень Бенджаміна Грема та один з найуспішніших інвесторів в історії.

  • Чарлі Мангер: Бізнес-партнер Уоррена Баффета, віце-голова Berkshire Hathaway, також відомий як видатний вартісний інвестор.

Ведмежий ринок

Ведмежий ринок – це період тривалого падіння цін на фондовому ринку, зазвичай на 20% або більше від останнього максимуму. Це сигнал про песимізм інвесторів, економічний спад або очікування рецесії. Ведмежі ринки часто характеризуються зниженням ділової активності, корпоративних прибутків та зростанням безробіття.

Розглянемо ключові аспекти "Ведмежого ринку":

  • Тривале падіння цін: Головна ознака ведмежого ринку – постійне зниження цін на акції та інші активи. Це не короткострокова корекція, а затяжна тенденція до зниження, що триває місяці або навіть роки. Падіння на 20% від останнього максимуму є загальноприйнятим, хоча і не єдиним, визначенням початку ведмежого ринку.

  • Песимізм інвесторів: Ведмежий ринок відображає переважання негативних настроїв серед інвесторів. Переважає страх, невизначеність та бажання продавати активи. Інвестори стають обережними, зменшують інвестиції в ризикові активи, та віддають перевагу безпечнішим інструментам, таким як облігації або готівка.

  • Економічний спад або очікування рецесії: Ведмежі ринки часто супроводжують або передують періодам економічного спаду або рецесії. Негативні економічні новини (зниження ВВП, зростання інфляції, падіння споживчих витрат) підживлюють ведмежі настрої на фондовому ринку. Проте, ведмежий ринок може початися і до фактичного економічного спаду, як очікування майбутніх економічних проблем.

  • Зниження ділової активності та корпоративних прибутків: В умовах економічного спаду, ділова активність знижується, компанії отримують менші прибутки, їхні перспективи погіршуються. Це негативно впливає на ціни акцій, оскільки очікування майбутніх прибутків є важливим фактором ціноутворення на фондовому ринку.

  • Зростання безробіття: Економічний спад та зниження ділової активності часто призводять до зростання безробіття. Зростання безробіття погіршує споживчі настрої, зменшує споживчі витрати та ще більше ускладнює економічну ситуацію, створюючи самопідтримуючий цикл негативних економічних та ринкових тенденцій.

Характеристики ведмежого ринку:

  • Зниження індексів: Основні фондові індекси (наприклад, S&P 500, Dow Jones, NASDAQ, UX) показують стійке падіння.

  • Зростання волатильності: Ринкові ціни стають більш нестабільними та коливаються в широкому діапазоні. Ринкові рухи стають нервовими та важко прогнозованими.

  • Зниження обсягів торгівлі (спочатку): На початку ведмежого ринку, обсяги торгівлі можуть знижуватися, оскільки інвестори стають обережнішими та менш схильними до ризику. Проте, у міру поглиблення падіння, обсяги торгівлі можуть знову зростати через панічні продажі.

  • Переважання продажів над покупками: На ведмежому ринку, кількість продавців перевищує кількість покупців. Тиск продажів домінує на ринку, що штовхає ціни вниз.

Інвестиційні стратегії на ведмежому ринку:

Ведмежий ринок – це складний період для інвесторів, але він також може створювати можливості для довгострокових інвесторів. Стратегії, які можуть бути застосовані на ведмежому ринку:

  • Зменшення ризику: Зменшення частки акцій в портфелі та збільшення частки більш консервативних активів (облігації, готівка, золото).

  • Вартісне інвестування: Пошук недооцінених акцій якісних компаній, ціни яких впали нижче їхньої внутрішньої вартості через загальний ринковий спад. Ведмежий ринок може створити вигідні можливості для покупки "хороших активів за вигідною ціною".

  • Диверсифікація: Широка диверсифікація портфеля між різними класами активів та географічними регіонами для зменшення загального ризику.

  • "Сидіти на готівці": Тимчасове зменшення інвестицій та зберігання готівки в очікуванні закінчення ведмежого ринку та появи більш сприятливих можливостей для інвестування.

  • Короткі продажі (для досвідчених інвесторів): Стратегія заробітку на падінні цін, що є високоризиковою та не рекомендованою для початківців.

"Ведмідь" як символ:

Символ "ведмедя" для позначення спаду на ринку походить від манери ведмедя атакувати – б'ючи лапою зверху вниз. Протилежністю "ведмежого ринку" є "бичачий ринок", що символізує зростання цін, де "бик" атакує знизу вгору, піднімаючи ціну рогами.

Взаємний фонд (ПІФ)

Взаємний фонд (ПІФ) – це форма колективного інвестування, що об'єднує кошти багатьох інвесторів для спільного інвестування в різноманітні активи. Керує фондом професійна керуюча компанія, яка інвестує зібрані кошти згідно з інвестиційною декларацією фонду, розробленою для досягнення певних інвестиційних цілей. ПІФи дозволяють інвесторам з невеликим капіталом диверсифікувати свої інвестиції та скористатися досвідом професійних керуючих.

Розглянемо ключові аспекти визначення "Взаємний фонд (ПІФ)":

  • Форма колективного інвестування: ПІФ працює за принципом колективного пулу коштів. Багато інвесторів вкладають свої гроші у фонд, створюючи великий спільний капітал. Це дозволяє інвестувати в різні активи, які можуть бути недоступні для індивідуальних інвесторів з невеликими сумами.

  • Об'єднання коштів багатьох інвесторів: ПІФи відкриті для широкого кола інвесторів – як фізичних, так і юридичних осіб. Інвестори купують паї фонду, що засвідчують їх частку у спільному капіталі. Кількість паїв, що належать інвестору, визначає його частку в активах фонду.

  • Спільне інвестування в різноманітні активи: ПІФи інвестують у диверсифікований портфель, що може включати акції, облігації, нерухомість, грошові інструменти, сировинні товари, або комбінації цих активів. Диверсифікація – ключова перевага ПІФів, що дозволяє зменшити ризик за рахунок розподілу інвестицій між різними активами та ринками. Тип активів, у які інвестує фонд, визначається його інвестиційною декларацією.

  • Керування професійною керуючою компанією: Керуванням ПІФом займається спеціалізована керуюча компанія, що має ліцензію на управління активами та штат досвідчених фахівців (фінансових аналітиків, портфельних менеджерів). Керуюча компанія відповідає за формування інвестиційної стратегії фонду, вибір активів для інвестування, управління портфелем, моніторинг ризиків та забезпечення відповідності діяльності фонду законодавству. Професійне управління є важливою перевагою ПІФів, особливо для інвесторів, які не мають часу або знань для самостійного управління інвестиціями.

  • Інвестиційна декларація фонду: Кожен ПІФ має інвестиційну декларацію – документ, що чітко визначає інвестиційні цілі фонду, стратегію інвестування, види активів, у які фонд може інвестувати, рівень ризику, методи управління ризиками, комісії та інші важливі умови. Інвестиційна декларація є публічним документом, з яким інвестори можуть ознайомитися перед прийняттям рішення про інвестування. Декларація гарантує інвесторам розуміння того, як керуюча компанія буде управляти їхніми коштами та які ризики пов'язані з інвестицією.

Типи взаємних фондів (ПІФів):

ПІФи класифікуються за різними критеріями, насамперед, за типом активів, у які вони інвестують:

  • Фонди акцій: Основну частину портфеля складають акції різних компаній. Мета – отримання доходу за рахунок зростання вартості акцій та дивідендів. Вважаються більш ризикованими, але і потенційно більш прибутковими.

  • Фонди облігацій: Основну частину портфеля складають облігації різних емітентів (державні, корпоративні). Мета – отримання стабільного доходу у вигляді відсотків (купонного доходу). Вважаються менш ризикованими, ніж фонди акцій, але і з меншим потенціалом дохідності.

  • Фонди змішаних інвестицій (збалансовані фонди): Інвестують як в акції, так і в облігації, у різних пропорціях. Мета – збалансувати дохідність та ризик. Пропорція акцій та облігацій може варіюватися в залежності від типу фонду та ринкової ситуації.

  • Фонди грошового ринку: Інвестують у короткострокові, високоліквідні боргові інструменти (депозити, короткострокові облігації). Мета – збереження капіталу та отримання доходу, що наближається до відсотків за депозитами. Вважаються найменш ризикованими, але і з найнижчою потенційною дохідністю.

  • Спеціалізовані фонди: Інвестують у певні галузі економіки, регіони, види активів або використовують певні інвестиційні стратегії. Наприклад:

    • Галузеві фонди: Інвестують в акції компаній з певної галузі (технології, енергетика, фінанси, нерухомість тощо).

