Історія кошеняти та цуценяти

Глава 1

Цуценя і кошеня були друзями з самого народження. Вони жили в одному будинку, де їх любили і доглядали. Вони гралися разом, спали разом і ділилися їжею. Вони ніколи не сварилися і не кусалися.

Одного разу вони вирішили піти на прогулянку по сусідству. Вони бачили багато цікавих речей: квіти, метелики, птахи, автомобілі. Вони раділи кожному новому відкриттю.

Але потім вони заблукали. Вони не могли знайти дорогу до свого будинку. Вони стали хвилюватися і плакати. Вони шукали знайомих облич і звуків, але нічого не розпізнавали.

Вони зупинилися біля одного з будинків, де бачили людей і тварин. Вони сподівалися, що хтось допоможе їм повернутися додому. Але коли вони підійшли ближче, вони почули гавкання і муркотання.

З будинку вискочив великий пес і маленька кішка. Вони були дуже злі і агресивні. Вони почали ганятися за цуценям і кошенятком, лаятися і шипіти. Вони хотіли прогнати їх з своєї території.

Цуценя і кошеня перелякалися і побігли назад. Вони швидко втекли від своїх переслідувачів. Вони знайшли безпечне місце, де сховалися під кущем. Вони обнялися і потроху заспокоїлися.

Вони подумали, що це було дуже страшно і небезпечно. Вони не розуміли, чому той пес і та кішка так поводилися. Вони ж не робили їм нічого поганого. Вони просто хотіли допомогти.

Вони згадали свою родину і своїй будинок. Вони сумували за ними і хотіли повернутися до них. Вони сподівалися, що вони їх шукають і знайдуть.

Вони подивилися одне на одного і посміхнулися. Вони були раді, що мають одне одного. Вони були справжніми друзями, яким не страшно жодне лихо.

Глава 2

Вони вирішили не здаватися і продовжити шукати свій будинок. Вони вийшли з-під куща і озирнулися. Вони побачили, що неподалік є велика дорога, по якій їздять автомобілі. Вони подумали, що може це та сама дорога, по якій вони прийшли.

Вони обережно підійшли до дороги і подивилися на обидва боки. Вони не бачили нічого знайомого, але вони вирішили спробувати йти по ній. Вони надіялися, що вона приведе їх до свого будинку.

Вони почали йти по дорозі, уникаючи автомобілів і людей. Вони були дуже уважні і обережні. Вони слухали своє серце і свою інтуїцію.

По дорозі вони зустрічали різних тварин: собак, котів, птахів, гризунів. Деякі з них були доброзичливими і привітними, а деякі - злобними і ворожими. Вони намагалися уникати конфліктів і не втрачати часу.

Вони також зустрічали різних людей: дорослих, дітей, чоловiкiв, жiнок. Деякi з них були милосердними і спiвчутливими, а деякi - жорстокими i байдужими. Вони намагалися звертатися до них за допомогою i проситися до них на руки.

Але жоден з людей не мiг допомогти їм повернутися додому. Вони або не розумiли їхньої мови, або не знали їхньої родини, або не хотiли мати з ними справу. Вони або iгнорували їх, або ганяли їх, або годували їх.

Цуценя i кошеня були розчарованi i сумнi. Вони вже майже втратили надiю знайти свiй будинок. Вони вже майже не мали сил i бажання йти далi.

Але тодi сталася дивовизна. Коли вони проходили повз один з будинкiв, вони почули знайомий голос. Це була господиня цуценятка i кошенятка. Вона стояла на порозi i кликала їх по iменах.

Вона шукала їх усюдно i хвилювалася за них.

Глава 3

Коли вони почули голос своєї господині, вони не могли повірити своїм вухам. Вони подивилися на будинок і побачили, що це справді їхній будинок. Вони не знали, як вони туди потрапили, але вони були дуже раді і щасливі.

Вони побігли до своєї господині і почали лизати їй руки і обличчя. Вони хотіли сказати їй, що вони дуже сумували за нею і що вони дуже шкодують про свою втечу. Вони хотіли сказати їй, що вони дуже люблять її і що вони ніколи більше не покинуть її.

Господиня теж була дуже рада і щаслива. Вона обняла їх і поцілувала їх. Вона сказала їм, що вона дуже хвилювалася за них і що вона дуже рада, що вони повернулися. Вона сказала їм, що вона дуже любить їх і що вона ніколи більше не залишить їх.

Вона запросила їх до будинку і нагодувала їх. Вона почистила їм шерсть і перев’язала їм рани. Вона поклала їх на своє ліжко і затулила їх ковдрою. Вона заспокоїла їх і заспівала їм колискову.

Вони заснули у її обіймах, почуваючись безпечними і теплими. Вони мріяли про свої пригоди і про своє майбутнє. Вони знали, що вони знайшли свій справжній дім і свою справжню родину. Вони знали, що вони будуть завжди разом і завжди щасливі.

Кiнець.

Мораль цієї історії така:

·         Не слід бути занадто цікавим і непосидючим, бо можна потрапити у небезпеку і загубитися.

·         Не слід втікати від своєї родини, бо вона дуже любить нас і турбується про нас.

·         Не слід бути занадто злим і гордим, бо можна залишитися самотнім і нещасним.

·         Не слід бути занадто гарячим і сварливим, бо можна втратити друзів і повагу.

·         Слід бути добрим і лагідним, бо тоді можна знайти друзів і любов.

·         Слід бути вдячним і щирим, бо тоді можна знайти щастя і задоволення.

·         Слід бути вірним і сміливим, бо тоді можна знайти пригоди і майбутнє.