Сьогодні розповім про серіал Нарко, який описує життя найвідомішого у світі наркобарона Пабло Ескобара, а також злет та падіння Медельїнського картелю. Протягом усього перегляду, мене не покинуло відчуття, що ця картина дуже нагадує історію України та її олігархів. Але історія все ж починається у Колумбії, а розповідають нам її очами агента з США Стівена Мерфі, який роками ганявся за лідером картелю. Спочатку шлях Пабло Ескобара від дрібного наркоторговця до великого експортера кокаїну був доволі веселим. Жахлива мода 1980-х, дивовижні вечірки, безліч інтрижок і багато-багато трави. Агенти управління по боротьбі з наркотиками безпорадно борсаються, натрапляючи на глухі кути на кожній лінії розслідування, бо, здається, усі у Колумбії - включно з поліцією та дітьми шкільного віку - або на зарплаті у Дона Пабло, або має його прямий номер телефону. Серіал показує нам повну картину того, як рядовий контрабандист завдяки чарівному порошку досяг успіху та піднявся на сьому сходинку серед найбагатших людей у світі.
Утім, формально головним персонажем серіалу "Нарко" значиться не Ескобар, а агент наркоконтролю Мерфі, який прибув до Колумбії з Майамі з дружиною і котом, а також з непохитною впевненістю, що саме йому незабаром вдасться розрулити проблему наркотрафіку - за цю самовпевненість у колумбійській поліції не люблять грінго. Чи не єдиною людиною, хто терпить його, та й то за службовим обов'язком, стає напарник Хав'єр Пенья, чиєю єдиною слабкістю є красиві інформаторки. Саме ця роль відкрила великі двері перед Педро Паскалем. А в той самий час колишній дрібний контрабандист Ескобар, який контролює численні фабрики з виробництва найчистішого кокаїну, заховані глибоко в колумбійських джунглях, поставляє його в Маямі тоннами. Прибуток становить близько 60 мільйонів на день - Ескобар самотужки заробляє більше, ніж вся General Motors, тож не встигає витрачати гроші, і їх доводиться натурально закопувати у землю. На одну таку бандитську ничку ненароком натикається бідолаха-фермер - але страх перед Ескобаром такий великий, що, не взявши і долара, він повертає скарб людям Ескобара. А той тим часом рветься в політику, але несподівано пасує перед краснобаями-конгресменами. "Наркодилер рветься в президенти - дурдом, правда? Але тільки не для Колумбії середини 80-х",- бубонить закадровий голос Мерфі. Його постійні закадрові коментарі від імені чужинця, що прийшов з півночі, не тільки відсилають до класичних нуарів, а й створюють у серіалі особливу оптику. Події, які розвиваються абсолютно дивовижним чином, пропущені через погляд очевидця, який озброївся іронією, щоб хоч якось примиритися з нереальністю того, що відбувається. "Магічний реалізм - це коли реалістичні події переплітаються з чимось, у що важко повірити, і неспроста магічний реалізм народився в Колумбії",- констатує Мерфі. Після того як президент США Рейган вирішує, що американські спецслужби мають насамперед зосередитися на боротьбі з червоною загрозою, і послаблює хватку щодо наркотрафіку, колумбійські картелі отримують карт-бланш і творять небувале: Ескобар влаштовує у країні шалений терор, домагається скасування екстрадиції та сам собі будує розкішну, наче палац, в'язницю. Одній людині фактично вдається підім'яти під себе державу - але лише в першому раунді.
Повний огляд за лінком: https://youtu.be/xM9ogqm_F5k