    • Регіональні фонди: Інвестують в акції компаній певного регіону або країни (фонди країн, що розвиваються, фонди європейських акцій тощо).

    • Фонди нерухомості: Інвестують в об'єкти нерухомості або цінні папери, пов'язані з нерухомістю (REITs).

    • Фонди дорогоцінних металів: Інвестують у золото, срібло та інші дорогоцінні метали.

Переваги інвестування у ПІФи:

  • Диверсифікація.

  • Професійне управління.

  • Доступність: Інвестування в ПІФи доступне для інвесторів з різним рівнем доходу, починаючи з невеликих сум.

  • Прозорість: Інформація про діяльність фонду, склад портфеля, результати управління є публічною.

  • Регулювання та контроль: Діяльність ПІФів регулюється державою, що забезпечує певний рівень захисту прав інвесторів.

Недоліки інвестування у ПІФи:

  • Комісії: Керуючі компанії стягують комісії за управління фондом, що зменшує кінцеву дохідність для інвесторів. Комісії можуть включати комісію за управління, винагороду за успіх, комісію за вхід/вихід з фонду.

  • Ризик ринкових коливань: Вартість паїв ПІФу коливається залежно від вартості активів, у які інвестовано фонд. Інвестори можуть понести збитки у випадку падіння ринку або неефективного управління фондом.

  • Відсутність прямого контролю: Інвестори не мають прямого контролю над вибором активів у портфелі фонду. Рішення про інвестування приймає керуюча компанія.

  • Потенціал відставання від ринку: Активне управління не завжди гарантує перевершення ринку. Деякі ПІФи можуть показувати дохідність нижчу, ніж широкий ринковий індекс.

Волатильність

Волатильність – це міра мінливості ціни активу протягом певного періоду часу. Простими словами, це ступінь коливання ціни. Висока волатильність означає, що ціна активу різко та сильно коливається, тоді як низька волатильність – ціна відносно стабільна. Волатильність є ключовим показником ризику в інвестуванні: чим вища волатильність, тим вищий ризик і потенційно, вища дохідність, і навпаки.

Розглянемо ключові аспекти терміну "Волатильність":

  • Міра мінливості ціни: Волатильність вимірює, наскільки сильно ціна активу відхиляється від свого середнього значення за певний період. Це може бути день, тиждень, місяць, рік тощо. Висока волатильність означає велику амплітуду коливань ціни, низька – малу.

  • Протягом певного періоду часу: Волатильність завжди вимірюється за певний часовий інтервал. Волатильність акції за день може відрізнятися від її волатильності за рік. Інвестори обирають період вимірювання волатильності, що відповідає їхньому інвестиційному горизонту та стратегії.

  • Ступінь коливання ціни: Волатильність часто виражають у вигляді відсоткового показника, наприклад, стандартне відхилення дохідності. Чим більше стандартне відхилення, тим вища волатильність. Волатильність може бути історичною (виміряна на основі минулих цін) або очікуваною (прогнозована на майбутнє).

  • Ключовий показник ризику: В інвестуванні волатильність є синонімом ризику. Висока волатильність означає вищу ймовірність як великих прибутків, так і великих збитків. Низька волатильність – нижчий ризик, але і, зазвичай, нижчий потенційний прибуток. Інвестори повинні враховувати волатильність при виборі активів та формуванні портфеля, відповідно до своєї толерантності до ризику.

Типи волатильності:

  • Історична волатильність: Вимірюється на основі минулих цінових даних. Показує, як ціна активу коливалася в минулому. Використовується для оцінки минулого ризику та прогнозування майбутньої волатильності.

  • Очікувана волатильність (майбутня волатильність): Прогноз майбутньої мінливості ціни активу. Оцінюється на основі опціонних цін, економічних новин, ринкових настроїв, історичної волатильності та інших факторів. Очікувана волатильність є більш важливим показником для прийняття інвестиційних рішень, але її складніше точно спрогнозувати.

Вплив волатильності на інвесторів:

  • Емоційний вплив: Висока волатильність може бути психологічно важкою для інвесторів, викликаючи тривогу, страх та паніку під час різких падінь цін, та ейфорію та жадібність під час швидкого зростання. Емоційний контроль є важливим для успішного інвестування, особливо в умовах високої волатильності.

  • Торгові можливості: Волатильність створює торгові можливості, як для заробітку на зростанні цін (покупка), так і на падінні (короткі продажі). Трейдери та активні інвестори можуть використовувати волатильність для отримання прибутку в короткостроковій перспективі.

  • Ризик та дохідність: Волатильність є невід'ємною частиною ризику та потенційної дохідності в інвестуванні. Інвестори повинні зважувати потенційну дохідність з рівнем волатильності (ризику), вибираючи активи та стратегії, що відповідають їхнім цілям та толерантності до ризику.

Депозит

Депозит – це грошові кошти, розміщені інвестором у банку або іншій фінансовій установі на певний строк з метою отримання доходу у вигляді відсотків. Простими словами, це банківський вклад, що приносить пасивний дохід. Депозити вважаються одним з найбільш консервативних та надійних інвестиційних інструментів, що підходять для збереження капіталу та отримання стабільного, хоч і не високого, доходу.

Розглянемо ключові аспекти терміну "Депозит":

  • Грошові кошти: Депозитом можуть бути виключно грошові кошти у національній чи іноземній валюті. Інші активи, такі як цінні папери або нерухомість, не можуть бути депозитами.

  • Розміщені в банку або іншій фінансовій установі: Депозити відкриваються в банках, кредитних спілках або інших фінансових установах, що мають відповідну ліцензію на залучення депозитів від фізичних та юридичних осіб. Розміщення коштів у неліцензованих установах є ризикованим і не гарантує повернення вкладу.

  • На певний строк: Депозити зазвичай відкриваються на певний строк – від кількох днів до кількох років. Строк депозиту впливає на відсоткову ставку – чим довший строк, тим зазвичай вища відсоткова ставка. Існують також безстрокові депозити (депозити до запитання), які можна зняти в будь-який момент, але відсоткові ставки за ними зазвичай нижчі.

  • Мета отримання доходу у вигляді відсотків: Головна мета депозиту – отримання пасивного доходу у вигляді відсотків, які банк нараховує на суму депозиту за користування коштами. Відсоткова ставка за депозитом є заранее відомою та фіксується у договорі депозиту. Дохід від депозиту є прогнозованим та стабільним.

  • Консервативний та надійний інвестиційний інструмент: Депозити вважаються одним з найменш ризикованих інвестиційних інструментів. В багатьох країнах, включаючи Україну, депозити фізичних осіб гарантуються державною системою страхування вкладів у межах певної суми. Це робить депозити безпечним способом збереження капіталу.

Види депозитів:

Депозити класифікуються за різними ознаками:

  • За строком:

    • Строкові депозити: Відкриваються на чітко визначений строк (місяць, квартал, рік, кілька років) з фіксованою відсотковою ставкою. Вищі відсоткові ставки, але обмеження на дострокове зняття коштів (без втрати відсотків або з частковою втратою).

    • Депозити до запитання (безстрокові депозити): Не мають чітко визначеного строку, кошти можна зняти в будь-який момент без втрати відсотків. Нижчі відсоткові ставки, але висока ліквідність та гнучкість.

    • Ощадні сертифікати: Цінні папери, що засвідчують внесення депозиту на певний строк та право на отримання фіксованого доходу. Умови можуть бути схожі на строкові депозити, але можуть мати особливості оформлення та обігу.

  • За валютою:

    • Депозити в національній валюті (гривні): Відсоткові ставки зазвичай вищі, ніж за валютними депозитами, але і валютні ризики відсутні.

    • Депозити в іноземній валюті (долари США, євро тощо): Відсоткові ставки зазвичай нижчі, ніж за гривневими депозитами, але захист від валютних ризиків (девальвації національної валюти). Важливо враховувати різницю між відсотковими ставками та потенційною зміною валютного курсу.

    • Мультивалютні депозити: Дозволяють розміщувати кошти в різних валютах на одному рахунку, що може бути зручним для диверсифікації валютних ризиків.

  • За умовами виплати відсотків:

    • Депозити з виплатою відсотків наприкінці строку: Відсотки нараховуються протягом усього строку депозиту та виплачуються інвестору разом з основною сумою вкладу після закінчення строку.

    • Депозити з щомісячною виплатою відсотків: Відсотки виплачуються інвестору щомісяця протягом строку дії депозиту. Може бути зручним для отримання регулярного пасивного доходу.

