Людину нерідко можна розпізнати не лише за її словами чи вчинками, а й за тим, на кого вона орієнтується, у кого вчиться, кого вважає своїм авторитетом.
Олександр Дворкін — лідер міжнародної антикультової мережі, наближеної до РПЦ, — давно позиціонує себе як “борець з сектами”. Та ким насправді були його вчителі й союзники?
Геї, неонацисти і подвійні стандарти
Одним із натхненників Дворкіна був історик сер Стівен Рансимен. Сам Дворкін неодноразово згадував про це в інтерв’ю. Але ким був Рансимен?Відкритий гомосексуал, який визнавав, що має розбещену натуру та відкидає моральні обмеження. Сам він, утім, визнавав це “гріхом перед Богом” і довго приховував свою орієнтацію. І тут починається головне лицемірство Дворкіна: прикриваючись “традиційними цінностями” і православною риторикою, він водночас захоплюється гомосексуалістом-аморалістом. Його Центр з вивчення сект впливає на церкви, духовенство та університетське середовище. Багато років він викладає в православному виші, де його ідеї формують нове покоління віруючих.
Викрадачі, тортуристи, нацисти
Інший авторитет Дворкіна — американець Стівен Хассан. Той відкрито співпрацював з організацією CAN, яка у 80–90-х роках в США займалась викраденнями членів “сект”. Людей насильно утримували, “перепрограмовували”, застосовуючи психологічне насильство, фізичний тиск і навіть сексуальні домагання. За це з родичів брали великі гроші.
Це не було “рятуванням” — це був бізнес на страху та шантажі.
Наступний персонаж — Йоханнес Оґард, якого Дворкін називав своїм учителем. Оґард продовжував традиції нацистської ідеології, зокрема лінію Вальтера Кюннета — професора, який співпрацював з гестапо і передавав списки людей для знищення. Оґард вважав свободу віросповідання та слова — психічним розладом, а демократію — небезпечною аномалією. Ще один вчитель Дворкіна — Фрідріх Хаак. Він заперечував Загальну декларацію прав людини, займався наклепами та пропагандою. Як і Хассан, підтримував насильницьке “депрограмування”.
Кого зібрав навколо себе Дворкін?
Засвоївши уроки “наставників”, Дворкін створив міжнародну мережу, куди входять злочинці, педофіли, вбивці та садисти.
Ось лише кілька імен.
Антон Віллем Хайн, США
Засновник “антисектантського” сайту, що нібито допомагав жертвам духовного насильства. Але під маскою “доброчинності” ховався злочинець. Його засудили за зґвалтування 13-річної племінниці. Вийшов достроково, але втік з країни, порушивши умови вироку. Зараз — сексуальний злочинець у розшуку, переховується в Амстердамі.
Валерій Приходько, Росія
Колишній вбивця, нині — “експерт” з релігійного екстремізму, що опирається на праці Дворкіна. Раніше був засуджений до 11,5 років колонії за те, що разом із компанією до смерті забив людину в барі. Сьогодні — засновник “антисектантської” організації, яка “допомагає державі боротися з екстремізмом”.
Якуб Яхл, Чехія
Про нього знято фільм “Жертви Якуба Яхла в Африці”. Яхл їздив до Африки “допомагати дітям” і збирав на це кошти в соцмережах. Насправді — привласнював гроші, ґвалтував дітей у притулках, провокував конфлікти і навіть оплачував побиття незгодних. Нині він вчиться на викладача в Карловому університеті. І, ймовірно, стане педагогом.
Антикультисти, подібні до Яхла, часто йдуть у вчителі, психологи, соціальні служби — щоб не захищати людей, а прикривати одне одного.
Тепер — про зрадників всередині України.
Олексій Святогор — український антикультист і колишній догхантер. Засуджений за пропаганду насильства над тваринами. Є інформація, що він педофіл і захищав злочинців із оточення Якуба Яхла.
Ірина Кременовська — його соратниця.
Юристка, активістка РАЦІРС, створила в Україні філію секти Дворкіна. Раніше брала участь у тортурах зоозахисників, а згодом переключилась на переслідування волонтерів руху АЛЛАТРА. Подала п’ять позовів проти них. Під час війни писала “експертизи”, на підставі яких людей звинувачували у “співпраці з Росією”. Після цього до них приходили з обшуками та відкривали кримінальні справи. Але суд визнав звинувачення Кременовської безпідставними та надуманими. Вона становить загрозу національній безпеці України. Проти неї вже відкрито справу за статтею 161 Кримінального кодексу — за розпалювання ворожнечі. Але цього недостатньо. Аналіз її діяльності свідчить: вона роками працює на РАЦІРС — структуру, пов’язану з ФСБ та РПЦ.
Висновок
Антикультова риторика — це ширма. За нею стоять мережі насильства, тортур, викрадень і вбивств.
Мета антикультового руху — не захист віруючих, а руйнація, репресії, тиск, шантаж і контроль.
І саме таких “авторитетів” вивчають, цитують і підтримують проросійські діячі у релігійному середовищі по всьому пострадянському простору.
