Жив був священик.
Жив та тужив.
Одного разу до його костелу прийшов юнак середнього віку і запитався:
– Отче, – гірко почав він – На що таке життя я проживаю?
Священник дивлячись за вікно важко зітхнув.
Хлопець присів на край лавки і теж подивився за вікно. Зацікавився, що такого бачить в тому вікні немолодий священик з сумним виразом на обличчі та рідкою сивуватою борідкою?
Так вони сиділи трохи.
Згодом священик, залишивши лавку, підмів поли довгої ряси, підійшов до настінної ікони, перехрестився раз, повернув до юнака, що виховано очікував своєї відповіді, і почав мовити:
– Є така притча.
Довго купець блукав по світу. Він був ні бідний, ні багатий. Потім купець поблукав ще, а потім іще, але згодом йому набридло. Він навіть робив орігамі, щоб не було так нудно. Скоро прийшов час шукати собі могилу.
– Знайшов? – запитав юнак.
– Ні.
– То яка мораль, отче?
– Не знаю, – відповів священик – Не знаю.