    • Депозити з капіталізацією відсотків: Нараховані відсотки додаються до основної суми депозиту та на наступний період відсотки нараховуються вже на збільшену суму. Дозволяє збільшити загальний дохід за рахунок "відсотків на відсотки" (складний відсоток).

Переваги депозитів:

  • Надійність та низький ризик.

  • Гарантія повернення вкладу (в межах суми гарантування).

  • Прогнозований та стабільний дохід.

  • Простота та доступність.

  • Ліквідність (для депозитів до запитання).

Недоліки депозитів:

  • Низька дохідність порівняно з більш ризиковими інвестиціями.

  • Інфляційні ризики: Якщо інфляція перевищує відсоткову ставку за депозитом, реальна дохідність (з урахуванням інфляції) може бути від'ємною, тобто депозит не буде зберігати купівельну спроможність коштів.

  • Обмежена дохідність: Потенціал зростання капіталу обмежений фіксованою відсотковою ставкою.

Диверсифікація

Диверсифікація – це стратегія управління ризиками в інвестуванні, що полягає в розподілі інвестицій між різними активами, галузями, регіонами або інвестиційними інструментами з метою зменшення загального ризику портфеля. Основна ідея диверсифікації – "не класти всі яйця в один кошик". Диверсифікація не гарантує прибутковості та не усуває ринковий ризик, але вона допомагає зменшити несистематичний ризик (компанійський ризик), роблячи портфель більш стійким до непередбачених подій та коливань ринку.

Розглянемо ключові аспекти терміну "Диверсифікація":

  • Стратегія управління ризиками: Диверсифікація – це проактивний підхід до управління ризиками, а не пасивне очікування. Інвестор свідомо розподіляє свої інвестиції таким чином, щоб зменшити потенційні збитки від невдач в окремих інвестиціях. Диверсифікація не має на меті максимізувати прибуток, а оптимізувати співвідношення ризик/прибутковість, забезпечуючи більш стабільні та передбачувані результати інвестування.

  • Розподіл інвестицій між різними активами, галузями, регіонами або інструментами: Диверсифікація може здійснюватися за різними напрямками:

    • Між різними класами активів (алокація активів): Розподіл інвестицій між акціями, облігаціями, нерухомістю, сировинними товарами, грошовими коштами та іншими класами активів. Різні класи активів по-різному реагують на економічні цикли та ринкові події. Наприклад, у періоди економічного спаду, акції можуть падати в ціні, тоді як облігації можуть залишатися більш стабільними або навіть зростати в ціні (безпечна гавань). Алокація активів – найважливіший рівень диверсифікації.

    • В межах одного класу активів:

      • Галузева диверсифікація: В межах портфеля акцій, розподіл інвестицій між компаніями різних галузей економіки (технології, фінанси, енергетика, охорона здоров'я, споживчі товари тощо). Негативні події в одній галузі (наприклад, падіння цін на нафту для енергетичних компаній) матимуть менший вплив на портфель, якщо він диверсифікований між різними галузями.

      • Регіональна диверсифікація (географічна диверсифікація): Інвестування в активи, розташовані в різних країнах або регіонах світу. Економічні та політичні ризики в одній країні матимуть менший вплив на портфель, якщо він диверсифікований географічно. Також, різні ринки можуть демонструвати різну динаміку зростання в різні періоди часу.

      • Диверсифікація за розміром компаній: Розподіл інвестицій між компаніями різної капіталізації (великі, середні, малі компанії). Великі компанії (блакитні фішки) зазвичай більш стабільні, тоді як малі та середні компанії мають більший потенціал зростання, але і вищий ризик.

      • Диверсифікація за інвестиційними інструментами: В межах одного класу активів можна диверсифікувати за різними інвестиційними інструментами. Наприклад, в межах портфеля облігацій можна використовувати державні облігації, корпоративні облігації, муніципальні облігації, облігації різних термінів погашення тощо. В межах портфеля акцій можна використовувати звичайні акції, привілейовані акції, ETF на індекси, пайові інвестиційні фонди тощо.

  • Мета зменшення загального ризику портфеля: Головна мета диверсифікації – не усунути ризик повністю, а зменшити його загальний рівень. Диверсифікація особливо ефективна для зменшення несистематичного ризику (компанійського ризику) – ризику, пов'язаного з конкретною компанією або активом. Систематичний ризик (ринковий ризик) – ризик загального падіння ринку, який неможливо повністю усунути диверсифікацією, але диверсифікований портфель, як правило, є менш волатильним та більш стійким до ринкових спадів.

  • "Не класти всі яйця в один кошик": Ця відома приказка ідеально ілюструє принцип диверсифікації. Якщо всі інвестиції сконцентровані в одному активі, невдача з цим активом може призвести до значних збитків для всього портфеля. Розподіл інвестицій між різними активами зменшує залежність портфеля від успіху або невдачі окремої інвестиції. Якщо один актив показує погані результати, інші активи в портфелі можуть компенсувати ці збитки або навіть показати позитивну динаміку, згладжуючи загальну волатильність портфеля.

Переваги диверсифікації:

  • Зменшення ризику: Основна перевага – зниження загального ризику інвестиційного портфеля. Диверсифікація зменшує ймовірність значних збитків у портфелі через невдачу окремої інвестиції.

  • Підвищення стабільності дохідності: Диверсифікований портфель, як правило, демонструє більш стабільну дохідність у довгостроковій перспективі, з меншими коливаннями. Згладжування волатильності дозволяє інвесторам спокійніше переживати ринкові коливання та більш впевнено досягати довгострокових фінансових цілей.

  • Можливість отримання доходу від різних джерел: Диверсифікація дозволяє отримувати дохід з різних джерел – від акцій, облігацій, нерухомості, товарів, різних галузей та регіонів. Це підвищує стійкість портфеля до різних економічних сценаріїв та ринкових умов.

  • Покращення співвідношення ризик/прибутковість: Диверсифікація не обов'язково зменшує потенційну дохідність портфеля. Правильно диверсифікований портфель може зменшити ризик без значного зниження потенційної дохідності, або навіть покращити співвідношення ризик/прибутковість.

Обмеження диверсифікації:

  • Диверсифікація не усуває ринковий ризик (систематичний ризик): Диверсифікація не захистить портфель від загального падіння ринку. В періоди економічних криз або ведмежих ринків, більшість класів активів можуть одночасно показувати негативну динаміку, і диверсифікація не зможе повністю запобігти збиткам. Систематичний ризик – невід'ємна частина інвестування.

  • Надмірна диверсифікація може зменшити дохідність: Надмірна диверсифікація (занадто велика кількість активів у портфелі, "розпорошення" інвестицій на занадто багато позицій) може розмити потенційну дохідність портфеля. Якщо портфель занадто диверсифікований, успіх окремих вдалих інвестицій буде менш помітним, а комісії та витрати на управління можуть з'їсти значну частину доходу. Важливо знайти оптимальний рівень диверсифікації, що забезпечує зменшення ризику без значної втрати потенційної дохідності.

  • Складність управління: Дуже диверсифікований портфель може бути складнішим в управлінні та моніторингу. Інвестору потрібно відстежувати велику кількість різних активів, ринків та факторів, що впливають на їхню вартість. Для управління надмірно диверсифікованим портфелем може знадобитися більше часу, знань та ресурсів.

  • Не завжди ефективна на ведмежому ринку: Як вже зазначалося, диверсифікація не є панацеєю від ведмежих ринків. У періоди сильних ринкових спадів, кореляція між різними активами може зростати, і диверсифікація може бути менш ефективною у захисті портфеля від збитків.

Як правильно диверсифікувати портфель:

  • Визначити інвестиційні цілі та ризик-профіль: Рівень диверсифікації повинен відповідати інвестиційним цілям інвестора та його толерантності до ризику. Консервативні інвестори можуть віддавати перевагу більш диверсифікованим портфелям, тоді як агресивні інвестори можуть допускати меншу диверсифікацію в гонитві за вищою дохідністю.

  • Використовувати різні класи активів: Алокація активів – основа диверсифікації. Розподілити інвестиції між акціями, облігаціями, нерухомістю, товарами, грошовими коштами, враховуючи їхні історичні кореляції та очікувану дохідність/ризик.

  • Диверсифікувати в межах кожного класу активів: В межах портфеля акцій – диверсифікувати за галузями, регіонами, розміром компаній. В межах портфеля облігацій – диверсифікувати за типами емітентів, термінами погашення, кредитним рейтингом.

  • Регулярно переглядати та ребалансувати портфель: З часом, пропорції активів у портфелі можуть відхилятися від запланованих через різну динаміку їхньої вартості. Ребалансування портфеля – повернення пропорцій активів до початкового плану шляхом продажу активів, що зросли в ціні, та купівлі активів, що відстали, – важливий елемент управління диверсифікованим портфелем.

  • Використовувати готові диверсифіковані інструменти: ETF та пайові інвестиційні фонди (ПІФи) вже є диверсифікованими інвестиційними інструментами, що спрощує процес диверсифікації. Інвестори можуть використовувати ETF та ПІФи для отримання широкої диверсифікації за різними класами активів, ринками або стратегіями.

Дивіденди

Дивіденди – це частина прибутку компанії, що розподіляється між акціонерами пропорційно до кількості акцій. Це – винагорода акціонерам за володіння акціями та джерело пасивного доходу. Виплата дивідендів є ознакою фінансової стабільності та прибутковості компанії.

Розглянемо ключові моменти про дивіденди:

  • Частина прибутку компанії: Дивіденди виплачуються з чистого прибутку компанії, після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

  • Розподіл між акціонерами: Дивіденди отримують власники акцій компанії.

  • Пропорційно до кількості акцій: Розмір дивідендів залежить від кількості акцій, якими володіє акціонер.

  • Винагорода за володіння акціями: Дивіденди – це дохід, який отримують акціонери просто за те, що вони є співвласниками компанії.

  • Джерело пасивного доходу: Дивіденди забезпечують регулярний грошовий потік для інвесторів.

  • Ознака стабільності та прибутковості: Компанії, що регулярно виплачують дивіденди, часто вважаються фінансово стійкими та зрілими.

  • Рішення про виплату приймають збори акціонерів: Питання про виплату дивідендів, їх розмір та періодичність вирішуються загальними зборами акціонерів.

  • Можуть бути готівкою або акціями: Дивіденди можуть виплачуватися грошовими коштами або додатковими акціями компанії (акціонні дивіденди).

Основні види дивідендів (коротко):

  • Готівкові дивіденди: Виплачуються грошима на рахунок акціонера.

  • Акціонні дивіденди (дивіденди акціями): Виплачуються додатковими акціями компанії.

  • Спеціальні дивіденди: Разові дивіденди, що виплачуються одноразово, на додаток до регулярних дивідендів.

  • Позачергові дивіденди: Виплачуються поза встановленим графіком виплати дивідендів, зазвичай через непередбачені значні прибутки.

Важливість дивідендів для інвесторів (коротко):

  • Пасивний дохід.

  • Стабільність портфеля (дивідендні акції часто менш волатильні).

  • Захист від інфляції (дивіденди можуть зростати з часом).

  • Індикатор фінансового здоров'я компанії.

  • Реінвестування дивідендів для збільшення капіталу.

Дохідність

Дохідність – це фінансовий показник, що виражає прибутковість інвестицій за певний період часу. Іншими словами, дохідність показує, скільки доходу інвестор отримав від своїх інвестицій у відношенні до суми початкових інвестицій. Дохідність є ключовим критерієм оцінки ефективності інвестицій та дозволяє порівнювати прибутковість різних активів та інвестиційних стратегій.

Розглянемо ключові аспекти терміну "Дохідність":

  • Фінансовий показник, що виражає прибутковість: Дохідність – це кількісна міра успішності інвестицій. Вона дає змогу виміряти, наскільки "працюють" вкладені гроші та порівняти ефективність різних варіантів інвестування. Дохідність є абсолютно необхідним інструментом для інвесторів при прийнятті рішень про інвестування та оцінці результатів.

  • За певний період часу: Дохідність завжди вимірюється за певний період – день, місяць, рік, або довший період. Період вимірювання має бути чітко визначений для коректного порівняння дохідності різних інвестицій. Річна дохідність – найпоширеніший показник для довгострокових інвестицій.

  • Скільки доходу інвестор отримав від своїх інвестицій: Дохідність враховує усі види доходів, отриманих від інвестицій протягом певного періоду. Для різних типів активів джерела доходу можуть відрізнятися:

    • Акції: Дохід може включати дивіденди та зростання курсової вартості акцій (різниця між ціною продажу та ціною купівлі).

    • Облігації: Дохід включає купонні виплати (відсотки) та зростання курсової вартості облігацій.

    • Нерухомість: Дохід може включати орендну плату та зростання вартості нерухомості.

    • Депозити: Дохід – відсотки, нараховані банком.

  • У відношенні до суми початкових інвестицій: Дохідність виражається у відсотках або абсолютних величинах (наприклад, гривнях, доларах), але завжди у відношенні до початкової суми інвестицій. Це дозволяє об'єктивно порівняти ефективність інвестицій різного масштабу. Наприклад, дохід 100 грн від інвестиції в 1000 грн є більш ефективним, ніж дохід 1000 грн від інвестиції в 100000 грн.

  • Ключовий критерій оцінки ефективності інвестицій: Дохідність є найважливішим показником для оцінки успішності інвестицій. Інвестори прагнуть максимізувати дохідність при прийнятному рівні ризику. Порівнюючи дохідність різних інвестиційних варіантів, інвестор може вибирати найбільш привабливі та ефективні.

Основні види дохідності:

  • Поточна дохідність (Yield): Поточний дохід, отриманий від інвестицій за певний період, виражений у відсотках від поточної ринкової вартості інвестицій. Наприклад, дивідендна дохідність акції (річні дивіденди / поточна ціна акції * 100%). Показує поточний грошовий потік від інвестицій.

  • Повна дохідність (Total Return): Загальний дохід від інвестицій за певний період, що включає як поточний дохід (наприклад, дивіденди або відсотки), так і зміну курсової вартості активу, виражений у відсотках від початкових інвестицій. Наприклад, повна дохідність акції за рік може включати дивіденди, отримані за рік, та приріст ціни акції за цей же рік. Показує загальну зміну вартості інвестицій.

  • Річна дохідність (Annualized Return): Дохідність, розрахована за річний період, навіть якщо інвестиція тривала менше або більше року. Дозволяє порівнювати дохідність інвестицій з різними строками інвестування на єдиній основі – річній перспективі. Наприклад, якщо інвестиція принесла 5% доходу за 6 місяців, річна дохідність буде приблизно 10% (за умови збереження темпів зростання).

  • Номінальна дохідність: Дохідність, розрахована без урахування інфляції. Показує абсолютний приріст капіталу в грошовому вираженні.

  • Реальна дохідність: Дохідність, скоригована на рівень інфляції. Показує фактичний приріст купівельної спроможності інвестицій. Реальна дохідність = Номінальна дохідність - Інфляція. Реальна дохідність є більш важливим показником для довгострокових інвесторів, оскільки вона відображає реальне зростання багатства.

  • Очікувана дохідність: Прогнозована дохідність інвестицій на майбутнє. Оцінюється на основі історичної дохідності, аналізу ринкових умов, перспектив розвитку компанії або активу, та інших факторів. Очікувана дохідність є лише прогнозом, а не гарантованим результатом.

  • Середня дохідність: Середнє значення дохідності за кілька періодів. Наприклад, середня річна дохідність за 5 років. Згладжує короткострокові коливання дохідності та дає більш стабільну картину довгострокової прибутковості.

Фактори, що впливають на дохідність:

  • Тип активу: Різні класи активів (акції, облігації, нерухомість, депозити) мають різний потенціал дохідності та рівень ризику.

  • Ризик: Вищий ризик зазвичай пов'язаний з вищим потенціалом дохідності, і навпаки. Інвестори повинні знаходити баланс між ризиком та дохідністю, що відповідає їхнім цілям та толерантності до ризику.

  • Строк інвестування: Довгострокові інвестиції історично демонструють вищу середню дохідність, ніж короткострокові, хоча можуть бути більш волатильними в короткостроковій перспективі.

  • Економічні умови: Економічне зростання, інфляція, відсоткові ставки, політична стабільність та інші макроекономічні фактори впливають на дохідність різних класів активів.

  • Якість управління (для активних інвестицій): Майстерність та професіоналізм керуючого активами суттєво впливають на дохідність активно керованих портфелів та фондів.

  • Комісії та витрати: Комісії брокерів, керуючих компаній, податки та інші витрати зменшують чисту дохідність інвестицій.

Дохідність – це фундаментальне поняття в інвестуванні, що вимірює прибутковість інвестицій. Розуміння різних видів дохідності, факторів, що на неї впливають, та вміння розраховувати та аналізувати дохідність є необхідними навичками для кожного інвестора, що прагне досягти фінансового успіху. Оцінка дохідності, в поєднанні з аналізом ризиків та інших факторів, дозволяє приймати обґрунтовані інвестиційні рішення та будувати ефективні інвестиційні стратегії.

Дивіденди – це частина прибутку компанії акціонерам. Це пасивний дохід, ознака стабільності, та важливий фактор привабливості акцій.

Емітент

Емітент – це юридична особа (компанія, організація, державна установа або муніципалітет), яка випускає цінні папери (акції, облігації, деривативи тощо) з метою залучення капіталу. Іншими словами, емітент – це позичальник на фінансовому ринку, який пропонує інвесторам придбати свої цінні папери в обмін на фінансування. Емітенти відіграють ключову роль у функціонуванні фінансової системи, забезпечуючи компаніям та урядам доступ до необхідних коштів для розвитку та діяльності.

Розглянемо ключові аспекти визначення "Емітент":

  • Юридична особа: Емітентом може бути лише зареєстрована юридична особа, що має права та обов'язки відповідно до законодавства. Фізична особа не може виступати емітентом цінних паперів (за винятком випадків індивідуальної підприємницької діяльності у певних юрисдикціях, що є рідкістю у контексті фондового ринку). Юридичний статус емітента забезпечує правову основу для випуску цінних паперів та захист прав інвесторів.

  • (Компанія, організація, державна установа або муніципалітет): Різні типи організацій можуть виступати емітентами цінних паперів, залежно від їхньої форми власності, цілей та потреб у фінансуванні:

    • Компанії (корпорації): Найпоширеніший тип емітентів. Компанії випускають акції для залучення капіталу для розширення бізнесу, фінансування інвестиційних проектів, злиттів та поглинань тощо. Компанії також можуть випускати корпоративні облігації для залучення боргового фінансування.

    • Державні установи (уряд): Держава (уряд країни) випускає державні облігації для фінансування державних витрат, покриття бюджетного дефіциту, фінансування інфраструктурних проектів тощо. Державні облігації вважаються одними з найбільш надійних цінних паперів, оскільки їх платоспроможність гарантується державою.

    • Муніципалітети (місцеві органи влади): Муніципалітети можуть випускати муніципальні облігації для фінансування місцевих проектів розвитку, інфраструктури, соціальних програм тощо. Муніципальні облігації за надійністю поступаються державним, але можуть бути привабливими для інвесторів, зацікавлених у інвестуванні в регіональний розвиток.

    • Міжнародні організації: Міжнародні фінансові організації (наприклад, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку) також можуть випускати міжнародні облігації для фінансування своїх програм та проектів. Міжнародні облігації можуть бути привабливими для інвесторів, що шукають диверсифікацію за валютами та географічними регіонами.

  • Випускає цінні папери (акції, облігації, деривативи тощо): Емітенти використовують різні види цінних паперів для залучення капіталу, залежно від своїх потреб та інвестиційних цілей інвесторів:

    • Акції: Цінні папери, що засвідчують право власності на частину компанії. Інвестори, купуючи акції, стають співвласниками компанії та отримують право на частину прибутку (дивіденди) та участь в управлінні компанією (право голосу на зборах акціонерів). Акції є інструментом власного капіталу.

    • Облігації: Боргові цінні папери, що засвідчують зобов'язання емітента повернути позичені кошти у визначений строк та виплачувати відсотки (купонний дохід) через певні проміжки часу. Інвестори, купуючи облігації, стають кредиторами емітента. Облігації є інструментом боргового капіталу.

    • Деривативи: Похідні фінансові інструменти, вартість яких залежить від вартості базового активу (акції, облігації, індекси, товари, валюта). Приклади деривативів – опціони, ф'ючерси, свопи. Емітенти деривативів можуть використовувати їх для хеджування ризиків, спекуляцій або залучення капіталу під певні стратегії. (Примітка: емісія деривативів є більш складною та регульованою діяльністю, ніж емісія акцій та облігацій).

  • З метою залучення капіталу: Основна мета емісії цінних паперів – залучення необхідних фінансових ресурсів. Емітентам потрібні кошти для різних цілей: розвиток бізнесу, фінансування проектів, покриття боргів, рефінансування існуючих зобов'язань, фінансування державних витрат тощо. Емісія цінних паперів є альтернативним джерелом фінансування порівняно з банківськими кредитами або власними коштами.

  • Позичальник на фінансовому ринку: Емітент, випускаючи цінні папери, виступає в ролі позичальника на фінансовому ринку. Інвестори, купуючи цінні папери, фактично надають емітенту позику (у випадку облігацій) або інвестують у його капітал (у випадку акцій). Емітент бере на себе зобов'язання перед інвесторами відповідно до умов випуску цінних паперів (виплата відсотків за облігаціями, потенційна виплата дивідендів за акціями, тощо).

  • Пропонує інвесторам придбати свої цінні папери в обмін на фінансування: Емісія цінних паперів – це процес публічної пропозиції цінних паперів інвесторам. Емітент розкриває інформацію про себе, свої фінансові показники, цілі емісії та умови випуску цінних паперів (проспект емісії). Інвестори, на основі цієї інформації, приймають рішення про інвестування – купівлю цінних паперів емітента. Процес емісії може бути публічним (IPO/SPO для акцій, публічне розміщення облігацій) або приватним (приватне розміщення цінних паперів для обмеженого кола інвесторів).

Види емітентів за типом цінних паперів:

  • Емітенти акцій: Компанії, що випускають акції. Основна мета – залучення власного капіталу.

  • Емітенти облігацій: Компанії, держави, муніципалітети, міжнародні організації, що випускають облігації. Основна мета – залучення позикового капіталу.

  • Емітенти деривативів: Фінансові установи, інвестиційні компанії, біржі, що випускають деривативи (опціони, ф'ючерси тощо). Мета може бути різною – від хеджування до спекуляцій та створення складних інвестиційних продуктів.

Відповідальність емітента:

Емітенти несуть значну відповідальність перед інвесторами та регулюючими органами:

  • Розкриття інформації: Емітенти зобов'язані публічно розкривати повну та достовірну інформацію про свою діяльність, фінансовий стан, ризики та умови випуску цінних паперів. Прозорість є ключовим елементом довіри на фінансовому ринку та захисту прав інвесторів. Обсяг та періодичність розкриття інформації регулюється законодавством та нормативними актами.

  • Виконання зобов'язань: Емітенти зобов'язані своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання перед інвесторами згідно з умовами випуску цінних паперів. Для облігацій – це своєчасна виплата відсотків та погашення основної суми боргу. Для акцій – це потенційна виплата дивідендів (якщо рішення про виплату прийнято зборами акціонерів) та забезпечення прав акціонерів.

  • Дотримання законодавства та нормативних актів: Діяльність емітентів регулюється фінансовим законодавством, правилами фондових бірж, нормативними актами регулюючих органів. Емітенти зобов'язані дотримуватися всіх вимог законодавства та регулювання у процесі емісії, обігу та обслуговування цінних паперів. Порушення законодавства може призвести до санкцій, штрафів та навіть кримінальної відповідальності для посадових осіб емітента.

Емітент – це ключовий елемент фінансового ринку, що забезпечує зв'язок між потребами в капіталі та наявними інвестиційними ресурсами. Різні типи організацій можуть виступати емітентами, випускаючи різні види цінних паперів для залучення фінансування. Діяльність емітентів регулюється та контролюється державою, а емітенти несуть значну відповідальність перед інвесторами, що робить фінансовий ринок більш прозорим, надійним та ефективним. Розуміння ролі та функцій емітентів є важливим для кожного інвестора, що хоче розібратися у механізмах фінансового ринку та приймати обґрунтовані інвестиційні рішення.

Інвестиції

Інвестиції – це вкладення капіталу (грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо) з метою отримання доходу або прибутку в майбутньому. Іншими словами, інвестиції – це відмова від споживання в сьогоденні заради збільшення багатства в майбутньому. Інвестиції є рушійною силою економічного зростання, сприяючи створенню нових підприємств, робочих місць, технологій та інновацій.

Розглянемо ключові аспекти визначення "Інвестиції":

  • Вкладення капіталу: Інвестиції передбачають свідоме вкладення певних ресурсів (капіталу), які можуть мати різну форму:

    • Грошові кошти: Найпоширеніша форма інвестицій. Гроші можуть бути інвестовані в цінні папери, нерухомість, бізнес-проекти, депозити тощо.

    • Майно: Інвестиції можуть включати вкладення в матеріальні активи, такі як нерухомість (земля, будівлі), обладнання, сировина, товари, дорогоцінні метали, предмети мистецтва тощо.

    • Інтелектуальна власність: Інвестиції можуть бути спрямовані на створення або придбання нематеріальних активів, таких як патенти, авторські права, товарні знаки, програмне забезпечення, технології, ноу-хау.

    • Людський капітал: Інвестиції в освіту, навчання, підвищення кваліфікації працівників, що сприяє зростанню продуктивності та майбутнього доходу.

    • Час та зусилля: В ширшому розумінні, інвестиціями можна вважати також вкладення часу, зусиль та енергії у проекти або діяльність, що мають на меті майбутній прибуток або вигоду (наприклад, започаткування власного бізнесу, розвиток навичок, наукові дослідження).

  • (Грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо): Різноманітність форм капіталу відображає широкий спектр об'єктів інвестування. Інвестори можуть вибирати об'єкти інвестування, що відповідають їхнім фінансовим можливостям, інвестиційним цілям, толерантності до ризику та знанням.

  • З метою отримання доходу або прибутку в майбутньому: Ключова мотивація інвестування – отримання майбутнього економічного вигід. Цей дохід може мати різні форми:

    • Фінансовий дохід: Грошові надходження у вигляді відсотків (за депозитами, облігаціями), дивідендів (за акціями), орендної плати (від нерухомості), прибутку від продажу активів, роялті (за використання інтелектуальної власності) тощо.

    • Збільшення капіталу (приріст вартості): Зростання вартості активу з часом, наприклад, подорожчання акцій, нерухомості, землі, дорогоцінних металів. Приріст капіталу стає доходом при реалізації активу (продажу).

    • Нефінансові вигоди: Інвестиції можуть мати на меті не лише фінансовий дохід, а й інші вигоди, такі як соціальний вплив, покращення екології, розвиток технологій, створення робочих місць, підвищення якості життя, особисте задоволення, досягнення соціальних цілей. (Соціально відповідальне інвестування, Impact Investing).

  • Відмова від споживання в сьогоденні заради збільшення багатства в майбутньому: Інвестиції вимагають відмови від негайного споживання. Інвестори заощаджують частину своїх поточних доходів та направляють їх на інвестиції, відмовляючись від використання цих коштів на споживчі потреби в даний момент. Ця жертовність у сьогоденні є необхідною умовою для отримання більшого багатства в майбутньому.

  • Рушійна сила економічного зростання: Інвестиції відіграють вирішальну роль у розвитку економіки. Інвестиції в бізнес сприяють створенню нових підприємств, розширенню виробництва, впровадженню нових технологій, підвищенню продуктивності праці, створенню робочих місць, збільшенню виробництва товарів та послуг, зростанню ВВП. Інвестиції в інфраструктуру (дороги, транспорт, енергетика, комунікації) покращують умови для бізнесу та життя людей. Інвестиції в освіту та науку забезпечують довгостроковий економічний розвиток, створюючи нові знання та технології.

Класифікація інвестицій:

Існує багато різних способів класифікації інвестицій. Основні класифікації:

  • За об'єктом інвестування (за типом активів):

    • Фінансові інвестиції: Вкладення в фінансові активи, що торгуються на фінансових ринках. Приклади:

      • Цінні папери: Акції, облігації, ETF, пайові інвестиційні фонди (ПІФи), деривативи.

      • Валюта: Купівля іноземної валюти з метою отримання прибутку від зміни валютного курсу.

      • Депозити: Розміщення грошових коштів на банківських депозитах.

      • Криптовалюти: Інвестиції в цифрові валюти (Bitcoin, Ethereum тощо).

      • Позики (кредитування): Надання позик під відсотки.

    • Реальні інвестиції (прямі інвестиції): Вкладення в матеріальні активи або реальний сектор економіки. Приклади:

      • Нерухомість: Купівля землі, квартир, комерційної нерухомості для подальшої здачі в оренду або перепродажу.

      • Бізнес: Заснування або придбання власного бізнесу, інвестиції в існуючі компанії (прямі іноземні інвестиції).

      • Обладнання та техніка: Інвестиції в виробниче обладнання, транспортні засоби, технологічне обладнання.

      • Сировинні товари: Інвестиції в золото, срібло, нафту, сільськогосподарську продукцію.

      • Інвестиції в мистецтво та колекціонування: Купівля творів мистецтва, антикваріату, колекційних предметів.

  • За строком інвестування:

    • Короткострокові інвестиції: Інвестиції на строк до 1 року. Мета – збереження капіталу та отримання швидкого, хоч і невеликого, доходу. Приклади: короткострокові депозити, грошові фонди, короткострокові облігації.

    • Середньострокові інвестиції: Інвестиції на строк від 1 до 5 років. Мета – збалансування дохідності та ризику, отримання помірного доходу та поступового зростання капіталу. Приклади: середньострокові облігації, деякі види акцій, нерухомість на середньострокову перспективу.

    • Довгострокові інвестиції: Інвестиції на строк понад 5 років. Мета – максимізація дохідності у довгостроковій перспективі та значне зростання капіталу. Приклади: акції, нерухомість на довгострокову перспективу, пенсійні фонди, інвестиції в освіту.

  • За рівнем ризику:

    • Консервативні інвестиції: Низький рівень ризику, але і, як правило, нижча потенційна дохідність. Мета – збереження капіталу та отримання стабільного, хоч і невеликого, доходу. Приклади: депозити, державні облігації, облігації надійних компаній, фонди грошового ринку.

    • Помірні інвестиції: Середній рівень ризику та помірний потенціал дохідності. Мета – збалансування дохідності та ризику. Приклади: збалансовані фонди, деякі види корпоративних облігацій, акції великих стабільних компаній.

    • Агресивні інвестиції: Високий рівень ризику, але і високий потенціал дохідності. Мета – максимізація прибутку, готовність до значних коливань вартості інвестицій та можливих збитків. Приклади: акції компаній, що ростуть, акції малих компаній, акції технологічних компаній, криптовалюти, венчурні інвестиції, спекулятивні операції на фінансових ринках.

  • За метою інвестування:

    • Фінансові інвестиції (капіталовкладення): Мета – отримання прибутку. Основний критерій вибору – фінансова дохідність та ризик.

    • Соціальні інвестиції: Мета – досягнення позитивного соціального впливу або вирішення соціальних проблем, поряд з отриманням фінансового доходу (або навіть за рахунок зниження фінансової дохідності). Інвестиції в соціально відповідальні компанії, проекти в галузі освіти, охорони здоров'я, екології, соціальної інфраструктури.

    • Благодійні інвестиції (філантропія): Мета – безпосередня допомога соціально значущим проектам або організаціям, без очікування фінансового прибутку. Пожертвування, гранти, підтримка некомерційних організацій.

Основні принципи ефективного інвестування:

  • Визначення інвестиційних цілей: Чітко сформулювати цілі інвестування (накопичення на пенсію, купівля нерухомості, фінансова незалежність, збереження капіталу тощо) та інвестиційний горизонт (короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий).

  • Оцінка толерантності до ризику: Визначити рівень ризику, який інвестор готовий прийняти для досягнення своїх інвестиційних цілей. Толерантність до ризику залежить від фінансової ситуації, віку, досвіду інвестування, психологічних особливостей.

  • Диверсифікація портфеля: Розподіл інвестицій між різними активами, галузями, регіонами для зменшення ризику та підвищення стабільності портфеля.

  • Ретельний аналіз об'єктів інвестування (Due Diligence): Проведення глибокого аналізу потенційних об'єктів інвестування (фінансовий аналіз, аналіз бізнес-моделі, оцінка перспектив галузі, вивчення репутації керуючих компаній тощо) перед прийняттям рішення про інвестування.

  • Довгострокова перспектива: Орієнтація на довгострокове зростання капіталу, а не на короткострокові спекуляції. Терпіння та витримка є важливими якостями успішного інвестора.

  • Постійне навчання та підвищення фінансової грамотності: Інвестиційний світ постійно змінюється, тому необхідно постійно вчитися, слідкувати за ринковими тенденціями, аналізувати інформацію та вдосконалювати свої інвестиційні навички.

  • Регулярний моніторинг та ребалансування портфеля: Відстежувати результати інвестицій, оцінювати ефективність портфеля, вносити корективи до інвестиційної стратегії, проводити ребалансування портфеля для підтримки оптимального співвідношення ризику та дохідності.

Інвестиції – це фундаментальний процес створення багатства та забезпечення економічного зростання. Розуміння різних видів інвестицій, їхніх характеристик, ризиків та потенційної дохідності, а також основних принципів ефективного інвестування, є необхідним для кожного, хто прагне досягти фінансової стабільності та процвітання. Інвестування вимагає знань, дисципліни, терпіння та постійного самовдосконалення, але винагорода за розумне та обдумане інвестування може бути значною у довгостроковій перспективі.

Інвестиційний портфель

Інвестиційний портфель – це сукупність різноманітних інвестиційних активів, що належать одному інвестору (фізичній або юридичній особі) та управляються як єдине ціле з метою досягнення певних фінансових цілей. Портфель – це "кошик" інвестицій, що може включати різні види цінних паперів (акції, облігації, ETF, ПІФи), нерухомість, депозити, сировинні товари, та інші активи. Формування інвестиційного портфеля є ключовим елементом успішного інвестування, оскільки дозволяє диверсифікувати ризики, оптимізувати співвідношення ризик/дохідність та досягати довгострокових фінансових цілей.

Розглянемо ключові аспекти визначення "Інвестиційний портфель":

  • Сукупність різноманітних інвестиційних активів: Інвестиційний портфель не обмежується одним видом активів. Навпаки, різноманітність (диверсифікація) є однією з його ключових характеристик. Портфель може включати різні класи активів (акції, облігації, нерухомість), різні галузі економіки, різні географічні регіони, різні інвестиційні інструменти. Різноманітність покликана зменшити залежність портфеля від результатів окремих інвестицій та згладити загальну волатильність.

  • Що належать одному інвестору (фізичній або юридичній особі): Інвестиційний портфель – це персоналізований інструмент, що відображає індивідуальні інвестиційні цілі, фінансові можливості, толерантність до ризику та інвестиційний горизонт конкретного інвестора. Один інвестор може мати один або кілька інвестиційних портфелів, призначених для різних цілей (наприклад, пенсійний портфель, портфель для досягнення короткострокових цілей, спекулятивний портфель).

  • Управляються як єдине ціле: Важливо, що активи в портфелі не розглядаються як окремі, незалежні інвестиції, а як взаємопов'язана система, що управляється комплексно. Портфельний менеджмент передбачає формування стратегії, алокацію активів, вибір конкретних інвестицій, моніторинг портфеля, ребалансування та внесення корективів до стратегії в залежності від ринкових умов та зміни інвестиційних цілей.

  • З метою досягнення певних фінансових цілей: Формування інвестиційного портфеля завжди підпорядковане конкретним фінансовим цілям інвестора. Цілі можуть бути різними:

    • Накопичення капіталу на пенсію.

    • Фінансування освіти дітей.

    • Купівля нерухомості.

    • Створення "фінансової подушки безпеки".

    • Досягнення фінансової незалежності.

    • Збереження капіталу від інфляції.

    • Отримання регулярного пасивного доходу.

    • Збільшення капіталу для досягнення конкретної фінансової мети (наприклад, купівля яхти, відкриття власного бізнесу). Чітке визначення інвестиційних цілей є першим та найважливішим кроком у формуванні інвестиційного портфеля. Цілі визначають інвестиційний горизонт, необхідний рівень дохідності, прийнятний рівень ризику та структуру портфеля (алокацію активів).

Основні елементи інвестиційного портфеля:

  • Алокація активів (Asset Allocation): Розподіл інвестицій між різними класами активів (акції, облігації, нерухомість, грошові кошти, альтернативні інвестиції). Алокація активів – найважливіше рішення у формуванні портфеля, що визначає більшу частину його майбутньої дохідності та ризику. Процентне співвідношення різних класів активів в портфелі залежить від інвестиційних цілей, горизонту інвестування та толерантності до ризику інвестора.

  • Вибір конкретних інвестицій (Security Selection): Відбір конкретних цінних паперів, фондів або інших інвестиційних інструментів в межах кожного класу активів. Наприклад, вибір конкретних акцій для портфеля акцій, вибір конкретних облігацій для портфеля облігацій, вибір ETF або ПІФів для диверсифікації за ринками або стратегіями. Вибір конкретних інвестицій вимагає аналізу та дослідження, щоб знайти найбільш перспективні та відповідні інвестиційним цілям варіанти.

  • Диверсифікація: Розподіл інвестицій в межах кожного класу активів та між різними класами активів з метою зменшення ризику. Диверсифікація досягається шляхом інвестування в достатню кількість різних активів, що не залежать один від одного. Рівень диверсифікації повинен бути оптимальним – достатнім для зменшення ризику, але не надмірним, щоб не розмивати потенційну дохідність.

  • Ребалансування портфеля (Portfolio Rebalancing): Періодичне повернення портфеля до початкової алокації активів. З часом, частка різних класів активів у портфелі може змінюватися через різну динаміку їхньої вартості. Ребалансування передбачає продаж активів, частка яких зросла, та купівлю активів, частка яких зменшилася, щоб відновити початкове співвідношення. Ребалансування допомагає підтримувати заданий рівень ризику, фіксувати прибуток та "купувати дешево та продавати дорого".

  • Моніторинг та оцінка ефективності (Performance Monitoring and Evaluation): Регулярний контроль за станом портфеля, відстеження його дохідності, порівняння з бенчмарками, аналіз ризиків, оцінка відповідності портфеля інвестиційним цілям. Моніторинг та оцінка ефективності дозволяє вчасно виявляти проблеми, вносити корективи до стратегії та покращувати результати інвестування.

Типи інвестиційних портфелів (залежно від інвестиційних цілей та ризик-профілю):

  • Консервативний портфель: Мінімальний ризик, помірна дохідність. Основна мета – збереження капіталу. Переважають надійні облігації, депозити, фонди грошового ринку, невелика частка акцій блакитних фішок. Підходить для консервативних інвесторів, пенсіонерів, інвесторів з коротким горизонтом інвестування.

  • Помірний портфель (збалансований портфель): Збалансоване співвідношення ризику та дохідності. Мета – поступове зростання капіталу з помірним рівнем ризику. Розподіл між акціями та облігаціями (наприклад, 50/50, 60/40, 40/60), додавання інших класів активів (нерухомість, золото). Підходить для більшості інвесторів з середньою толерантністю до ризику та середньо-довгостроковим горизонтом інвестування.

  • Агресивний портфель: Високий ризик, високий потенціал дохідності. Основна мета – максимізація прибутку. Переважають акції (особливо акції зростання, акції малих компаній, акції технологічних компаній), невеликі частки облігацій або альтернативних інвестицій. Підходить для молодих інвесторів з довгим горизонтом інвестування, високою толерантністю до ризику, готових до значних коливань вартості портфеля.

  • Дохідний портфель: Орієнтований на отримання регулярного пасивного доходу. Переважають дивідендні акції, облігації з високим купонним доходом, нерухомість, що приносить орендний дохід. Підходить для інвесторів, що потребують регулярного доходу, наприклад, пенсіонерів.

  • Цільовий портфель: Створюється для досягнення конкретної фінансової цілі (наприклад, накопичення на пенсію, купівля житла, фінансування освіти дітей). Структура портфеля та рівень ризику визначаються часом до досягнення цілі та необхідною сумою коштів. Може мати елементи консервативного, помірного або агресивного портфеля, залежно від цілі.

Переваги інвестиційного портфеля:

  • Диверсифікація ризиків.

  • Професійне управління (при використанні ПІФів, ETF або послуг фінансового радника).

  • Досягнення конкретних фінансових цілей.

  • Оптимізація співвідношення ризик/дохідність.

  • Гнучкість та адаптивність до змінних ринкових умов.

  • Можливість інвестувати в різні класи активів, недоступні для індивідуальних інвестицій.

  • Економія часу та зусиль (у порівнянні з прямим управлінням окремими активами).

Інвестиційний портфель – це необхідний інструмент для будь-якого інвестора, що прагне ефективно управляти своїми фінансами та досягати довгострокових фінансових цілей. Формування портфеля – це комплексний процес, що вимагає розуміння різних видів активів, принципів диверсифікації, управління ризиками та відповідності інвестиційним цілям. Ретельно розроблений та професійно керований інвестиційний портфель дозволяє інвесторам збільшити свій капітал, досягти фінансової стабільності та реалізувати свої фінансові мрії.

Індекс

Індекс – це статистичний показник, що відображає зміни сукупної вартості групи однорідних активів (цінних паперів, товарів, тощо) протягом певного часу. У фінансовому контексті, індекс зазвичай використовується для вимірювання загальної динаміки ринку або певного його сегменту (наприклад, фондового ринку, ринку облігацій, галузевого ринку). Індекси є важливими індикаторами економічної ситуації та настроїв інвесторів, а також ключовими інструментами для інвестування та управління портфелем.

Розглянемо ключові аспекти визначення "Індекс":

  • Статистичний показник: Індекс – це не реальний актив, а розрахована величина, що базується на статистичних методах та певній методології. Індекс не можна купити або продати безпосередньо, але можна інвестувати в індекс опосередковано, наприклад, через індексні фонди (ETF) або ф'ючерси на індекс.

  • Відображає зміни сукупної вартості групи однорідних активів: Індекс не відстежує ціну одного окремого активу, а показує середню зміну цін для набору активів, об'єднаних за певною ознакою. Ця ознака може бути:

    • Тип активу: Індекси можуть відстежувати акції (фондові індекси), облігації (індекси облігацій), товари (товарні індекси), нерухомість (індекси нерухомості) тощо.

    • Ринок: Індекси можуть відображати стан фондового ринку країни (національні індекси), регіону (регіональні індекси), або глобального ринку (глобальні індекси).

    • Галузь: Галузеві індекси відстежують динаміку акцій компаній з певної галузі економіки (технології, енергетика, фінанси, охорона здоров'я тощо).

    • Розмір компаній (капіталізація): Індекси можуть охоплювати акції компаній великої, середньої або малої капіталізації.

    • Інші критерії: Існують індекси, що базуються на стилі інвестування (індекси вартості, індекси зростання), дивідендній дохідності (дивідендні індекси), факторах ризику (індекси волатильності) та інших критеріях.

  • (Цінних паперів, товарів, тощо): Хоча найчастіше термін "індекс" асоціюється з фондовими індексами (акціями), індекси існують для широкого спектру активів, включаючи облігації, товари, нерухомість, валюти, криптовалюти, та інші ринкові індикатори (наприклад, індекси споживчих цін, індекси ділової активності).

  • Протягом певного часу: Індекси безперервно розраховуються та оновлюються протягом торгового дня (для фінансових індексів) або через певні проміжки часу (для економічних індексів). Динаміка індексу протягом часу відображає зміни загальної вартості групи активів, що він відстежує. Графіки індексів є важливим інструментом для аналізу ринкових тенденцій та прийняття інвестиційних рішень.

  • Вимірювання загальної динаміки ринку або певного його сегменту: Основна функція індексу – надати узагальнене уявлення про стан ринку або його частини. Замість аналізу динаміки цін тисяч окремих акцій, інвестор може стежити за рухом одного або кількох ключових індексів, щоб отримати загальну картину ринкових настроїв та тенденцій.

  • Важливі індикатори економічної ситуації та настроїв інвесторів: Індекси є важливими економічними індикаторами, що відображають загальний стан економіки, ділову активність, споживчі настрої, інфляційні очікування та інші макроекономічні фактори. Зростання фондових індексів часто розглядається як ознака економічного зростання та оптимізму інвесторів, тоді як падіння індексів може свідчити про економічний спад або песимістичні настрої.

  • Ключові інструменти для інвестування та управління портфелем: Індекси використовуються інвесторами для різних цілей:

    • Бенчмаркінг (порівняння ефективності): Індекси використовуються як еталон для порівняння ефективності управління інвестиційним портфелем або інвестиційним фондом. Інвестор може оцінити, наскільки добре його портфель "обігрує" ринок, порівнюючи його дохідність з дохідністю відповідного індексу.

    • Визначення загальних ринкових тенденцій: Індекси дозволяють ідентифікувати тренди на ринку – бичачий ринок (зростання цін), ведмежий ринок (падіння цін), боковий тренд (стагнація цін). Ця інформація допомагає інвесторам приймати рішення про стратегічну алокацію активів у портфелі.

    • Створення індексних фондів (ETF, ПІФів): Індекси є базою для створення індексних інвестиційних фондів (ETF та ПІФів), що відстежують дохідність певного індексу. Інвестуючи в індексний фонд, інвестор отримує диверсифікований портфель, що імітує склад та динаміку відповідного індексу, з низькими комісіями за управління. Індексні фонди стали надзвичайно популярними серед інвесторів у всьому світі.

    • Торгівля деривативами: Індекси є базовим активом для багатьох деривативів, таких як ф'ючерси та опціони на індекси. Торгівля індексними деривативами дозволяє інвесторам спекулювати на напрямку руху ринку в цілому, хеджувати ризики портфеля або використовувати 槓 leveraged стратегії.

    • Економічний аналіз та прогнозування: Динаміка індексів використовується економістами та аналітиками для оцінки стану економіки, прогнозування майбутніх економічних тенденцій, аналізу взаємозв'язків між різними ринками та економічними показниками.

Типи індексів (за методологією розрахунку):

  • Зважені за ринковою капіталізацією (Market-Cap Weighted Index): Найпоширеніший тип фондових індексів. Вага кожної акції в індексі визначається її ринковою капіталізацією (ціна акції * кількість акцій в обігу). Чим більша капіталізація компанії, тим більшу вагу вона має в індексі. Приклади: S&P 500, NASDAQ Composite, UX (індекс Української біржі). Перевага: відображає реальну структуру ринку, легко відстежувати. Недолік: переоцінені компанії мають більший вплив на індекс.

  • Зважені за ціною (Price-Weighted Index): Вага кожної акції в індексі визначається лише ціною акції. Чим вища ціна акції, тим більшу вагу вона має в індексі, незалежно від капіталізації компанії. Приклад: Dow Jones Industrial Average (DJIA). Перевага: простота розрахунку. Недолік: не відображає реальної частки компанії в ринку, чутливий до змін цін дорогих акцій, поділ акцій (stock split) може штучно впливати на індекс.

  • Рівнозважені (Equal-Weighted Index): Кожна акція в індексі має однакову вагу, незалежно від ціни або капіталізації. Наприклад, в індексі з 100 акцій, кожна акція матиме вагу 1%. Перевага: більша диверсифікація за капіталізацією, менший вплив великих компаній, потенціал вищої дохідності від малих та середніх компаній. Недолік: потребує частого ребалансування для підтримки рівних ваг, вищі транзакційні витрати, може бути менш репрезентативним для загального ринку.

  • Зважені за іншими факторами (Factor-Weighted Index, Smart Beta Index): Вага акцій визначається на основі інших факторів, крім капіталізації або ціни – наприклад, дивідендна дохідність, співвідношення ціна/прибуток, волатильність, темпи зростання прибутку, фундаментальні показники компанії. Приклади: дивідендні індекси, індекси вартості, індекси зростання, індекси з низькою волатильністю. Перевага: спроба покращити співвідношення ризик/дохідність порівняно з традиційними індексами. Недолік: методологія може бути складнішою, історична дохідність не гарантує майбутніх результатів, вибір факторів та їх ваги може бути суб'єктивним.

Приклади відомих фондових індексів:

  • S&P 500 (Standard & Poor's 500): Найпоширеніший та найбільш репрезентативний індекс фондового ринку США. Включає 500 найбільших публічних компаній США з найбільшою капіталізацією. Зважений за ринковою капіталізацією.

  • Dow Jones Industrial Average (DJIA): Старіший та менш широкий індекс фондового ринку США. Включає 30 найбільших та найвідоміших "блакитних фішок" США. Зважений за ціною.

  • NASDAQ Composite: Індекс, що відображає динаміку акцій, що торгуються на біржі NASDAQ. Включає тисячі компаній, в тому числі багато технологічних компаній. Зважений за ринковою капіталізацією.

  • FTSE 100 (Financial Times Stock Exchange 100 Index): Основний індекс фондового ринку Великобританії. Включає 100 найбільших компаній за капіталізацією, що торгуються на Лондонській фондовій біржі. Зважений за ринковою капіталізацією.

  • Nikkei 225 (Nikkei Stock Average): Основний індекс фондового ринку Японії. Включає 225 найбільших публічних компаній Японії. Зважений за ціною.

  • UX (Ukrainian Exchange Index): Основний індекс фондового ринку України. Розраховується Українською біржою. Включає акції найбільш ліквідних українських компаній. Зважений за ринковою капіталізацією.

    Індекс – це незамінний інструмент для аналізу ринку, оцінки ефективності інвестицій, створення інвестиційних продуктів та розуміння загальних економічних тенденцій. Розуміння різних типів індексів, їхньої методології розрахунку, переваг та обмежень є важливим елементом фінансової грамотності для кожного інвестора, що хоче успішно орієнтуватися у складному світі фінансових ринків.

На завершення

Дякую за прочитання. Глоссарій буде регулярно доповнюватись та оновлюватись!! Тому зберігайте посилання

ІнвестиціїПасивний Заробіток
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Volodymyr Zhyliaev
Volodymyr Zhyliaev@digitalowltop

8.4KПрочитань
69Автори
27Читачі
Підтримати
На Друкарні з 7 травня

Більше від автора

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається